Принципи податкового права

Принципи податкового права охоплюють керівні положення права, вихідні напрями, основні начала, що визначають суть всієї системи, галузі або інституту права. Крім того, у результаті правового закріплення принципи здобувають загальне значення, виступають свого роду орієнтиром при становленні й розвитку права.

Принципи податкового права, безперечно, повинні належить до числа його основних механізмів, несучих конструкцій. Податковому праву як складовій частині правової системи властиві загально- галузеві принципи, що знаходять своє відбиття у всіх галузях: верховенство закону, єдність, доцільність і реальність, законність тощо. Що стосується спеціальних (галузевих) принципів, то одні з них знаходять своє пряме закріплення в конкретних нормах податкового закону (принципи-норми), інші набувають свого вираження в системі норм, що регулюють сплату конкретного податку (принципи, які випливають із норм),

Принципи податкового права включають в себе:

І) Матеріальні, які визначають сутність категорій, норм, використовуваних податковим правом, вишиковуючи їх у певну ієрархічну систему:

а) податки й збори, стягувані в державі, єдині на всій її території;

б) податки Й збори повинні виходити з реальних можли­востей платника й носити справедливий характер. Прнн- цип справедливого оподаткування лежить в основі багатьох законодавств.

2) Процесуальні - регулюють сфери компетенції суб’єктів податкових правовідносин, механізм установлення, зміни й скасування податкових платежів. Вони включають в себе:

а) виключне право органів державної влади законодавчо встановлювати, змінювати, скасовувати податки. Основи законодавчого закріплення податків закладені в нормах конституцій;

б) податки й збори не можуть установлюватися або засто­совуватися виходячи з політичних, ідеологічних та інших критеріїв;

в) платники податків платять податки й збори, встановлені на даній території, на основі рівності перед законом, що регулює дію податку;

г) регулярність перегляду податкових законів. Цей прин­цип дозволяє поєднати стабільність і гнучкість в оподаткуванні.

Відповідно до французького податкового законодавства затверджений податок повинен щорічно підтверджуватися поточним фінансовим законом. У Норвегії передбачається обов’язкова процедура підтвердження або перегляду податкового законодавства після закінчення строку повноважень парламенту.

3) Розрахункові - регулюють функціонування конкретного

податкового механізму, визначення основних його елементів і перерахування коштів відповідно до бюджетів. У реалізації цих принципів беруть широку участь і підзаконні акти.

8.3.