<<
>>

ВИСНОВКИ

1. Корупцією у земельних правовідносинах є соціальне, економічне, правове, політичне явище, сутність якого полягає у можливості використання суб’єктами земельних правовідносин (як правило службовими особами органів державної влади чи органів місцевого самоврядування) наданих їм службових повноважень у земельних правовідносинах чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди.

2. Під корупційними ризиками у земельних правовідносинах необхідно розуміти правові, організаційні та інші фактори та причини, які породжують, заохочують (стимулюють) корупцію у цих відносинах.

3. Усі норми антикорупційного законодавства в системі земельного законодавства, усі його складові повинні бути пронизані духом антикорупційності. Забезпечення некорупційності земельних відносин повинне стати самостійним принципом земельного законодавства (принципом земельного права).

4. Основні корупційні ризики у сфері земельних відносин можна звести до таких: 1) закритість процесу прийняття рішень та обмеженість у доступі до інформації; 2) неефективне державне управління та складність управлінських процедур; 3) наявність дискреційних повноважень у органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 4) делегування функцій державного управління суб’єктам господарювання; 5) відсутність ефективної системи захисту прав суб’єктів земельних правовідносин. Така класифікація корупційних ризиків дозволяє комплексно дослідити причини корупції у земельних правовідносинах, дослідити правові, організаційні та інші фактори, які породжують, заохочують (стимулюють) корупцію у цих відносинах.

5. Існує суперечність між положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо обов’язкового оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування та положеннями ЗКУ щодо строків прийняття органами місцевого самоврядування окремих рішень у земельних відносинах. Ця суперечність унеможливлює обов’язкове оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих ними в процедурі відведення земельних ділянок. Пропонується врегулювати особливості оприлюднення проектів рішень органів місцевого самоврядування у земельних відносинах у ЗКУ як галузевому акті.

6. Засобами мінімізації складності управлінських процедур як корупційного ризику є відмова від зайвих стадій у земельних процедурах (а), встановлення режиму мовчазної згоди або вирішення питання за заявницьким принципом для тих стадій процедури, від яких не можна відмовитися (б), заміна окремих процедур якісно іншими (в), мінімізація числа адміністративних послуг, в отриманні яких зацікавлені особи мають потребу (г), спрощення процедур надання послуг шляхом повної автоматизації процедури надання таких послуг (д).

7. У випадках, в яких надання органу дискреційних повноважень є виправданим, ймовірність існування корупційних проявів можна суттєво знизити за допомогою цілої низки способів, якими є: 1) мінімізація або повне виключення контакту органу чи посадової особи із зацікавленим суб’єктом; 2) уникнення «монополії» окремого органу чи посадової особи на прийняття певного рішення; 3) існування контрольного механізму перевірки обґрунтованості дискреційного рішення, причому не лише при оскарженні такого рішення зацікавленою особою; 4) законодавча заборона для органу або посадової особи можливості обирати такий варіант поведінки, як неприйняття будь-якого рішення взагалі; 5) встановлення розумних оціночних вимог до прийнятого рішення

8.

Здійснення функції розподілу та перерозподілу земель обтяжено цілою низкою корупціогенних факторів, якими, зокрема, є множинність органів, що розпоряджаються державними земельними ділянками, існування окремих корупційних внутрішньовідомчих процедур, відсутність встановлених меж у багатьох населених пунктів, або ж існування спорів щодо них.

9. У поєднанні з безоплатною приватизацією процедура зміни цільового призначення земельної ділянки сприяє корупційному виведенню з державної власності земельних ділянок для тих потреб, які не забезпечуються безоплатною приватизацією.

10. З метою усунення корупційних ризиків у процедурі безоплатної приватизації земельних ділянок доцільним є «монетизування» безоплатної приватизації шляхом встановлення норм безоплатної приватизації у грошовому вираженні з подальшим набуттям фізичними особами земельних ділянок, за загальним правилом, на конкурентних засадах.

11. Недоліками процедури проведення земельних торгів, які стимулюють корупцію, є вимога щодо необхідності проведення оцінки земельної ділянки (для чого необхідно провести окремий конкурентний відбір), низка зайвих стадій, необхідність залучення виконавця земельних торгів, необхідність укладання договору за наслідками земельних торгів.

12. Запропоновано відмовитись від дозвільного порядку розроблення всіх видів землевпорядної документації при наданні земельних ділянок державної та комунальної власності. З метою забезпечення некорупційності земельних відносин, їх оптимального регулювання при відмові від дозвільного порядку розроблення землевпорядної документації запропоновано здійснювати у Державному земельному кадастрі попередню реєстрацію земельної ділянки за заявою заінтересованої особи з подальшою її державною реєстрацією при прийнятті органами державної влади чи органами місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування.

