Висновки до дев'ятого розділу

1. Задачу комплексної гармонізації законодавства держав – членів ЄС про групи товариств шляхом прийняття Дев’ятої директиви реалізувати не вдалося внаслідок відсутності на національному рівні однакового підходу до регулювання діяльності груп.

2. Майже усі чинні директиви ЄС (Друга, Третя, Четверта, Шоста, Сьома, Дванадцята, Тринадцята) враховують особливості відносин, що виникають у рамках групи (особливо холдингової), й містять спеціальні норми, розраховані на застосування до правовідносин за участю товариств, що входять до складу групи.

3. Аналіз ініціатив Єврокомісії свідчить, що у перспективі її зусилля будуть спрямовані на: 1) забезпечення максимального розкриття фінансової і нефінансової інформації про діяльність групи; 2) врегулювання питань корпоративного управління товариствами, що входять до групи (розробка правил “групової політики”).

4. Британське право містить цілий комплекс засобів, хоча й спеціально не призначених для регулювання діяльності груп, але за допомогою яких ефективно здійснюється вплив на діяльність груп компаній з метою забезпечення захисту інтересів кредиторів, міноритарних акціонерів дочірніх (залежних) компаній та суспільства в цілому. Основними правовими засобами впливу на діяльність груп компаній є: а) можливість притягнення холдингової (материнської) компанії до відповідальності за боргами дочірніх компаній у випадку їх неспроможності шляхом визнання її тіньовим директором за умови її протиправної поведінки, яка може виразитися у формі "fraudulent trading" або "wrongful trading"; б) притягнення директорів дочірніх компаній до особистої майнової відповідальності за збитки, завдані компанії внаслідок порушення ними своїх фідуціарних обов’язків (за дії не в інтересах компанії); в) застосування широкого спектру засобів захисту інтересів міноритарних акціонерів дочірніх (залежних) компаній, які можуть вимагати у суду: заборони здійснення компанією певних дій (дії); спонукання компанії до здійснення певних дій (дії); викупу їх акцій самою компанією або іншими акціонерами у разі їх недобросовісної поведінки; ліквідації компанії; г) застосування британськими судами доктрини "підняття корпоративної завіси" у будь-якому випадку, коли справедливе вирішення справи вимагає визнання факту існування групи компаній.

4.

5. Вітчизняне законодавство не містить тих елементів, які за кордоном складають класичний механізм регулювання діяльності груп, до яких можуть бути віднесено: а) заборона перехресних холдингів (придбання дочірнім товариством акцій чи часток у материнській компанії); б) розкриття інформації щодо структури холдингової групи та наявних відносин контролю (для того щоб учасники товариства мали реальне уявлення щодо наявності контролю над їхнім товариством); в) захист інтересів міноритарних учасників дочірніх товариств (закріплення за ними права на вихід з товариства (обов'язковий викуп акцій), права на похідні позови, права вимагати виплати дивідендів й інших прав, які вже докладно розглядалися вище як правові засоби захисту меншості). Втім, частково такі елементи передбачені проектами законів "Про акціонерні товариства" та "Про холдингові компанії в Україні". Вважаємо, що відповідний режим також потрібно запровадити й для товариств з обмеженою відповідальністю.

Особами, які можуть постраждати від діяльності групи, є міноритарні учасники дочірнього товариства (їх інтереси порушуються у разі спонукання дочірнього товариства до здійснення невигідних для нього дій у інтересах групи) або кредитори дочірнього товариства. Саме на забезпечення прав та законних інтересів цих осіб мають бути спрямовані зусилля законодавця.

6. Ведення підприємницької діяльності у рамках групи не є правопорушенням. У сучасних умовах це – переважаюча форма економічної діяльності. Втім, чинне законодавство України не створює жодних умов для ведення групової підприємницької діяльності (усунення зайвих перешкод). Першочерговими напрямками вдосконалення правового статусу груп мають бути: а) запровадження спеціальних норм щодо управління товариствами однієї особи; б) запровадження більш спрощеного правового режиму для внутрішньогрупових правочинів; в) спрощення процедури реорганізації за участю юридичних осіб – суб’єктів господарювання, що входять до складу групи.