Податково-правові норми та податкові правовідносини

Норми податкового права мають публічний характер, що зумовле­но публічною діяльністю щодо справляння податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів, органів місцевого самоврядування, задоволення державних та місцевих інте­ресів.

Норми податкового права є по суті фінансовими, водночас у них про­являється в більшій мірі імперативність, що дозволяє говорити про їх певну своєрідність.

Л.К. Воронова висловлює своє бачення змісту фінансово-правових норм як загальнообов’язкових приписів компетентних державних орга­нів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізо­ваних та децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі й забезпечені примусовою силою держави.^[26]

П.С. Пацурківський зазначає, що фінансово-правову норму можна визначити, як писане, встановлене державою в строго визначеному по­рядку і формі і забезпечене заходами державного примусу, виражене в категоричній формі, правило поведінки суб’єктів фінансово-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів державних коштів, яке закріплює юридичні права та юридичні обов’язки їх учасників. А.І. Бер- лач вважає, що податково-правові норми - це законодавчо закріплені, суворо регламентовані державою та забезпечені санкційними захода­ми примусу правила позитивної поведінки учасників податково-право­вих відносин при встановленні, введенні та справлянні податків і зборів до бюджетної системи, а також в процесі здійснення податкового конт- ролю.^[27]

Таким чином, податково-правові норми - це загальнообов’язкові, формально визначені, санкціоновані державою і забезпечені примусом правила поведінки суб’єктів податково-правових відносин при сплаті податків і зборів до бюджетної системи.

Норми податкового права характеризуються такими ознаками:

- мають імперативний характер;

- встановлюються законом;

- забезпечені заходами державного примусу;

- закріплють права та обов’язки учасників податкових відносин, що виникають при стягненні податків і зборів до бюджетної системи.

Норми податкового права поділяють за такими критеріями:

1) за змістом (матеріальні; процесуальні);

2) за характером впливу (зобов’язуючі; забороняючі; уповноважуючі);

3) залежно від сфери дії (норми загальної дії, норми обмеженої дії, локальні норми) тощо.

Структура податкової норми складається з гіпотези, диспозиції та санкції. Гіпотеза як структурний елемент податково-правової норми вказує на життєві умови та обставини, за наявності яких виникають по­даткові правовідносини. Диспозиція податково-правової норми вказує на бажану для держави позитивну поведінку учасників податкових від­носин за тих фактичних обставин, які передбачені гіпотезою. Завер­шальним структурним елементом правової норми може бути санкція, зміст якої поєднується в юридичній науці, як правило, з негативними наслідками для правопорушника, заходами державного примусу, пока­ранням.

Податково-правова норма і стаття податкового нормативно-право­вого акта - не тотожні поняття. Норма податкового права - це правило поведінки в галузі податкових відносин, яке складається з гіпотези, дис­позиції та санкції. Стаття нормативно-правового акта, що регулює податкові відносини, є формою виразу податкової правової норми.

У сфері впливу держави на відносини, що виникають у процесі роз­поділу і перерозподілу внутрішнього валового продукту національного доходу країни та утворення і використання централізованих і децен­тралізованих фондів коштів, виникають, змінюються і припиняються фінансові правовідносини.^[28] Податкові правовідносини є різновидом фінансових правовідносин.

А.І. Берлач вважає, що податкові правовідносини - це врегульовані податково-правовими нормами і гарантовані державно-силовим при­мусом суспільні відносини, що виникають між податковими органами й платниками податків з приводу встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів до державного і місцевих бюд­жетів й державних цільових фондів, а також відносини, що виникають в процесі податкового контролю, оскарження актів податкових органів, дій чи бездіяльності їх посадових осіб та притягнення до відповідаль­ності за податкове правопорушення. Науковець визначає такі ознаки податкових правовідносин:

1) відносини є зв'язком, який має індивідуальний, конкретно визна­чений характер і виникає на основі податково-правових норм;

2) є зв'язком, що виявляється через суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх учасників;

3) мають вольовий характер, оскільки одна із сторін є владною, а інша - підвладною, що сприяє підтримці та гарантії дії носія суб'єктивного права і забезпечує виконання відповідних обов'язків;

4) мають грошовий характер;

5) перебувають під постійним захистом з боку держави.^[29]

Таким чином, податкові правовідносини - це врегульовані норма­ми податкового права суспільні відносини, які виникають під час сплати податків та зборів до державного і місцевих бюджетів й державних ці­льових фондів, а також відносини, що виникають в процесі податкового контролю.

Податкові правовідносини мають матеріальний та юридичний зміст. Матеріальним змістом податкових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні права і юридичні обов'язки, що встановлені податково-правовими нормами.

Суб’єктивні права - це належна суб'єктам податкових правовідно­син для задоволення їх інтересів міра дозволеної (можливої) поведінки, забезпечена юридичними обов'язками іншої сторони правовідносин. Юридичний обов’язок у податкових правовідносинах - це приписана зобов'язаному суб'єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинний дотримуватися цей суб'єкт.

Суб’єктами податкових правовідносин є юридичні та фізичні особи, держава, адміністративно-територіальні утворення в особі уповнова­жених органів, які можуть бути учасниками податкових правовідносин. Об’єкт податкових правовідносин - це кошти, що формують бюджети різних рівнів внаслідок реалізації суб'єктивних прав податкових органів і юридичних обов'язків платників податків.

Підставою для виникнення, зміни, припинення, податкових право­відносин є юридичні факти - як дії (правомірні та неправомірні), так і події. Правомірні дії як вольова поведінка, яка передбачена податко­во-правовою нормою, поділяються на: індивідуальні акти (подання по­даткової декларації); юридичні вчинки (платник податку повідомляє про набуті доходи за кордоном, що підлягають оподаткуванню). Активними діями як юридичними фактами у податкових відносинах можуть бути і неправомірні дії, тобто поведінка, яка суперечить податково-правовим нормам (неправомірне повернення ПДВ).

Податкові правовідносини можна поділяти за такими критеріями:

1) залежно від їх функцій (загальнорегулятивні; конкретно-регуля­тивні; комплексні; охоронні);

2) залежно від змісту та суб’єктного складу (правовідносини, що ви­никають між центральними і місцевими податковими органами, з приво­ду організації та їх функціонування; правовідносини, що виникають між податковими органами та місцевим самоврядуванням, з приводу вста­новлення місцевих податків і зборів; правовідносини, що виникають між податковими органами та платниками податків, з приводу справляння податків і зборів; правовідносини, що виникають між платниками по­датків та виконавчими органами місцевого самоврядування, з приводу справляння місцевих податків і зборів; правовідносини, що виникають між податковими органами та платниками податків, з приводу організа­ції та здійснення податкового контролю, оскарження актів податкових органів, дій чи бездіяльності їх посадових осіб та притягнення до відпо­відальності за податкове правопорушення);

3) залежно від об’єкта податкових правовідносин (майнові; немай- нові);

4) залежно від характеру правової норми (матеріальні податково- правові відносини та процесуальні податкові правовідносини) тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття податкового права.

2. Податкове право як підгалузь фінансового права.

3. Метод податкового права.

4. Особливості предмета податкового права.

5. Поняття та види джерел податкового права.

6. Принципи податкового права.

7. Поняття та структура норми податкового права.

8. Види податково-правових норм.

9. Поняття та види податкових правовідносин.

10. Підстави виникнення, зміни та припинення податкових правовідносин.