§ 5. Поняття рекреаційних територій та основні законодавчі вимоги щодо їх використання й охорони

Як зазначає H. Р. Малишева, рекреаційні зони можуть мати свого відокрем­леного землекористувача чи входити до складу інших категорій землекористу- вань: земель міст (парки), приміських земель (зелені зони навколо міст), земель природно-заповідного фонду¹ тощо. Аналіз наведених визначень дає підстави стверджувати, що поняття рекреаційних зон є більш ширшим за поняття земель рекреаційного призначення, оскільки рекреаційні зони можуть створюватися не лише на землях рекреаційного призначення, а й на землях інших категорій.

На території рекреаційних зон, як вже зазначалося, повинні знаходитися рекреаційні ресурси (об'єкти природного та історико-культурного середовища), які охоплюють компоненти географічного середовища та об'єкти антропогенної діяльності. Завдяки своїй унікальності, історичній та художній цінності, естетич­ній привабливості рекреаційні ресурси використовуються для організації різних видів та форм рекреаційних заходів - відпочинку, відновлення життєвих сил, туризму та для проведення спортивних заходів.

Відомо, що рекреація безпосередньо пов'язана з використанням при­родного середовища, тому здатність природного середовища справляти на людей певний сприятливий фізіологічний і психологічний вплив, відновлювати їх сили та здоров'я розглядається спеціалістами як рекреаційний потенціал, складовими частинами якого є не лише природні рекреаційні ресурси, а й матеріально-технічна база (інфраструктурний потенціал), культурно-історичні та соціально-економічні передумови для організації рекреаційної діяльності. Таким чином, можна стверджувати, що рекреаційні зони є комплексами і об'єктами комплексної правової охорони.

Єдиного правового регулювання використання та охорони рекреаційних зон, порядку їх створення та господарювання в них у чинному законодавстві не встановлено.

Рекреаційне призначення мають зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів. За межами міст та інших населених пунктів до складу земель рекреаційного призначення входять землі з об'єктами озеленення, що виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населен­ня. В межах населених пунктів землі рекреаційного призначення входять до рекреаційних зон, що створюються при функціональному зонуванні території згідно з генеральними планами населених пунктів та іншою містобудівною до­кументацією. Відповідно до Державних санітарних правил планування та забу­дови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року, територія населеного пункту з урахуван­ням переважного функціонального використання поділяється на: сельбищну, виробничу та ландшафтно-рекреаційну територію. Ландшафтно-рекреаційна територія охоплює приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші, які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищноїтериторії формують систему озеленення та оздоровчих зон.

Правовий режим зелених насаджень населених пунктів визначають одно­йменні Правила, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10 квітня 2006 року¹. Згідно з цими Правилами, зелені насадження населених пунктів поділяються на три категорії: загального і обмеженого користування та спеціального призна­чення. Рекреаційне призначення мають зелені насадження загального корис­тування: це зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насаджен­ня на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.

Концепцією сталого розвитку населених пунктів, що схвалена постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 року^{[392] [393], для забезпечення раціонального використання рекреаційних ресурсів передбачається проведення інвентари­зації існуючого рекреаційного фонду України з визначенням його частини, яка може підлягати сертифікації за міжнародними вимогами і використовуватися для вітчизняного та іноземного туризму (у тому числі сільського); розширення системи приміських природоохоронних територій з подвійною функцією: як легенів міст та зон короткочасного відпочинку; та врахування вимог та умов щодо розвитку і охорони рекреаційних ресурсів підчас планування і забудови населених пунктів.}

Рекреаційні зони можуть створюватись і в окремих об'єктах природно- заповідного фонду згідно з Законом «Про природно-заповідний фонд України». Згідно з функціональним зонуванням природно-заповіднихтериторій зони ре­креаційного призначення створюються в біосферних заповідниках, національних природних парках, регіональних ландшафтних парках, дендрологічних і зооло­гічних паркахта парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва. Так, в біосферних заповідниках виділяється зона антропогенних ландшафтів, яка включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення та рекреації.

В національних природних парках створюються зони регульованої та стаціонарної рекреації. В межах зони регульованої рекреації проводяться ко­роткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо ма­льовничих і пам'ятних місць. Дозволяється у цій зоні влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок, а забороненими єтакі види діяльності, як рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони. Зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування від­відувачів парку.

На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природо­охоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів. На їх території проводиться зо­нування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних при­родних парків.

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеці­ально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого ви­користання. На території зоологічних парків виділяється рекреаційна зона, яка призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення за чинним природно-заповідним законодавством є природоохоронними рекреа­ційними установами.

До рекреаційних зон слід віднести також туристично-рекреаційні зони, які, згідно зі ст. 403 Господарського кодексу, віднесені до одного із можливих типів спеціальних (вільних) економічних зон. Правовий режим однієї зони такого типу визначений Законом «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець»» та відповідним Положенням про економічну зону туристсько-рекреаційного типу^[394]. Правовий режим рекреаційних зон ви­значається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами відповідно до вимог чинного законодавства.