Ставка податку з доходів фізичних осіб

Ставка оподаткування є одним з основних елементів механізму податку, без якого неможливо з’ясувати ні конкретний податок, ні рівень податкового тягаря (тиску). Ставка податку являє собою податкові нарахування на одиницю виміру податкової бази.

Одним зі спірних моментів, що стосуються оподаткування доходів фізичних осіб, є вибір для цих цілей прогресивного або пропорційного оподаткування. Існують країни як з виключно прогресивним або пропорційним, так і зі змішаним оподаткуванням доходів фізичних осіб. Наприклад, у Німеччині з сімейних громадян з низьким доходом стягується податок за ставкою 22%, доходи середнього рівня обкладаються за прогресивною шкалою ставок у межах від 22% до 56%, у той час як високі доходи обкладаються єдиною ставкою 56%^4,>.

Дотепер у науковій літературі немає однозначної думки про раціональність застосування прогресивної або фіксованої ставки податку на доходи фізичних осіб. Деякі вчені схиляються до прогресивності прибуткового оподаткування, мотивуючи такий підхід необхідністю досягнення соціальної справедливості, інші навпаки вважають пропорційне оподаткування більш прийнятним для фізичних осіб.

Проте існують і маргінальні думки. Так, Дж. Ст. Милль заперечує доцільність і справедливість прогресивного оподаткування за винятком двох випадків. Він згодний із застосуванням прогресивної шкали до рентних платежів, обгрунтовуючи це тим, що дохід у вигляді ренти має тенденцію постійного росту без прикладання особливих зусиль з боку власника здаваного майна. Дж. Ст. Милль

°°^і15КучерявенксіН.

⁴³¹ Див. докладніше: Λ⅛ι⅛g≈wβa О. В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник). M.: Фонд “Правовая культура”, 1995. С. 78. вважав, що об’єктивні причини росту рентних платежів, які не залежать від волі власника, варто враховувати при встановленні податку з них, застосовуючи прогресивну шкалу для обкладання цих доходів. Другим випадком, який на думку Дж. Ст. Милля не порушує теорії справедливості, є податок зі спадщини. Його також варто стягувати за прогресивною ставкою^[430].

Аналізуючи питання щодо прогресивності оподаткування, варто згадати один із принципів, сформульований шотландським економістом Адамом Смітом. Це принцип справедливості, що утверджує загальність оподаткування та рівномірність розподілу податків між громадянами відповідно до їх доходів. Таким чином, Адам Сміт пропонував враховувати фінансові можливості платника податків при встановленні податку, різний ступінь участі останнього у фінансуванні держави залежно від обсягу доходів платника.

Сьогодні принцип справедливого оподаткування одержав своє закріплення і в українському законодавстві. Поряд з іншими принципами оподаткування в ст. З Закону України “Про систему оподаткування”^[431] закріплений принцип соціальної справедливості. У цьому випадку декларується забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом впровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які одержують високі й надвисокі доходи.

У сучасних реаліях закріплення принципу справедливості в такому вигляді породжує ряд істотних протиріч. По-перше, впровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з метою забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення у зв’язку із прийняттям Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”^[432] втратило актуальність.

По-друге, чинне українське законодавство припускає застосування фіксованої ставки податку на доходи фізичних осіб. У світлі цієї обставини проявляється колізія загальних податкових норм і норм спеціальних. Так, якщо диференціація ставки залежно від виду об’єкта оподаткування закріплена на законодавчому рівні, то ні про яку прогресію при оподаткуванні фізичних осіб мови йти не може.

Слід зауважити, що до об’єктів оподаткування, які виникли в 2007 р., тобто доходів, нарахованих починаючи з 1 січня 2007 р., застосовується ставка 15%, не зважаючи на те, за який період дії Закону (2004-2006 рр.) вони нараховуються. Водночас, якщо за наслідками перевірок, проведених податковими органами за податкові періоди 2004-2006 рр., будуть донараховані певні суми податку з доходів фізичних осіб з об’єктів оподаткування, які виникли до 2007 р., тобто протягом 2004-2006 рр., то до таких донарахованих сум податку з доходів фізичних осіб слід застосовувати ставку у розмірі 13%^[434]. '

При оподаткуванні спадщини під 1-м ступенем споріднення розуміються батьки фізичної особи, батьки другого з подружжя такої фізичної особи, другий з подружжя, діти фізичної особи, діти другого з подружжя (у т.ч. усиновлені). До 2-го ступеня споріднення включаються інші члени сім’ї фізичної особи - баба та дід як фізичної особи, так і другого з подружжя, брати та сестри як фізичної особи, так і другого з подружжя, онуки як фізичної особи, такі другого з подружжя, інші утриманці фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Примітно, що при здійсненні обміну об’єктів рухомого або нерухомого майна кожна сторона сплачує 50% від суми податку з належного такій стороні відчужуваного нерухомого майна (нарахованого як при продажі). Крім того, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на так званий “натуральний коефіцієнт”, який при ставці податку 15% дорівнює 1,176471^[435] [436].

31.5.