§ 2. Правовий режим використання та охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду України

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природні території та об ’скти загальнодержавного значення в межах природно-заповідного фонду є власністю Українського народу.

Відповідно до діючого екологічного законодавства щодо територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюється особливий правовий режим, який повинен забезпечувати їх належну охорону, збереження та подальший розвиток шляхом встановлення низки суворих обмежень та заборон щодо нецільового використання природних ресурсів.

Так, згідно із Законом «Про природно-заповідний фонд України» передбачається можливе використання його територійу таких цілях: природоохоронних; у науково-дослідних; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Порядок використання об’єктів природно-заповідного фонду в зазначених цілях регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких Положення про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України¹, затверджене наказом Мінекобез- пеки України від 21 вересня 1998 року; Положення про організацію наукових досліджень у заповідниках і національних природних парках України^{[171] [172], затверджене наказом Мінекобезпеки України від 10 листопада 1998 року; Положення про наукову діяльність заповідників та національних природних парків України[173], затверджене наказом Мін- екоресурсів України від 9 серпня 2000 року.}

Перелічені види використання, атакож заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватись лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначеннютериторій та об’єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об’єктів.

Ha землях природно-заповідного фонду, а також землях територій та об’єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність, тобто землях іншого природоохоронного або історико-культурного призначення законодавством забороняється будь-якадіяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів таоб’єкгів, призводить до зниження їх якісних чи кількісних показників, до руйнування природних систем чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних ресурсів та систем природно-заповідного фонду, попередження негативного впливу на них господарської діяльності на прилеглих до них територіях встановлюються охоронні зони. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до типу територій, їх цільового призначення, на підставі обстеження та аналізу прилеглих ландшафтів та видів господарської діяльності на них. Оцінка можливого негативного впливу здійснюється на підставі Закону України «Про екологічну експерггизу»^[174].

Ha території встановлених охоронних зон забороняється будівництво промислових та інших об’єктів і здійснення діяльності, що може негативно вплинути на території природно-заповідного фонду.

Спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення в межах територій та об ’єктів природно-заповідного фонду здійснюється фізичними та юридичними особами на підставі дозволів, які видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим татерито- ріальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється також на підставі встановленого ліміту на використання цих природних ресурсів, який затверджується органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та на підставі дозволів, що видаються місцевими радами за погодженням з територіальними органами виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів загальнодержавного значення та встановлення лімітів на їх використання визначається Кабінетом Міністрів України та регулюється спеціальними нормативно-правовими актами^[175].

Порядок створення та оголошення територій та об’єктів природно- заповідного фонду регулюється розд. 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України». Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що порядок створення зазначених територій залежить від ка-

тегорїї відповідної території чи об’єкта (загальнодержавного чи місцевого значення) та охоплює собою декілька етапів.

По-перше, це подання клопотання про створення території природно-заповідногофонду. Таким правом наділенаДержавна служба заповідної справи України, що діє у складі Міністерства екологіїта природних ресурсів України¹, а також наукові установи, громадські природоохоронні об’єднання та інші зацікавлені фізичні та юридичні особи.

По-друге, відбувається розгляд відповідних клопотань, при цьому щодо створення об’єктів загальнодержавного значення розгляд здійснює Міністерство екології та природних ресурсів України, а щодо територій та об’єктів місцевого значення — відповідні підрозділи Міністерства екології та природних ресурсів України.

Надалі відбувається погодження зазначених клопотань із власниками та користувачами територій, що підлягають заповіданню, та розробка проекту організації відповідної території. Розробка проектів щодо об’єктів загальнодержавного значення забезпечується Міністерством екологіїта природних ресурсів України та здійснюється спеціалізованими проектними та науковими установами. Створення проектів щодо об’єктів місцевого значення забезпечується підрозділами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища на місцях.

Після цього відбувається прийняття рішення щодо створення об’єктів та територій природно-заповідного фонду. Щодо об’єктів загальнодержавного значення таке рішення приймаєПрезидент України. Біосферні заповідники створюються на основіміжнародних договорів та програм, учасником яких є Україна. Території та об’єкти місцевого значення оголошуються відповідно обласними, Київською і Севастопольською міськими радами.

Певним забезпечувальним заходом при створенні територій та об’єктів природно-заповідного фонду є резервування зазначених територій^г. Воно полягає в тому, що на власників та користувачів територій, які в майбутньому ввійдуть до складу природно-заповідного ^{[176] [177]}

фонду України, накладається низка обмежень для попередження негативного впливу та руйнування природних ресурсів цих територій.

Управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду здійснюється цетральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища — Міністерством екологіїта природних ресурсів України¹ та його структурним підрозділом —Державною службою заповідної справи України^{[178] [179] [180]}. Ha місцях управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями, керівники яких призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим — також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Подібні спеціальні адміністрації можуть створюватись також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками — пам’ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають.

Спеціальні адміністраціїздійснюють управління на підставі окремих Положень¹ та Проектів організації території^, що розробляються відповідно до кожного типу територій природно-заповідного фонду.

