ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

1. Функції розпорядження землями державної власності за аналогією із законодавством інших країн доцільно було б покласти на спеціалізований орган, який був би забезпечений компетентними працівниками.

2. Процедура визначення та зміни цільового призначення земельної ділянки характеризується низкою корупційних ризиків, притаманних і іншим земельним процедурам, а саме тим, що вона здійснюється за дискреційним розсудом відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування, та є багатоетапною. Доцільно відмовитися від механізму поділу земель на категорії за основним цільовим призначенням. У разі його збереження механізм зміни «видів цільового призначення (використання)» повинен здійснюватися у спрощеному порядку.

3. Процедура безоплатної приватизації земельної ділянки характеризується такими корупційними ризиками, як дискреційність повноважень, багатоетапність, відсутність змістовних вимог до змісту проектів землеустрою, відсутність ефективних засобів правового захисту, існуванням низки положень законодавства про переважні права окремих категорій осіб на приватизацію земельних ділянок, які позбавлені механізму їх реалізації. Доцільно підтримати пропозицію щодо відмови від безоплатної приватизації в існуючому вигляді та монетизації права на безоплатну приватизацію.

4. Складна процедура проведення земельних торгів, з одного боку, стимулює корупцію на кожній із її стадії, а з іншого боку - зовсім не забезпечує прозорого і конкурентного продажу земель державної та комунальної власності, тобто не ліквідовує корупційні ризики з точки зору основного питання - продажу чи надання в користування земельної ділянки. Вона потребує істотного спрощення шляхом скасування непотрібних стадій (оцінка, визначення переліків земельних ділянок, реєстрації учасників та ін.).

Також повинна бути запроваджена можливість проведення земельних торгів в електронній формі.

5. На даний час в Україні запроваджено цілу низку взаємодублюючих механізмів, спрямованих на забезпечення відповідності технічної документації із землеустрою вимогам законодавства, насамперед, на проекти із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ними є: 1) отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою; 2) різного роду погодження; 3) проведення державної експертизи землевпорядної документації, 4) перевірка відповідності вимогам законодавства технічної документації із землеустрою (та оцінки земель) здійснюється при внесенні інформації до Державного земельного кадастру; 5) здійснення державного та громадянського контролю.

6. Досвід застосування принципу «мовчазної згоди» у відносинах із надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок переконливо свідчить, що від дозволу цілком можна і навіть необхідно відмовитися взагалі. Це вимагає внесення відповідних змін не лише до ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а й до ст.ст. ст.79-1, 118 та 123 ЗКУ, а також до деяких інших положень чинного законодавства, що так чи інакше пов’язані із формуванням земельних ділянок (ст.ст.128, 136 ЗКУ та ін.).

7. Практика проведення державної експертизи землевпорядної документації засвідчила, що експертиза стала потужним корупційним чинником. Висновки експертизи носять переважно формальний характер, проте досить поширеною є практика повернення документації «на доопрацювання», що дозволяє затримувати процес прийняття рішень.

8. Доцільно повністю відмовитися від механізмів надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та їх погодження, проведення державної експертизи землевпорядної документації.

9. При формуванні земельної ділянки із земель державної та комунальної власності (відведенні) нова земельна ділянка до прийняття рішення власника щодо розпорядження нею повинна ідентифікуватися проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який в електронному вигляді без обмежень має вводитися до Державного земельного кадастру.

10. Слід виключити вимоги щодо включення до документації із землеустрою різного роду довідок, витягів і т.п. Якщо певні відомості мають бути врахованими при розробці документації або її оцінці - це справа державних органів та органів місцевого самоврядування оприлюднити їх в загальному доступі або ж налагодити інформаційну взаємодію між різними публічними базами даних.

11. Не дивлячись на істотне реформування законодавства про ведення Державного земельного кадастру, ціла низка традиційно характерних для ведення Державного земельного кадастру України корупціогенних факторів залишилися, зокрема, дублювання земельно-кадастрової інформації в інших реєстрах, делегування функцій із ведення Державного земельного кадастру господарюючим суб’єктам, проблема «накладок».

12. Варто передбачити можливість електронного звернення зацікавлених осіб з різних питань ведення Державного земельного кадастру, насамперед - заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Програмне забезпечення ведення Державного земельного кадастру може передбачати опрацювання подібних звернень на засадах «мовчазної згоди» - за відсутності реакції з боку реєстратора деякі відомості можуть вноситися автоматично.

13. Не дивлячись на те, що більшість державних та єдиних реєстрів (кадастрів) в Україні вже давно ведуться у електронній формі, існує проблема відсутності інформаційної взаємодії між ними, внаслідок чого інформація почасти дублюється, а зацікавлені особи змушені витрачати час та ресурси для внесення до реєстрів інформації, яка вже міститься в інших реєстрах.

14. У відносинах оцінки земель найбільшими корупційними ризиками характеризуються відносини використання грошової оцінки земель, оскільки саме ця оцінка найбільш часто використовується фізичними та юридичними особами.

15. Проблемою, що стимулює корупцію у сфері оцінки земель, є недосконалі методики проведення цієї оцінки, причому як нормативної, так і експертної. Слід передбачити правила простого та необтяжливого визначення вартості земельних ділянок з метою оподаткування.

16. Правове регулювання відносин щодо допуску до професій землевпорядників, геодезистів, оцінювачів земель та виконавців земельних торгів характеризується суттєвими недоліками. Необхідними є ліквідація сертифікації та видача відповідних кваліфікаційних свідоцтв.