Ставки податку

Середні ставки податку варіюють залежно від двох обставин;

- конкретного регіону,

- цільового використання земельної ділянки (залежно від цього законодавець і закріплює ставки за двома розділами: землі сільськогосподарського призначення й землі ^сільсько­господарського призначення - населених пунктів та інші).

Залежно від областей України ставки щодо земель сільсь­когосподарського призначення поділяються на дві групи: орні землі та пасовища й багаторічні насадження. Середні ставки податку за земельні ділянки в межах населених пунктів встановлюються залежно від чисельності населення. Різке збільшення ставок податку в 1993­1994 роках відбувалося насамперед у зв’язку з інфляційними процесами й, крім того, у зв’язку з тим, що в ряді випадків ставки виявлялися настільки низькими, що збирання податку обходилося дорожче самого податку.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання й місцезнаходження земельної ділянки, але не більш ніж у два рази вище середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, установлених Законом України “Про плату за землю”.

Законодавством передбачені збільшені ставки податку на землю у випадках:

1) нецільового використання;

2) перевищення норм відводу.

Мета й призначення використання земель, а також площа земельної ділянки, наданої в тимчасове користування або в оренду, тобто норми відводу, обумовлюються в договорі на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Типового договору оренди землі” від 3 березня 2004 р. №220. До договору додається план землекористування.

34.5,