Місце інституту податкового права в системі фінансового права

Для галузі фінансового права характерний набір інститутів, що забезпечує всі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. При цьому необхідно враховувати, що інститути фінансового права передбачають цільне регулювання тільки в рамках галузі й носять спеціалізований характер стосовно певної групи правових норм.

Масив нормативних актів не є основним критерієм галузі права. Тому будь-який “кількісний” розвиток податкового законодавства, з урахуванням зміни його якісних характеристик, найімовірніше призведе до формування підгалузі податкового права. При цьому важливо визначити місце податкового права як елемента фінансового права.

Якщо виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина системи права, що включає в себе сукупність норм, які регулюють суспільні відносини в певній сфері діяльності людей, що відрізняється принциповою своєрідністю. Саме замкнутою частиною системи права виступає фінансове право, тоді як податкове право не можна розглядати як відособлену частину системи права: як специфічну - так, але не більше.

Норми податкового права обумовлені публічною, тобто загальвизначальною для країни діяльністю, а саме діяльністю із стягнення податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінансового забезпечення. Це стосується не тільки діяльності органів влади, але й органів, які здійснюють її відповідно до Конституції України й згідно з установленим розмежуванням компетенції в даній області, У ході цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загального значення.

Такий же публічний характер має й діяльність органів місцевого самоврядування із стягнення податкових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для даної території, забезпечує формування муніципальних коштів у цих цілях.

Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, що регулює основи дохідної частини бюджетів. Складний характер інституту податкового права означає певну ієрархічну структуру. Ця структура включає в себе самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності тощо).

Таким чином, податкове право:

1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений строго певному предмету - різновиду відносин, що складаються з приводу встановлення, сплати й стягнення податків і зборів, їх зміни й скасування;

2) регулює суспільні відносини щодо встановлення н справляння податкових платежів, їх зміни й скасування; розподіл І використання бюджетних коштів лежить за рамками податкових відносин, як і питання встановлення й стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів;

3) встановлює обоє ’язок юридичних і фізичних осіб зі сплати податків і зборів, а також регламентує процедуру обчислення й сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю й застосування мір відповідальності за порушення податкового законодавства;

4) виступає як складний інститут, що охоплює сукупність

своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух грошових коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів.

Іншими словами, якщо предмет фінансового права охоплює відносини, пов’язані з рухом публічних коштів, то податкове право розглядає тільки відносини, що стосуються однонаправленого руху грошових коштів знизу нагору - від платників до бюджетів

у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імперативний характер.

Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового права (особливості механізму оподаткування характерні й для регулювання банківської діяльності, і страхування, і ринку цінних паперів), податкове право тісно пов’язане з деякими з них^[20] [21]*⁵. Насамперед - з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень дохідної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових платежів); з інститутом фінансового контролю (який включає в себе сукупність норм, що регулюють діяльність податкових органів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації й інші податкові органи.

2.2.