5.3.2. Необхідність зміни правової концепції статутного капіталу
Враховуючи європейський досвід, слід зауважити, що концепція обов’язкового капіталу на сьогоднішній день вже виказала свою недієвість і замість запровадження певних заходів щодо її "реанімації" українському законодавцю у перспективі слід було б орієнтуватись на новітні тенденції та форми забезпечення платоспроможності товариства.
Як свідчить аналіз, проведений у підрозділах 5.1. та 5.2. цієї роботи, основним інструментом для забезпечення платоспроможності товариства (тобто інтересів кредиторів) на рівні ЄС та окремих європейських держав обирається не статутний капітал, а декларація про платоспроможність. Цей інструмент є універсальним, адже при проведенні товариством будь-яких виплат своїм акціонерам, його виконавчий орган має скласти таку декларацію й несе сувору відповідальність за її зміст. Крім того, така декларація позволяє більш точно розрахувати показники платоспроможності товариства, аніж співвідношення "чисти активи – статутний капітал". Захищати кредиторів товариства потрібно також через механізм встановлення жорсткої відповідальності членів органів управління товариства та контролюючих його акціонерів (учасників) за незаконні дії, що спрямовані проти інтересів товариства або його кредиторів (ці питання розглядаються у наступних розділах).Слід визнати, що статутний капітал замість інструменту захисту прав кредиторів товариства має скоріше виконувати функцію захисту прав акціонерів (учасників) товариства – встановлений законодавчо режим має гарантувати, що капітал, який вони інвестували в товариство, істотно не зменшився, не був виведений з товариства. Крім того, всім учасникам має бути забезпечено право на отримання корпоративних прав, адекватних дійсній вартості внесених вкладів до товариства, а також право на захист своїх корпоративних прав від розмивання. Вважаємо, що саме ці завдання має ставити перед собою законодавець, моделюючи режим статутного капіталу.
Іншим цікавим досягненням європейських країн є такий інструмент як акції без номінальної вартості. Цей інструмент міг би ефективно працювати в українських умовах і є негайна необхідність його запровадження.
Проблеми, пов’язані із застосуванням номінальної вартості акцій (часток) при додаткових випусках акцій, можуть бути продемонстровані на наступному прикладі.
У травні 2000 р. американська компанія Cargo Investments LLC запропонувало ЗАТ "Металургбуд" інвестицію у розмірі 500 тис. доларів США. В обмін на цю інвестицію американці вимагали перетворити ЗАТ на ТОВ. "Металургбуд" погодився із цими умовами. У травні 2000 року Cargo Investments LLC внесла до статутного фонду ТОВ "Металургбуд" інвестицію у розмірі 5 тис. доларів США і у грудні 2002 р. – 8,25 тис. Вже через тиждень (26 грудня 2002 р.) американська компанія подала заяву про вихід з товариства. При цьому вона вимагала виділення їй 63-відсоткової частки майна ТОВ (відповідно до розміру її частки у статутному фонді). Елементарні підрахунки свідчать, що компанія за вкладені 70 тис. грн. отримала право на виплату суми, що складає близько 5 млн. грн. На думку керівника "Металургбуда" Бориса Ємельянова, таким чином інвестор спробував отримати право власності на успішно працююче підприємство в Донецькому регіоні, що переживає будівельний бум [36, c. 98-99].
Іншим цікавим прикладом є ситуація щодо збільшення статутного фонду ВАТ "Укрнафта", коли акції товариства, ринкова вартість яких у 280 разів перевищує номінальну, при додатковій емісії пропонувались до відкритої підписки за номінальною вартістю [133; 134].
Вважаємо, що надання АТ дозволу випускати акції без номінальної вартості істотно скоротить витрати товариства на обслуговування емісій, проведення корпоративних операцій з цінними паперами, а також суттєво спростить процедуру збільшення (зменшення) статутного капіталу АТ, його реорганізацію.
До речі, перші кроки у цьому напрямку вже здійснено, бо у проекті Закону "Про акціонерні товариства" закріплюється, що при додатковому випуску акцій, викупу акцій та у інших випадках, вони мають придбаватися за ціною, не нижче їх ринкової вартості. Тобто законодавець вже перестає орієнтуватися у більшій частині норм цього законопроекту на номінальну вартість акцій.