ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення дослідної роботи й отримані особисто автором нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо розробки пропозицій, спрямованих на вдосконалення організаційно-правових засад публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні.

1. Визначено, що головним об’єктом державного регулювання є держава з уповноваженими нею органами влади, а публічного адміністрування - громадянське суспільство разом зі своїми уповноваженими органами. Однак основною відмінністю державного регулювання від публічного адміністрування є авторитарний характер першого, тоді як публічне адміністрування характеризується демократичністю. Основною метою публічного адміністрування є запровадження демократичних ідеалів, що в майбутньому сприятиме прогресивному розвитку нашої країни в процесі трансформації суспільства. Сучасна правова система тяжіє до узагальненого терміна, який би охоплював зміст, характер та особливості діяльності публічної адміністрації. У межах публічного адміністрування змінюються пріоритети цілей та завдань, постійно вдосконалюється технічна система, домінантна роль покладається на досягнення мети. Подано авторське визначення поняття «публічне адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні».

2. Виокремлено етапи формування нормативно-правового регулювання діяльності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні. На першому етапі (радянський період) всі органи державної влади формувалися за принципом чіткої вертикальної побудови. Ради всіх рівнів формували централізовану вертикально побудовану структуру владних органів; органи місцевого самоврядування (місцеві Ради) не здійснювали функцій органів місцевого самоврядування, а були просто найнижчим рівнем вертикальної системи владних органів.

3. Сформульовано перелік ознак адміністративно-правового механізму забезпечення місцевої економічної політики, до яких можна віднести: державне підпорядкування, що зумовлене потребою виконання вимог загальнодержавної економічної політики на місцевому рівні; реалізація шляхом скоординованої діяльності органів публічного адміністрування; спрямованість на розвиток соціально-економічної сфери адміністративно- територіальної одиниці; наявність чітко визначеного об’єкта адміністрування, в ролі якого постає місцева економічна політика громад. Визначено, що адміністративно-правовий механізм забезпечення місцевої економічної політики являє собою чітко визначену сукупність способів та засобів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні, які мають на меті поліпшення суспільних відносин за такими напрямами: формування місцевого бюджету, податкової політики, використання природних ресурсів, поліпшення інвестиційного клімату (особливо в аграрному секторі) та планування, прогнозування соціально-економічних процесів на певній території, здійснення яких покладено на уповноважені органи публічної влади та управління.

4. Визначено, що всі гілки влади, які існують в Україні, мають своє призначення та виконують відповідні функції, оскільки населення, яке проживає на території цієї держави, має власні групи інтересів, які, хоч і є певною мірою індивідуальним, проте об’єднують усіх громадян в єдину суспільну групу. Відповідно кожен член цієї суспільної групи задля забезпечення власних благ та потреб зацікавлений у тому, щоб як центральні, так і місцеві органи влади проводили якісну державну політику з урахуванням різних регіональних особливостей та створювали комфортні й гідні умови проживання населення у відповідних адміністративно- територіальних одиницях (село, селище, місто). Отже, лише узгоджена та побудована на компромісних умовах діяльність державних органів усіх без винятку гілок влади дасть можливість забезпечити різноманітні інтереси громадян, що передбачені Основним Законом України, та сприятиме розвитку держави в цілому. Зазначено, що економічне життя будь-якої країни тісно пов’язане і навіть певною мірою залежне від досконалого функціонування та якісного виконання своїх повноважень у сфері економіки органами держави різного рівня.

5. Зазначено, що до основних методів забезпечення публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні (ураховуючи особливості адміністративно-територіальних одиниць - географічні, екологічні, економічні та ін.) запропоновано віднести такі: розробка та реалізація місцевих регіональних програм розвитку економічного сектора; проведення відповідних контролюючих дій щодо монополістичного ринку на певній території; здійснення наглядової діяльності у сфері економіки; визначення та підтримка соціально необхідних стандартів життя населення; встановлення об’єктивних пільг для населення; надання дозволів щодо здійснення певних видів господарської діяльності та її ліцензування; розробка та впровадження диференційованого оподаткування різних видів господарської діяльності; проведення цінової політики на певній території, ураховуючи її особливості; встановлення обґрунтованих тарифів за використання конкретних ресурсів.

6.

7. Доведено, що використання міжнародного досвіду діяльності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні можливе лише за умов певної спорідненості країн за територіальним устроєм, економічним потенціалом, напрямами розвитку (наприклад, членство в ЄС). На основі аналізу діяльності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні, процесів формування та розподілу коштів місцевих бюджетів, територіального устрою високорозвинених країн світу виокремлено основні шляхи, які можливо за умов адаптації використати в нашій країні. Зокрема, наголошено, що першочерговим завданням має стати скорочення видаткових статей бюджету з упорядкуванням та оптимізацією органів публічного адміністрування місцевого та загальнодержавного рівнів, витрати на які сьогодні становлять близько 50 % видаткової частини бюджету.

Норвегії, Австрії) вказує на необхідність мінімізації залежності економічної сфери від того, яка політична сила перебуває при владі, а контроль з боку громадськості за використання коштів місцевих бюджетів забезпечує їх ефективне використання.

8. Визначено напрями вдосконалення публічного адміністрування сфери економіки на місцевому рівні, зокрема: сформувати та привести у відповідність нормативно-правову базу щодо публічного адміністрування в цілому та на місцевому рівні у сфері економіки зокрема; розмежувати функції органів місцевого самоврядування та публічного адміністрування на місцевому рівні у сфері економіки, які, як показує вітчизняна практика, у переважній більшості випадків збігаються; відмежувати повноваження органів місцевого самоврядування та публічного адміністрування на місцевому рівні у сфері економіки; дослідити, підготувати, описати та узаконити розгорнутий і конкретизований перелік дій та реальних засобів, які будуть якісно, послідовно виконуватися у передбачених законом способах суб’єктами публічного адміністрування на місцевому рівні у сфері економіки; підвищити рівень відповідальності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні та закріпити на законодавчому рівні конкретні види відповідальності за ймовірні порушення, зловживання та злочини; впровадити інноваційні технології процедури здійснення публічного адміністрування; запровадити європейські стандарти публічного адміністрування в цілому та у сфері економіки на місцевому рівні зокрема.