Деякі особливості режиму використання, охорони та відтворення територій та об’єктів природно-заповідного фонду обумовлені їх видом та цільовим призначенням. Так, ділянки землі та водного простору повністю вшучаються з господарського використання і надаються природним заповідникам, заповідним зонам біосферних заповідників,

національним природним паркам, ботанічним садам, дендрологічним паркам та зоологічним паркам.

При створенні регіональних ландшафтних парків і парків — пам’яток садово-паркового мистецтва земельні ділянки та ділянки водного простору можуть вилучатись або не вилучаютьсяу власників та землекористувачів.

Такі території природно-заповідного фонду, як заповідні урочища, заказники та пам’ятки природи ствоюються без вилучення земельних, водних та інших природних ресурсів у їх власників та користувачів. Однак у цьому випадку на власників та користувачів накладаються певні обов’язки по дотриманню вимог щодо охорони зазначених природних об’єктів та недопущенню діяльності, яка може негативно вплинути на них. Такі обмеження можуть бути накладені внаслідок укладення охоронних договорів, обов’язковість укладення яких суб’єктами господарськоїдіяльності з органами державної влади можна розглядати як механізм, що гарантує збереження вказаних територій шляхом встановлення умов додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом чи договором. Так, наприклад, в охоронному зобов’язанні від 5 квітня 2005 року № 16/28-578 щодо зоологічної пам’ятки природи місцевого значення «Бабичев острів», укладеному Управлінням екології та природних ресурсів у Чернігівській областіздержавним підприємством Чернігівське лісове господарство, зазначено, що землекористувач бере під охорону вищевказаний об’єкт і зобов’язується зберегти його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі ст.

3 метою забезпечення належної охорони на територіїприродного заповідника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цільовому призначенню, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливому впливу на його природні комплекси та об’єкти, а саме: будівництво будь-яких об’єктів, що не пов’язані з діяльністю природного заповідника; влаштування місць відпочинку населення; проїзд і прохід сторонніх осіб; проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею; геологорозвідувальні роботи; заготів-

ля рослинних ресурсів, вилов та знищення тварин; мисливство та рибальство; збирання колекційних матеріалів тощо.

Як один із охоронних заходів, передбачених законодавством, слід розглядати функціональне зонування територій природно-заповідного фонду.

Так, для територій біосферних заповідників законодавством встановлюється диференційований режим охорони та використання природних ресурсів шляхом виділення в його межах певних зон:

1) заповідна зона — включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного та тваринного світу, режим якої визначається відповідно до режиму природних заповідників;

2) буферна зона — включає території, виділені з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників;

3) зона антропогенних ландшафтів — включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, рекреаціїта інших видів господарськоїдіяльності.

У сучасних умовах питання можливих видів використання природних ресурсів саме зазначеною зоною викликають найбільші дискусії та суперечки в юридичній літературі та суспільстві. Насамперед це стосується можливості чи заборони здійснення мисливства в межах буферної зони біосферних заповідників. Нинішня редакція Закону «Про природно- заповідний фонд України» прямо забороняє мисливство на вказаних територіях, що безперечно сприяє збереженню та розвитку біорізнома- ніття планети.

Крім цього, у межах території біосферних заповідників можуть виділятися зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених Законом «Про природно-заповідний фонд України».

Території національних природних парків відповідно до законодавства поділяються на такі функціональні зони:

1) заповідна зона — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

2) зона регульованоїрекреації— в її межах проводиться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих та пам’ятних місць, у цій зоні дозволяється влаштування туристських маршрутів і екологічних стежок і забороняється будь-яка діяльність, що може негативно вплинути на стан території {мисливство, рибальство, рубка лісу головного користування тощо);

3) зона стаціонарноїрекреації— призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгівта іншихоб’єктів обслуговування відвідувачів парку; в її межах забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з цільовим використанням даної території;

4) господарська зона — в її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, розташовані населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, землі інших землевласників і землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимогта обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Ha території регіональних ландшафтних парків, з урахуванням природоохоронної, рекреаційної, оздоровчої, наукової та інших цінностей природних комплексів, запроваджується функціональне зонування, подібне до територій національного природного парку.

У межах ботанічного саду законодавс твом передбаченаможливість виділення таких видів зон:

1) експозиційна — її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду;

2) наукова — до складу зони входять колекції, експериментальні ділянки, на їївідвідування мають право лише співробітники ботанічного саду у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, а також спеціалісти з інших установ з дозволу адміністрації ботанічного саду;

3) заповідна — відвідування їїзабороняється, крім випадків, коли воно пов’язане з проведенням наукових спостережень;

4) адміністративно-господарська.

Території зоологічних парків можуть бути поділені на такі функціональні зони:

1) експозиційна — призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;

2) наукова — в її межах проводиться науково-дослідна робота, відвідування ЇЇ дозволяється в порядку, встановленому адміністрацією парку;

З)рекреагрйна — призначена для відпочинку та обслуговування відвідувачів парку;

А)господарська — зона, де розміщуються допоміжні господарські об’єкти.

Зонування територій природно-заповідного фонду проводиться на підставі відповідних Положень про зазначені території та Проектів організаціїтериторій і затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.