§ 3. Законодавчі вимоги щодо ведення екологічного моніторингу та його юридичне і практичне значення

Згідно ст. 22 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», система державного моніторингу навколишнього природного середовища ство­рюється з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

Система моніторингу - це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні, організація короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, які повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного та соціального розвитку, в тому числі щодо охорони навколиш­нього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Функціонування державної системи моніторингу довкілля здійснюється на трьох рівнях* що розподіляються за територіальним принципом: загальнодер­жавний-охоплює пріоритетні напрями та завдання моніторингу в масштабах всі­єї країни; регіональний- охоплює пріоритетні напрями та завдання в масштабах територіального регіону; локальнийґ- охоплює пріоритетні напрями та завдання моніторингу в масштабах окремих територій з підвищеним антропогенним на­вантаженням.

Залежно від призначення за спеціальними програмами здійснюються за­гальний, кризовий та фоновий екологічний моніторинги довкілля. Загальний екологічний моніторинг довкілля - це оптимальні за кількістю та розміщенням місця, параметри і періодичність спостережень за довкіллям, які даютьзмогуна основі оцінки і прогнозування стану довкілля підтримувати прийняття відповід­них рішень на всіх рівнях відомчої і загальнодержавної екологічної діяльності. ^Кризовий екологічний моніторинг довкілля - це інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими екологічними наслідками, з метою забезпечення своєчас­ного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення !господарювання. Фоновий екологічний моніторинг довкілля - це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і прогнозування зміни стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення довкілля в антропогенних умовах.

Основні принципи функціонування державної системи моніторингу до­вкілля визначені у Положенні про державну систему моніторингу довкілля, затвердженому постановою КМУ № 391 від ЗО березня 1998 року¹. Здійснення моніторингу окремих об'єктів довкілля регламентується низкою постанов КМУ, а саме: «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря»^{[164] [165], «Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод»[166], «Про затвердження Положення про моніторинг земель»[167], «Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення»[168], Інструкцією з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель[169], Положенням про систему мо­ніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України[170] і низкою нормативно-методичних документів з питань моніторингу довкілля.}

Згідно з Положенням про державну систему моніторингу довкілля, суб'єктами державної системи моніторингу довкілля, даліскорочено-ДСМД, є: MHCУкраїни, МОЗУкраїни, Мінагрополітики України, ДержлісагентствоУкраїни, Мінприроди України, Держгеонадра України, Держводагентство України, Держ- земагентство України, Мінрегіонрозвитку України, їх органи на місцях, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління, які есуб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (міс­цевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів.

Підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно на­давати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення^ цією метою між суб'єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, яка підлягає реєстрації в Мінприроди України або його ор­ганах на місцях. Організаційна інтеграція суб'єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Мінприроди України.

Спостереження за станом атмосферного повітря та вмістом забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів, здійснюють Мінприроди України, МОЗУкраї­ни та M HC України. Зокрема, у даний час MHC України здійснює спостереження за забрудненням атмосферного повітря у 53 містах України на 162 стаціонар­них, двох маршрутних постах спостережень та двох станціях транскордонного переносу. Програма обов'язкового моніторингу якості атмосферного повітря включає вісім забруднюючих речовин: пил, двоокис азоту (NO₂), двоокис сірки (SO₂), оксид вуглецю, формальдегід (H₂), свинець та бенз(а)пірен, а також радіо­активні речовини.

Моніторинг стану вод суші та вмісту забруднюючих речовин у водних об'єктах здійснюють шість суб'єктів моніторингу: Мінприроди України (Держеко­інспекція України, Держгеонадра України), МОЗ України (Держсанепідслужба України), MHC України, Мінагрополітики України, Мінрегіонрозвитку України, Держводагентство України. В цілому, мережею спостережень охоплено по­над 170 річок та водосховищ та більше як 20 озер, вони здійснюються на 3245 відомчих постах. Крім цього, постійний контроль за якістю зворотних вод, що надходять у водні об'єкти, виконують комунальні та промислові підприємства, які здійснюють очистку стічних вод.

Спостереження за станом прибережних морських вод та вмістом у них за­бруднюючих речовин здійснюють: Мінприроди України (Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспек- ціята Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря), МОЗ України (Держсанепідслужба України) та MHC України. Так, MHC України здійснює спостереження за станом прибережних вод на мережі спостережень, яка складається з 97 станцій, 9 станцій спостереження у місцях скиду стічних вод, до складу яких належать 143 пости.

До повноважень інспекцій відносяться щомісячні відбори проб та аналіз впливу джерел забруднення, які розташовані на узбережжі; контроль за впли­вом на воду у прибережній акваторії моря скидами баластних вод з кораблів; спостереження за забрудненням від діяльності з пошуку та видобування нафти, газу і будівельних матеріалів на морському шельфі; нагляд за використанням живих ресурсів моря. Держсанепідслужба України здійснює спостереження та моніторинг якості морської води в зонах рекреаційного та оздоровчого призна­чення, до складу мережі спостережень належать 78 постійних постів.

Спостереження за станом земель і ґрунтів та вмістом у них забруднюючих речовин здійснюють шість суб'єктів моніторингу: Мінприроди України (Держ- екоінспекція України), МОЗУкраїни (ДержсанепідслужбаУкраїни), MHCУкраїни, Мінагрополітики України, Держземагентство України та Держлісагентство Украї­ни. Наприклад, MHC України здійснює спостереження та моніторинг забруднення ґрунтів сільськогосподарських земель пестицидами на 35 ділянках у 18 областях та важкими металами у 20 населених пунктах. Проби відбираються один раз у п'ять років, проби на важкі метали у містах Костянтинівна та Маріуполь відби­раються щороку. Держекоінспекція України здійснює відбір проб більш ніж на 600 промислових майданчиках у межах країни та визначення забруднень по 27 показниках. Держсанепідслужба України здійснює контроль та моніторинг ста­ну ґрунтів на територіях, де можливі наслідки негативного впливу на здоров'я населення.

Найбільше охоплені території вирощення сільськогосподарської продукції, території в місцях застосування пестицидів, ґрунтів у зоні житлових масивів, ди­тячих майданчиків та закладів. Досліджуються проби ґрунту в місцях зберігання токсичних відходів на території підприємств та поза нею у місцяхїх складування або захоронения. Мінагрополітики України здійснює спостереження за ґрунтами сільськогосподарського використання. Мережа, на якій ведуться спостереження та моніторинг ґрунтів підрозділами Державного технологічного центру охоро­ни родючості ґрунтів, складається з 1003 ділянок. Здійснюються радіологічні, агрохімічні та токсикологічні визначення, залишкова кількість пестицидів, агро- хімікатів і важких металів.

Держлісагентство України здійснює спостереження за ґрунтами лісових масивів та впливом на них прилеглих промислових зон, у тому числі наявності важких металів у ґрунтах та рослинному покрові. Держземагентство України здійснює спостереження за проявами ерозійних та інших екзогенних процесів, просторового забруднення земель об'єктами промислового та сільськогоспо­дарського виробництва, за зрошуваними і осушуваними землями, а також від­слідковує динаміку змін земельних ресурсів берегових ліній водних об'єктів.

Спостереження за радіоекологічним станом об'єктів навколишнього при­родного середовища та вмістом у них радіонуклідів здійснюють суб'єкти моніто­рингу: MHCУкраїни, Мінагрополітики України і ДержводагентствоУкраїни. MHC України здійснює спостереження за радіоактивним забрудненням атмосферного повітря шляхом щоденних замірів доз гамма радіаційної експозиції (ГРЕ) у 180 пунктах спостережень, осідання радіоактивних частинок з атмосфери та вмісту радіоактивного аерозолю в повітрі в 66 пунктах. Показники радіоактивного за­бруднення поверхневих вод визначаються на 15 створах 8 водних об'єктів.

Поблизу атомних електростанцій здійснюються заміри радіоактивного за­бруднення поверхневих вод цезієм-137 у 19 пунктах та забруднення ґрунтів у 29 пунктах, крім того, в цих зонах спостереження ведуться на IO автоматизованих пунктах. У межах 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської AEC (зони від­чуження) MHC України здійснює спостереження за концентрацією радіонуклідів у 13 пунктах та на 2 виробничих майданчиках; концентрацією радіонуклідів в атмосферних опадах на 29 пунктах та концентрацією так званих «гарячих» час­тинок у повітрі на 9 пунктах.

Міжнародна радіоекологічна лабораторія Чорнобильського центру атомної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекологіїу Славутичі здійснює моніторинг впливу радіації на біоту в зоні відчуження. Підрозділи Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики України проводять конт­роль у місцях концентрації радіоактивних речовин у ґрунтах на 1003 ділянках та рослинницької продукції харчового призначення, що вирощується на від­повідних сільгоспугіддях. Держводагентством України здійснюється контроль вмісту радіонуклідів у поверхневих водах на 268 створах у рамках радіаційного моніторингу вод водогосподарськими організаціями.

Крім суб'єктів ДСМД, спостереження за впливом на об'єкти навколишнього природного середовища здійснюють підприємства, які є найбільшими його забруднювачами. Майже на всіх таких підприємствах в Україні функціонують аналітичні лабораторії, на які покладено спостережні функції. Так, за впливом на стан атмосферного повітря спостереження здійснюють близько 440 лабора­торій, за впливом на якість вод, у тому числі зворотних, що скидаються у водні об'єкти, - понад 700 лабораторій, а за станом ґрунтів та відходів на територіях підприємств та зонах їх впливу більше ніж 60 лабораторій.

З метою підвищення ефективності її функціонування моніторингу навколиш­нього природного середовища в Україні постановою КМУ № 1376 від 5 грудня 2007 року затверджено Державну цільову екологічну програму про ведення мо­ніторингу навколишнього природного середовища¹. Термін виконання програми -2008-2012 роки. Програма спрямована на поєднання зусиль усіх суб'єктів системи моніторингу щодо запобігання дублювання та включення додаткових функцій з моніторингу, створення єдиної мережі спостережень після оптимізаціїїї елементів та програм спостережень, удосконалення технічного, методичного, метрологічного та наукового забезпечення функціонування єдиної мережі спостережень. З метою забезпечення інтеграції інформаційних ресурсів суб'єктів системи моніторингу довкілля передбачено створення та функціонування єдиної автоматизованої під­системи збору, оброблення, аналізу і збереження данихта інформації, що здобуті в результаті здійснення моніторингу природного середовища.