<<
>>

§ 2. Правові вимоги щодо фінансування заходів охорони навколишнього природного середовища

Відповідно до ст. 42 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, респу­бліканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Правові за­сади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бю­джетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальністьза порушення бюджетного законодавства визначаються у Бюджетному кодексу України1, далі скорочено - БКУ.

Відповідно до ст. 20 БКУ, у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотри­манням бюджетного законодавства, на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів (за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідноїмісцевоїради) застосовується програмно-цільовий метод. Бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів. За п. 17 ст. 87 БКУ, видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної без­пеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету.

Згідно ст. 70 БКУ, видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призна­чення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм та заходів. При цьому, відповідно до ст. 91 БКУ, програми природоохоронних заходів місцевого значення, а також заходи у сфері захисту

Відомості Верховної Ради України. - 2010. -№ 50-51. - Ст. 572. населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановлених законом, належать до видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (тобто коштів, які безоплатно і безповоротно передаються з одно­го бюджету до іншого).

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

У ст. 55 БКУ визначаються захищені видатки бюджету, тобто видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Зокрема, захищеними видат­ками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської AEC та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження.

Як свідчать дані Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році[525], в цілому рівень бюджетного фінансування природоохоронних заходів в Україні був нижчим від за планованого на 12%. Тобто це означає, що 2007 року через недофінансування 312,5 млн. грн. у сферу охорони навколишнього природного середовища не були реалізовані важливі за­ходи стосовно упередження екологічних загроз чи подолання існуючих проблем природокористування, причому за наявності відповідних коштів. А якщо зважити на те, що загальні видатки по розділу «Охорона навколишнього природного се­редовища» становили лише 0,98% видатків Зведеного бюджету України за 2007 рік, тоді стає очевидною гострота проблеми фінансування природоохоронних заходів у повному обсязі для поліпшення стану довкілля.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. При цьому, згідно ст. 153 ГКУ, суб’єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов’язаний здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання тощо.

За даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році, одним із вагомих чинників зменшення за­бруднення довкілля, збереження існуючих природних ресурсів та запобігання деструктивних екологічних явищ є інвестування суб'єктів господарювання в охорону та раціональне використання природних ресурсів, яке здійснюється через: поточні витрати на охорону природи, пов'язані з експлуатацією та об­слуговуванням засобів природоохоронного призначення; інвестиції в основний капітал, спрямовані на будівництво і реконструкцію природоохоронних об'єктів; придбання обладнання для заходів екологічного спрямування і витрати на капі­тальний ремонт природоохоронного обладнання. Загальні витрати підприємств, установ та організацій на фінансування заходів з охорони та раціонального використання природних ресурсів становили 2007 року майже 9,7 млрд. грн. У їх структурі переважають поточні витрати-68% від загальних (6,6 млрд. грн.); значно менші капітальні інвестиції-27% (2,6 млрд. грн.), а витрати на капітальний ремонт природоохоронного обладнання становили 5% (0,5 млрд. грн.).

Найбільше коштів на охорону навколишнього природного середовища 2007 року було витрачено у сферах металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (2274,8 млн. грн., або 23% від загальних обсягів по країні), добувної промисловості (1702,1 млн. грн., 18%), виробництва та розподі­лення електроенергії, газу та води (1693,7 млн. грн., 17%), тоді як 792,2 млн. грн. (8%) припадає на виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерних матеріалів, 753,0 млн. грн. (близько 8%) - на хімічне виробництво, 552,3 млн. грн. (6%)-на надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльностіусфері культури та спорту. При цьому основним джерелом фінансування витрат на охо­рону довкілля, як і в попередні роки, були власні кошти підприємств-відповідно 74,4 і 96,6%. За рахунок підприємств, організацій та установ країни освоєно 2291,54 млн. грн. основного капіталу на охорону навколишнього природ­ного середовища та раціональне використання природних ресурсів проти 1584,37 млн.

грн. (72,2% загального обсягу витрат) у 2006 році. Левову частину капітальних інвестицій природоохоронного призначення та поточних витрат здійснили недержавні підприємства (71%), тоді як частка екологічного інвесту­вання місцевих органів виконавчої влади становить 12%.

У даний час в Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року зазначається, що з метою удосконалення при­родоохоронної діяльності підприємств необхідно здійснювати збалансовану політику, спрямовану на підвищення вимог і відповідальності суб'єктів гос­подарювання за забруднення навколишнього природного середовища і на стимулювання впровадження природоохоронних заходів. З цією метою необ­хідно передбачити підвищену відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища і компенсацію завданих збитків, включаючи повну вартість рекультивації/санації забруднених ґрунтів/підземних вод. Необхідно законодавчо визначити засади пільгового стимулювання діяльності, що перед­бачає добровільне зобов'язання щодо очищення забруднених земель, зокрема в ході їх приватизації і впровадження Новітніх екологічно чистих технологій.

Відповідно до ст. 47 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природ­ного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Респу­бліки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворю­ється за рахунок: частини екологічного податку згідно із законом; добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; час­тини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Розподіл коштів, що надхо­дять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється КМУ за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно з моніторингом підсумків виконання бюджетних програм, з року в рік відбувається значне їх відставання від запланованого рівня. Так, 2006 року воно становило 46,1%, а 2007 року фактичні видатки Державного фонду охорону навколишнього природного середовища на фінансування природоохоронних заходів за цими програмами були на 24,8% меншими від запланованого обсягу. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердже­но постановою КМУ № 1147 від 17 вересня 1996 року1. До таких видів діяльності віднесено, зокрема, заходи з охорони підземних вод та ліквідації джерел їх забруднення; розроблення, організацію виробництва пристроїв для очищення відпрацьованих газів двигунів та оснащення ними транспортних засобів; кон­сервацію деградованих і забруднених земель; ліквідацію наслідків буреломів, сніголомів, вітровалів; будівництво, технічне переобладнання і реконструкцію сміттєпереробних і сміттєспалювальних заводів тощо.

Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: частини екологічного податку згідно із законом; частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Розподіл коштів екологічного податку, що надходять до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього при­родного середовища, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими (міст загальнодержавного значення)

Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів : постанова

КМУ № 1147 від 17 вересня 1996 року [Електронний ресурс].

- Режим доступу : http://portal.rada.gov. иа. - Назва з екрану.

Радами за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і Дер­жавного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного се­редовища затверджуються Кабінетом Міністрів України, а про республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природ­ного середовища -відповідними радами. Так, Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища затверджено постановою Кабінету Міністрів України в редакції постанови № 462 від 7 квітня 2006 року1. Порядок планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища затверджений нака­зом Міністерства екології та природних ресурсів України № 189 від 21 травня 2002 року[526] [527].

<< | >>
Источник: Екологічне право України: підруч. для студ. вищих навч. закладів / за ред. Kapaкаша І.І. - Одеса : Фенікс,2012. - 788 с.. 2012

Еще по теме § 2. Правові вимоги щодо фінансування заходів охорони навколишнього природного середовища:

  1. § 2. Джерела фінансування екологічних заходів та програм. Фонди охорони навколишнього природного середовища
  2. § 6. Правові засади економічного стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища
  3. § 5. Законодавчі вимоги щодо охорони навколишнього середовища в країнах Європейського Союзу
  4. 3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері охорони навколишнього природного середовища
  5. Розділ VII Правові засади економічного механізму природокористування та охорони навколишнього природного середовища
  6. Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища.
  7. Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища
  8. Правові основи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища (екологічне управління)
  9. Загальні засади міжнародно- правової охорони навколишнього природного середовища
  10. 1. Загальна характеристика державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -