Висновки до п'ятого розділу

1. Основним законодавчим актом, що визначає правовий режим капіталу акціонерного товариства є Друга директива. Її вимоги ґрунтуються на концепції обов’язкового капіталу, що передбачає: 1) розкриття інформації про капітал товариства усім зацікавленим особам; 2) акумулювання у товариства капіталу, необхідного для початку чи продовження діяльності (встановлення мінімального розміру капіталу, на який має бути здійснена підписка; встановлення спеціальних правил щодо оплати акцій при створенні товариства та при збільшенні розміру його капіталу; заборона підписки на власні акції; заборона звільнення засновників від обов’язку щодо сплати акцій); 3) підтримку фактично акумульованого капіталу у належному розмірі (контроль за придбанням майна у засновників товариства протягом перших років його діяльності; встановлення спеціальних правил зменшення капіталу, викупу товариством своїх акцій та розподілу активів товариства серед акціонерів, включаючи виплату дивідендів та процентів; заборону надання товариством фінансової допомоги для придбання акцій товариства третіми особами; необхідність скликання загальних зборів акціонерів у випадку значних втрат підписного капіталу).

2. У сучасній Європі концепція обов'язкового капіталу розглядається як така, що не відповідає потребам практики, створює перешкоди для розвитку товариств. Єврокомісією розроблено дві базові концепції реформування законодавства з питань капіталу: 1) концепція "SLIM-plus", що передбачає збереження існуючого режиму за умови його суттєвої модифікації у сторону спрощення; 2) концепція "alternative regime" передбачає відмову від концепції обов’язкового капіталу із запровадженням інших механізмів захисту інтересів акціонерів та кредиторів (введення тестів на платоспроможність та акцій без номінальної вартості).

3. У законодавчому регулюванні режиму статутного капіталу товариств в Україні спостерігається певна дихотомія – окремі заходи, що вживаються для формування та збереження статутного капіталу товариств, є занадто суворими, але за відсутності інших необхідних заходів система в цілому не працює і гарантійна та інші функції статутним капіталом не виконуються.

4. Основною функцією статутного капіталу має бути захист інтересів не кредиторів, а учасників товариства. З урахуванням цієї тези, основними пропозиціями щодо вдосконалення правового режиму капіталу товариств, які базуються на дослідженні європейського досвіду, є наступні:

1) зменшити вимоги до мінімального розміру статутного капіталу для АТ до 25 тис. євро та скасувати їх (чи хоча б істотно зменшити) щодо ТОВ;

2) зменшити частку капіталу, яка має бути оплачена до моменту державної реєстрації АТ, до 25 %, й звільнити ТОВ від обов’язкового внесення засновниками своїх внесків до моменту державної реєстрації товариства; збільшити максимальний строк оплати акцій (внесення вкладів) до 5 років;

3) закріпити у законі легітимну процедуру внесення вкладів у негрошовій формі та запровадити обов’язкову незалежну оцінку таких вкладів, якщо їх вартість складає більше 10 % статутного капіталу;

4) скасувати правило про набуття акціонером прав учасника товариства тільки після повної оплати акцій;

5) виключити із ЦК норми, що встановлюють необхідність ліквідації товариства у випадку, якщо вартість його активів стає меншою за розмір статутного капіталу; замість цього слід встановити обов’язок виконавчого органу товариства скликати загальні збори у двомісячний строк з моменту виявлення скорочення вартості чистих активів товариства до суми, що складає 50 % від розміру статутного капіталу; саме загальні збори мають вирішити питання щодо доцільності ліквідації товариства;

6) встановити особисту відповідальність членів виконавчого органу товариства за його боргами у разі, коли за наявності ознак неплатоспроможності товариства або значного зменшення чистих активів виконавчим органом не було вчасно застосовано необхідних заходів: а) скликання загальних зборів – у випадку істотного зменшення активів; б) подання заяви про банкрутство до суду – у разі встановлення подальшої неможливості виконання грошових зобов’язань перед кредиторами.

7) вважаємо за потрібне встановити у законодавстві можливість товариства виплачувати дивіденди та викуповувати акції (частки) тільки після складення виконавчим органом тестів на платоспроможність, які свідчитимуть, що виплата дивідендів не призведе товариство до неспроможності виконувати свої фінансові зобов’язання перед кредиторами.

5. Оскільки за вітчизняним законодавством зменшення статутного капіталу не призводить до виплат акціонерам чи учасникам, пропонується скасувати право кредиторів забороняти таке зменшення (ч. 3 ст. 16 Закону "Про господарські товариства") чи вимагати припинення або виконання товариством своїх обов'язків та відшкодування збитків (ч. 5 ст. 144, ч. 1 ст. 157 ЦК). При цьому потребують чіткого врегулювання процедури придбання товариством власних акцій (часток у статутному капіталі), виплати дивідендів, укладення значних правочинів із учасниками.

6. Цікавим інструментом європейського корпоративного законодавства, який міг би ефективно працювати і в українських умовах, є акції без номінальної вартості. Надання АТ дозволу випускати акції без номінальної вартості істотно скоротить витрати товариства на обслуговування емісій, проведення корпоративних операцій з цінними паперами, а також суттєво спростить процедуру збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ, його реорганізацію. Такі акції також дозволяють більш ефективно захищати акціонерів товариства від розмивання пакетів при проведенні додаткових емісій, інших корпоративних операцій.