<<
>>

Висновки до розділу 3

Основним завданням діяльності органів публічного адміністрування є надання послуг у сфері адміністрування. Світова практика свідчить про те, що послуги у сфері адміністрування являють собою ключовий елемент у відносинах уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування з громадянами.

У законодавстві країн розвиненої демократії (США, Великої Британії, Франції тощо) інститут надання послуг у сфері адміністрування має чітку правову характеристику та визначає основні напрями діяльності органів публічного адміністрування щодо забезпечення потреб громадян і суспільства в демократичних країнах. В умовах сьогодення інститут надання послуг у сфері адміністрування являє собою чіткий механізм відносин уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування з суспільством. Ці відносини набули якісно нового змісту, за якого громадянин набуває ролі «клієнта», у сфері діяльності органів публічного адміністрування. А діяльність уповноважених органів все більше спрямована на задоволення потреб громадянського суспільства. Досліджуючи досвід зарубіжних країн, маємо зазначити, що характерною ознакою політики у сфері економіки високо- розвинених держав є її стабільний, поетапний, прогнозований, виважений характер.

Зазначено, що до використання міжнародного досвіду (Японії, США, Франції, Австрії, Угорщині, Швеції, Норвегії) у діяльності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні необхідно підходити вибірково, чітко визначивши можливості його запозичення для України. Кожна країна характеризується своєю індивідуальністю, і тут необхідно раціонально використовувати позитивний досвід високорозвинених країн лише в тій частині, яка буде доречною для нашої держави.

На основі аналізу діяльності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні, процесів формування та розподілу коштів місцевих бюджетів, територіального устрою високорозвинених країн світу виокремлено основні шляхи, які можливо за умов адаптації використати в нашій країні.

Першочерговим завданням має стати скорочення видаткових статей бюджету з упорядкуванням та оптимізацією органів публічного адміністрування місцевого та загальнодержавного рівнів, витрати на які на сьогодні становлять близько 50% видаткової частини бюджету. Міжнародна практика вказує на те, що ця цифра не може перевищувати 30%. Основним завданням зміни структури органів публічного адміністрування має стати розширення повноважень місцевих органів публічного адміністрування, надання їм більшої самостійності та усунення дублювання функцій між місцевими та центральними органами влади. Наступним кроком має стати посилення контрольно-наглядової діяльності уповноважених органів щодо раціонального та цільового використання бюджетних коштів. Також доцільно посилити відповідальність уповноважених осіб за порушення в даній сфері. Досить актуальним має стати покращення інвестиційної привабливості депресивних територій шляхом надання інвесторам певних податкових пільг на вищевказаних територіях. Місцеві ж органи публічного адміністрування при плануванні місцевих бюджетів в першу чергу повинні приділяти увагу пріоритетним галузям, характерним для даної території. Ще однією важливою складовою розвиненої місцевої економіки є планування її розвитку. Даний процес характерний для провідних зарубіжних країн і поки що слабко розвинений в нашій країні. Тому доцільно розвивати інститути планування та прогнозування розвитку економіки на місцевому рівні і приділяти цьому значну увагу. Ще доволі важливим фактором, який впливає на діяльність органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні, є залежність даної сфери від політичних сил. Практика високорозвинених країн свідчить про необхідність мінімізації залежності економічної сфери від того, яка політична сила знаходиться при владі, а контроль з боку громадськості за використання коштів місцевих бюджетів забезпечує їх ефективне використання.

Визначено такі напрями вдосконалення публічного адміністрування сфери економіки на місцевому рівні, зокрема: сформувати та привести у відповідність нормативно-правову базу щодо публічного адміністрування в цілому та на місцевому рівні у сфері економіки зокрема; розмежувати функції органів місцевого самоврядування та публічного адміністрування на місцевому рівні у сфері економіки, які, як показує вітчизняна практика, у переважній більшості випадків збігаються; відмежувати повноваження органів місцевого самоврядування та публічного адміністрування на місцевому рівні у сфері економіки; дослідити, підготувати, описати та узаконити розгорнутий і конкретизований перелік дій та реальних засобів, які будуть якісно, послідовно виконуватися в передбачених законом способах суб’єктами публічного адміністрування на місцевому рівні у сфері економіки; конкретизувати прийоми публічного адміністрування та виключити їх неефективне використання на місцевому рівні у сфері економіки; підвищити рівень відповідальності органів публічного адміністрування у сфері економіки на місцевому рівні та закріпити на законодавчому рівні конкретні види відповідальності за ймовірні порушення, зловживання та злочини; впровадити інноваційні технології процедури здійснення публічного адміністрування; запровадити європейські стандарти публічного адміністрування в цілому та у сфері економіки на місцевому рівні зокрема.

Запропоновано внести доповнення до змісту Закону України «Про місцеве самоврядування», зокрема чітко розмежувати функції та повноваження місцевих органів влади (органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій) щодо здійснення управління у сфері економіки на місцевому (територіальному) рівні; запропоновано чітко визначити перелік контрольно-наглядових повноважень відповідних територіальних органів у сфері економіки на місцевому (територіальному) рівні.

<< | >>
Источник: ЗОЛОТОНОША ОЛЕГ ВІКТОРОВИЧ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 3:

  1. Висновки до розділу 2
  2. Висновки до розділу 1
  3. Висновки до розділу 3
  4. Висновки до розділу 4
  5. Висновки до розділу 4
  6. Висновки до розділу 3
  7. Висновки до розділу 1
  8. Висновки до розділу.
  9. Висновки до розділу 2
  10. Висновки до розділу.
  11. Висновки до розділу 1
  12. Висновки до розділу 3.
  13. Висновки до розділу 2
  14. Висновки до Розділу 6
  15. Висновки до першого розділу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -