Етимологічні та семантичні аспекти терміно-поняття “держава”

З погляду етимології ^[33] “держава” ^[34] у православній християнській традиції символізує “Царство Небесне”. У середньовічному іконописі Ісуса Христа прийнято було зображати з Державою - символом влади монарха, стану порядку, впорядкованості суспільних відносин політичної організа­ції суспільства у слов’ян.

Із запровадженням політичної організації суспільства у слов’ян вини­кає потреба в терміно-поняттях, якими позначається нова система суспіль­ної організації, а саме “держава’” або “государство””. Останні сприймають­ся як дві сторони одного явища - суспільної публічної організації в межах певної території, системотвірним елементом якої виступає землевласник - особа, що володіє територією, є її господарем. Фактом свого володіння має право встановлювати обов’язкову нормативну поведінку для решти людей, що проживають на цій території. “Держава”” акцентує увагу на самому по­рядку як основі суспільної організації, а “государство”” персоніфікує поря­док. Витоки назви слід шукати у вотчинній системі землекористування, яка прийшла на зміну первісно-суспільній організації. Кожен землевласник вважався “государем”” на своїй землі та був “державою” для своїх підданих, своєрідним порядком. “Государство”” ^[35] є похідним від “госу­дар””, “господар”” (господарство), яким називали князя-правителя.

Держава з погляду семантики ^[36] - порядок, поліваріантність якого залежить від специфіки становлення і розвитку публічної організації влади на тій чи іншій території. У плані територіальної організації влади держави (як впорядковані території) були різними. Державі або стану впорядко­ваної території корелює назва, наприклад, у давньогрецькій мові - поліс (πoλις), латинській - республіка (res publika), англійській - “state””,

німецькій - “staat”, французькій - “etats”, “I’etat””. Родовим терміном для західноєвропейських мов, яким позначають державну організацію, є ла­тинський термін “status’” ^[37].

Потребують деякого уточнення терміни, близькі “державі”, напри­клад: “країна”, “суспільство”, “вітчизна”, “федерація”, “республіка”, “ко­ролівство”, “імперія”, “султанат”, “правління”, “устрій”, “державність”, “протодержава”, “конфедерація”.

Терміном “країна” називають визначену в географічному сенсі територію, на якій проживає населення. Певна територія з населенням може вирізнятися з-поміж інших територій (країн). Наприклад, США нази­вають Америка, хоча цією назвою позначається декілька десятків держав, а терміном Англія називають Сполучене Королівство Великобританії та Пів­нічної Ірландії. На території однієї країни може бути декілька держав - ФРН і НДР. На території однієї держави декілька країн (СРСР), на терито­рії країни, як і на території держави, можуть розташовуватися самопрого- лошені (невизнані) держави. Отже, терміном “країна” позначається географічна назва, а терміном “держава” позначається та ж країна, з акцентом на легітимну державну чи публічно-владну організацію.

Такими термінами, як “федерація”, “республіка”, “королівство”, “імперія ”, “султанат ”, “конфедерація ” тощо інколи називають країну з акцентом на особливості організації публічних органів влади. “Федерація ” або “конфедерація” акцентує увагу на наявності на визначеній території декількох державних утворень (наприклад, Г авайські острови) які у сукуп­ності утворюють єдину державу. “Королівство”, “імперія”, “султанат” акцентує увагу на особливості форми правління або великі розміри тери­торії держави. Терміни “вітчизна”, “батьківщина” застосовуються як пат­ріотичний еквівалент держави. Терміном “протодержава” (“держава- ембріон ”), уведеним до наукового обігу в кінці ХХ ст. позначають украй слабкі держави з погляду їх інститутів, організації в цілому.