13. Механізми погодження, які існують в процедурах надання земельних ділянок державної та комунальної власності (проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, місця розташування об’єкта землеустрою) є неефективними, є засобом розподілу відповідальності між численними контролюючими органами, створюючи режим безвідповідальності.

14. Законодавство України про землеустрій при встановленні вимог до змісту документації із землеустрою виявляє винятковий формалізм, воно не містить змістовних вимог до документації із землеустрою. Наслідком цього є надмірний обсяг дискреційних повноважень в процесі погодження, експертизи та затвердження землевпорядної документації.

15. Законодавство про землеустрій повинне містити формулювання оціночних змістовних вимог до різних видів документації із землеустрою - але лише тоді, коли це виправдано. При цьому, правове регулювання повинно бути побудоване таким чином, що доводити невідповідність документації із землеустрою встановленим оціночним вимогам повинен уповноважений державний орган, замість режиму, коли розробник документації із землеустрою змушений доводити, що його документація відповідає закону.

16. Необхідно мінімізувати контакт зацікавлених осіб з кадастровими реєстраторами, забезпечивши розміщення максимального обсягу відомостей з Державного земельного кадастру у відкритому доступі, автоматизувати, по можливості, процес внесення даних до Державного земельного кадастру.

17. Істотним недоліком законодавства про ведення Державного земельного кадастру є те, що важливі функції із ведення Державного земельного кадастру покладено на господарюючого суб’єкта - ДП «Центр державного земельного кадастру», який є адміністратором системи. ДП «Центр державного земельного кадастру» отримує конкурентні переваги на ринку землевпорядних робіт завдяки доступу до кадастрової бази даних.

18. Ліквідація корупційних ризиків при вирішенні проблеми «накладок» можлива шляхом оприлюднення ортофотопланів, що використовуються як основа для ведення ДЗК, відомостей про координати межових знаків (поворотних точок) та іншої необхідної інформації в мережі Інтернет (за винятком інформації, що містить охоронювану законом таємницю) в форматі, доступному для опрацювання відповідним програмним забезпеченням, що використовується у землевпорядкуванні (включаючи т.зв. обмінні файли).

19. У законодавстві доцільно було б передбачити процедуру оскарження результатів кваліфікаційного іспиту інженерами-землевпорядниками та інженерами-геодезистами, але не лише до суду (який вирішує питання лише щодо дотримання законодавства при складанні іспиту), а й по суті, наприклад, до органу, який складався б з компетентних фахівців та які б могли перевірити правильність рішення кваліфікаційної комісії щодо оцінки знань претендентів.

20. Існує категорична неприйнятність правового регулювання відносин щодо допуску до професій землевпорядників, геодезистів, оцінювачів земель та виконавців земельних торгів. Необхідними є ліквідація сертифікації та видача відповідних кваліфікаційних свідоцтв. Сертифікація як підтвердження рівня підготовки та якості послуг має право на існування, проте вона повинна лише надавати конкурентні переваги, а відсутність сертифіката не повинна перешкоджати доступу до професії.

21. З метою удосконалення законодавства зроблено такі пропозиції:

- абз. 2 ч.3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», викласти в такій редакції: «особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, або згідно з принципом мовчазної згоди надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи»;

- абз.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про оцінку земель» викласти в такій редакції: «фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок у встановленому законом порядку»;

- частину другу ст.134 ЗКУ викласти у такій редакції:

«2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок у випадках, коли для здійснення певної діяльності на земельній ділянці на конкурентних засадах отримано дозвільний документ відповідно до закону;

в інших випадках, передбачених законом.».

<< | >>
Источник: КУРЕНДА Станіслав Васильович. Земельно-правові засади запобігання корупції в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Луцьк - 2016. 2016

Скачать оригинал источника
Помощь с написанием учебных работ

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки до розділу 4
  2. ВИСНОВКИ:
  3. Стаття 148. Дослідження висновку експерта
  4. 3,1. Участь у справі органів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновків та висловлення своєї думки щодо вирішення справи по суті
  5. Дослідження висновку експерта
  6. Стаття 189. Дослідження висновку експерта
  7. Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Що розуміється під такими висновками і мотивами?
  8. Чи може суд касаційної інстанції скасувати судове рішення суду першої чи апеляційної інстанцій з тих підстав, що при новому розгляді ці суди не виконали і не врахували тих висновків і мотивів, які для них є обов'язковими і були зазначені в ухвалі про скасування попереднього судового рішення?
  9. Висновки до розділу.
  10. ВИСНОВКИ:
  11. 1.4. Висновки до розділу.
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки до розділу 1
  14. Висновки до першого розділу
  15. ВИСНОВКИ
  16. Висновки до РОЗДІЛУ І
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -