§ 1. Основні положення законодавства про використання й охорону тваринного світу

Тваринний світе складовою частиною навколишнього природного середо­вища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень.

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються багатьма нор­мами права, які розміщені у різних нормативних актах, законах, постановах, положеннях, інструкціях. Законодавство України про використання й охорону тваринного світу складають загальні положення Конституції та Земельного, Водного і Лісового кодексів, а також загальні вимоги Закону «Про охорону на­вколишнього природного середовища». Проте особливу роль у регулюванні фауністичних відносин відіграють спеціальні Закони України, а саме: «Про тваринний світ»¹, «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 року^{[345] [346], «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 року[347], «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року[348], «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 року[349], «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року1, «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року[350] [351], «Про Основні за­сади (стратегію) державноїекологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 року[352], «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від8 липня 2011 року[353], якими визначається режим використання та охорони тваринного світу в межах цих територій та об'єктів, а також іншими законодавчими актами.}

Відносини у галузі охорони, використання та відтворення сіл ьськогосподар- ських, свійськихтварин, а також діяльність, пов'язана з охороною і відтворенням залишків викопнихтварин, регулюються нормами аграрного, цивільного та інших галузей законодавства. Окремі норми щодо охорони тваринного світу містяться у цивільному, адміністративному та кримінальному законодавстві, зокрема сто­совно притягнення винних осіб до певних видів юридичної відповідальності.

Завданнями законодавства України про охорону, використання і відтворення тваринного світу є регулювання суспільних відносин у галузі охорони, викорис­тання і відтворення об'єктів тваринного світу як об'єкта правового регулювання, що базуються на відносинах власності натваринний світ,та відносинахуправлін- ня та охорони диких тварин; збереження та поліпшення середовища існування диких тварин; забезпечення умов збереження всього видового і популяційного різноманіття тварин.

^Відповідно до ст. З Закону «Про тваринний світ», об'єктами тваринного світу є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земно­водні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають^ стані природної волі, утриму- _ι ються у напіввільних умовах чи в неволі; частинйдиких тварин (роги, шкіра тощо); ^продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Крім цього, правовій охороні підлягають нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції.

Тваринний світ є об'єктом права власності, а тому в системі законодавства про охорону та використання тваринного світу право власності на тваринний світ- це один з основних інститутів, який включає в себе систему правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин власності на тваринний світ з ме­тою їх захисту та охорони, а також забезпечення раціонального використання, відтворення та охорони тваринного світу.

Суб'єктом права власності на об'єкти тваринного світу є український народ, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Проте наведене консти­туційне положення не виключає права державної, комунальної та приватної власності об'єкти та окремі елементи тваринного світу.

Право власності на тваринний світ держава здійснює шляхом делегувати своїх прав власника органам державної виконавчої влади в галузі охорони, вико-> ристання і відтворення тваринного світу, власності. Суб'єктами право комуналь­ної власності на об'єкти тваринного світуєтериторіальні громади^ повноваження яких можуть здійснювати органи місцевого самоврядування, або останні можуть їх делегувати органам державної виконавчої влади.

Згідно зі ст. 7 Закону «Про тваринний світ», об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у неволі чи напіввільних умовах або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осібЩе, наприклад, тварини, що розводяться у звірівницьких фермах, риби, розведені у рибогосподарських водоймах, добуті в установленому законодавством порядку дозволеними засобами і знаряддями об'єкти тваринного світу, наприклад у порядку полювання чи рибальства.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім до­бутих у порядку загального використання) має бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядкугТакими документами лдожуть бути спеціальні дозволи на полювання (ліцензії, відстрі- лочні картки)/договори на ведення мисливського господарства, здійснення рибальства. Це можуть бути і договори купівлі-продажу, дарування, обміну (наприклад, колекції тварин чи інших об'єктів тваринного світу).

У передбаченому законом порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені або припинені в інтересах охорони цих об'єктів, навко­лишнього природного середовища та захисту прав громадян. Право приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі; жорстокого поводжен­ня з дикими тваринами; встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу. Право приватної власності у цих випадках може бути припинено в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Завдання законодавства про охорону, використання і відтворення тварин­ного світу, об'єкти тваринного світу, право власності на об'єкти тваринного світу, його форми, підстави припинення права приватної власності на об'єкти тварин­ного світу, основні вимоги та принципи охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, права та обов'язки громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу та інші важливі положення за­кріплені в Законі «Про тваринний світ». Закон також визначає повноваження державних органів щодо законодавчого регулювання та здійснення управління в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Особлива увага в Законі приділяється положенням про використання об'єктів тваринного світу, до яких відносяться: види використання об'єктів тваринного сві­ту,умови і підстави виникнення та припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу, права та обов'язки користувачів об'єктами тваринного світу. Він закріплює положення про охорону тваринного світу, а саме: визначає зміст охорони тваринного світу та її забезпечення; передбачає положення про охорону середовища існування, умов розмноження, шляхів міграції тварин, а також про охорону, використання і відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин тощо.

У вказаному Законі визначені положення про моніторингтваринного світу, його державний облік і державний кадастр.

Неабияка роль у відносинах організації охорони, використання та відтво­рення тваринного світу належить Закону «Про мисливське господарство та полювання» з наступними змінами і доповненнями. За своєю суттю, цей Закон є господарським і в основному регулює мисливсько-господарські відносини, зокрема закріплює положення щодо організації та ведення мисливського гос­подарства, здійснення полювання та надання мисливськихугідьу користування тощо. Проте, в його змісті чимало норм присвячено використанню та охороні об'єктів тваринного світу. Крімтого, ст. 27 Закону «Про мисливське господарство та полювання» закріплює положення про охорону і відтворення мисливських тварин, якими є дикі звірі та птахи, що можуть бути об'єктами полюванні З цієїометою користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних заходів, тобто комплекс різноманітних робіт, спрямованих на поліпшення умов існування, розмноження та збільшення чисельності мисливських тварин.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самовряду­вання і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіаль- ному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі визначено Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Завданням законодавства про рибне господарство є правове регулювання відносин у галузі вивчення, охорони, відтворення, використання та реалізації водних біоресурсів, переміщення через митний кордон України водних біоресур­сів та продукції з них, а також встановлення основних принципів регулювання та управління рибогосподарською діяльністю в межахтериторіїУкраїни у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі. Правове регулювання відносин у відкритому морі, конвенційних районахта економічних зонах іноземних держав здійснюється відповідно до міжнародних договорів України.

Відповідно до положень Закону «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» до.водних біоресурсів належать; водні біоресурсиДпрісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, рако­подібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини; гідробіонти 7 тварини чи рослини (гідрофіти), що мають різноманітні пристосуваннядляйкиття у воді), які перебувають в умовах природної волі внутрішніх морських вод, територі­ального моря, континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, транскордонних вод та внутрішніх рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), розташованих на території більш як однієї області та у водах за межами юрисдикціїУкраїни; водні біоресурси, які перебуваютьу водних об'єктах у межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також види, занесені до Червоної книги України.