§ 8. Проблемне розуміння інституту юридичної відповідальності. Ретроспективна і проспективна юридична відповідальність

Тривалий час у вітчизняній правовій літературі точаться гарячі наукові дискусії між ученими щодо розуміння юридич­ної відповідальності. Суть цих дискусій зводиться до того, що одні вчені стоять на початковому розумінні юридичної відпо­відальності як такої, яка визначається нерозривним зв’язком із державою і покладається за порушення правових норм.

ґрунтується на загальносоціологічному розумінні терміна «від­повідальність». При цьому виявляється прагнення «збагатити» традиційне розуміння юридичної відповідальності, об’єднавши його із загальносоціологічним поняттям і створивши, таким чином, загальну категорію відповідальності.

Прихильники такої думки вважають, що за сучасних умов поняття відповідальності повинне мати ширше значення, що включає не тільки ретроспективну (негативну, пасивну) відпо­відальність (як результат правопорушення), а й відповідальність у позитивному значенні. Під позитивною (проспективною, активною) відповідальністю розуміють при цьому пев­ний внутрішній стан індивіда, його ставлення до дору­ченої справи, суспільства, держави, колективу, до своєї поведінки (у теперішньому і майбутньому), відчуття самодисципліни, свідомості. Відповідальна поведінка в ре­троспективному плані - це така поведінка, яка характеризуєть­ся глибоким усвідомленням необхідності дотримуватися вимог правових і моральних норм, поважати закон, право, і передбачає активний вплив на хід подій, внесок у загальну справу, в розви­ток суспільства. Позитивна юридична відповідальність виража­ється в усвідомленні особою необхідності неухильно й сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто передбачає триваючий стан ставлення суб’єкта відповідальності до своїх обов’язків. Згідно з концепцією позитивної відповідальності, у людини виникає від­повідальність вже тоді, коли вона береться до виконання своїх обов’язків, а не тоді, коли вона їх не виконає.

Із наведених висловів виходить, що позитивна (проспектив­на) відповідальність - це виконання юридичного зобов’язання, обов’язку чи ще ширше - дотримання не тільки правових вимог, а й моральних норм. Позитивна відповідальність визначається як внутрішній стан індивіда, усвідомлення ним свого обов’язку перед суспільством, державою, колективом, іншими громадя­нами і самим собою.

Таким чином, існують дві граничні точки зору на проблему відповідальності. Уявляється, що питання це потребує конкре­тизації, бо від того, як ми розумітимемо юридичну відповідаль­ність, залежать і підстави, і момент її настання, і коло суб’єктів юридичної відповідальності, і основні, характерні її риси.

Супротивники визнання поняття позитивної відповідальнос­ті як частини категорії юридичної відповідальності вважають, що цілісного поняття позитивної відповідальності поки немає, а в наявних визначеннях допускається підміна термінів і поєд­нання різних категорій.

Кваліфікація як відповідальності зобов’язання вчинити пе­редбачені законом дії (обов’язок) веде, з одного боку, до подвоєн­ня термінології: те саме явище водночас іменують і обов’язком, і відповідальністю, а із іншого - вносить неясність у термінологію: відповідальністю називається і сам обов’язок, і результат його невиконання. При цьому допускається зміщення цих двох якісно різних явищ. Зміст, що вкладається у вказані аспекти, такий протилежний, що виключає не тільки сутнісну, а й терміноло­гічну їх спільність.

Ми вважаємо, що поняття юридичного обов’язку існує в праві і має цілком ясний зміст. Так само ясно, що юридичні обов’язки повинні виконуватися, і вони фактично виконуються в пере­важній більшості випадків завдяки свідомому ставленню до них, а в деяких випадках - з примусу.

Ці аксіоматичні положення багато разів, у різних варіантах відображені в науковій та учбовій літературі. «Нове» лише те, що ці положення запропоновано називати «позитивною відпо­відальністю».

Головне положення в цій точці зору полягає в тому, що юри­дична відповідальність, відколи вона виникла, завжди була від­повідальністю за минуле, за скоєне протиправне діяння.

Прихильники ж існування позитивної відповідальності ствер­джують, що юридична відповідальність (як позитивна, так і негативна) має державний характер, тобто регламентується і забезпечується відповідними юридичними приписами. Оби­два вони є джерелом інформації про належну поведінку. Тому

реальна юридично значуща відповідальна поведінка громадян залежить і від рівня їхньої правосвідомості, і від їхніх інтересів та волі. Вона регламентується нормами права, правозастосовними актами, що регламентують застосування як заохочувальних, так і превентивних заходів, правовідносин, що складаються. У сукупності ці владні веління становлять зовнішній правовий механізм регулювання юридичної відповідальності. Тому і по­зитивна, і ретроспективна відповідальність у відомому значен­ні є юридичною відповідальністю. Такої позиції дотримуються багато науковців, зокрема автори підручників з теорії держави і права, що вийшли останніми роками.

Ми не поділяємо цей погляд, оскільки гадаємо, що під пози­тивною відповідальністю авторами цієї концепції розуміється правомірна поведінка, тобто такий тип поведінки людей і орга­нізацій, який відповідає приписам правових норм і (або) не по­рушує їх. Мотиви ж правомірної поведінки можуть бути різні: а) поведінка, що ґрунтується на сприйнятті правових норм як найдоцільніших орієнтирів поведінки, відповідних їхнім влас­ним індивідуальним або груповим інтересам; б) поведінка, що ґрунтується на конформістському підпорядкуванні правовим вимогам «як всі, так і я»; в) поведінка, що ґрунтується на боязні покарання (маргінальна поведінка).

І якщо до змісту позитивної відповідальності включено права, зобов’язання, обов’язки, компетенцію, то за такого широкого розуміння позитивна відповідальність втрачає конкретність і, по суті, зливається з поняттям права (усвідомленням права).

А те, що автори йменують негативною відповідальністю, на наш погляд, і є найсправжнісінькою юридичною відповідаль­ністю, тобто відповідальністю за здійснення правопорушення - винної поведінки дієздатної особи, що суперечить приписам норм права, заподіює шкоду іншим особам і тому карається у ви­гляді застосування відповідних заходів державного примусу.

Про позитивну (проспективну) відповідальність немає спеці­альних монографічних досліджень. Про неї вже кілька десяти­

літь згадують лише в окремих статтях або працях, де головної уваги надають упровадженню самого терміна «проспективна відповідальність» і висловлюють докори на адресу негативної відповідальності, яка, на думку її критиків, дуже однобічна і не враховує необхідності підвищення почуття обов’язку, належ­ного виконання обов’язків, дисципліни тощо.

Проте всі ці важливі й потрібні положення досліджує загаль­на теорія права і галузеві правові науки, в яких містяться роз­горнені характеристики прав, належне виконання обов’язків, гарантії такого виконання, дисципліна, компетенція, правове положення органів державної влади й управління, їх посадовців і громадян у всіх сферах суспільних відносин, що регулюються правом і становлять, по суті, всю юридичну літературу. Ці дослі­дження вели, ведуть і вестимуть, але не під прапором позитивної відповідальності, а відповідно до загальноприйнятих понять і термінології.

З наведених висловів видно, що крім виконання зобов’язання (обов’язку) до поняття позитивної відповідальності включають також такі категорії, як «почуття свідомості індивіда», його «внутрішня свідомість» не тільки правового, а й «морального обов’язку», які виводять поняття відповідальності за межі права: адже свідомість, почуття, мораль - це категорії не правові.

Чи можна (і, головне, чи потрібно) об’єднувати одним понят­тям відповідальності такі різні категорії, як благо (позитивна) і зло (негативна відповідальність), дотримання обов’язку, його порушення і наслідки порушення, мораль і право? Практичне і теоретичне значення подібних узагальнень поки не показано і не доведено.

На найвищому ступені узагальнення все зводиться до кате­горій матеріального й ідеального, що включають різнорідні й протилежні поняття. Проте юридична наука має залишатися на рівні таких узагальнень, які корисні для права. Під цим кутом зору відповідальність юридична і всяка інша - різні поняття. Мо­ральну відповідальність не можна ототожнювати з юридичною. Відповідальність як внутрішній стан індивіда, як «почуття» - ка­тегорія свідомості, правосвідомості, але не власне права.

Відповідальність повинна мати підставу. Підставою юридич­ної (ретроспективної) відповідальності є правопорушення. Але

де підстава проспективно! (позитивної) відповідальності? Ви­словлено, наприклад, думку, що підставою державно-правової позитивної відповідальності є факт набуття спеціального державно-правового статусу (покладання на суб’єкта певних державно-правових функцій). Мабуть, що й інші види позитив­ної відповідальності мають своєю підставою галузевий правовий статус. Але громадяни діють не тільки як працівники (або члени) яких-небудь державних, суспільних організацій. Вони скоюють вчинки, не пов’язані з державною і суспільною діяльністю, яка припускає моральне почуття відповідальності (у позитивному значенні).

Таким чином, на нашу думку, конструювання двох видів юридичної відповідальності - негативної і позитивної - або об’єднання їх в одну специфічну юридичну категорію навряд чи прийнятне. Адже зміст відносин і положення суб’єктів відпові­дальності так чи інакше різні: тоді, коли він належно користу­ється своїми правами, сумлінно виконує обов’язки, і тоді, коли він порушує їх.

І якщо все ж таки виникає потреба у формулюванні певного багатоаспектного поняття, то пошуки в цьому напрямі не варто зводити до термінології і тим більше до нівеляції різнорідних явищ.

Про позитивну відповідальність може йтися з філософської та соціологічної точок зору як про взаємовідношення індивіда і суспільства, що включає всі види зв’язку: економічні, моральні, політичні, особисті, юридичні й інші.

У цьому значенні відповідальність - категорія не тільки і не стільки юридична, скільки загальносоціальна, що припускає можливість і юридичної (ретроспективної) відповідальності, і відповідальності, яка трактується як основний зміст активної життєвої позиції індивіда.

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, можна погодитися з думкою Малеїна, який стверджує, що в юридичній науці існує абсолютно певне поняття юридичної відповідальності:

Відповідальність в її справжньому і єдиному юридич­ному значенні є реакція на правопорушення. Вона як осо­бливий правовий інститут і поняття загальної теорії права має властиві їй специфічні види, ознаки, функції та підстави за­стосування.