Принципи податкового права

Термін “принцип” походить від латинського слова “principium”, яке означає “начало, основа”. Принцип - це те, що лежить в основі пев­ної наукової теорії, засади правил поведінки. Принципи податкового права - це вихідні загальноправові та нормативно-правові начала, ім­перативні вимоги, які зумовлюють загальну та конкретну спрямованість правового регулювання, розвитку та побудови системи суспільних від­носин у галузі оподаткування.^[25]

Податковому праву як частині системи права взагалі притаманні як загальноправові принципи, так і галузеві принципи, які відображають його специфіку, завдання, розкривають сутність предмета та методу ре­гулювання.

Щодо галузевих принципів, то податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1) загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є;

2) рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національ­ної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, гро­мадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4) презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на під­ставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-пра­вових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5) фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з ура­хуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6) соціальна справедливість - установлення податків та зборів від­повідно до платоспроможності платників податків;

7) економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує ви­трати на їх адміністрування;

8) нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздат- ності платника податків;

9) стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджет­ного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися про­тягом бюджетного року;

10) рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасно­го надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку;

12) принцип сплати тільки тих загальнодержавних, місцевих подат­ків та зборів, справляння яких передбачено Податковим кодексом.

5.