Пільги по податку з доходів фізичних осіб

Пільги в механізмі податку відносяться до додаткових обов’яз­кових елементів. Функціонально вони виконують перерозподіл податкового тиску з однієї категорії платників податків на іншу.

У науковій літературі існують різні підходи до визначення категорії податкової пільги. В роботах деяких учених правові пільга розглядаються як різновид спеціальних прав, наданих певним громадянам^{[437] [438]; як більш високий рівень прав для окремих груп осіб[439]'. Інші учені виходять з того, що пільги - це заохочувальне звільнення учасника суспільного життя від деяких встановлених нормами права обов’язків441.}

Аналізуючи Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”^[440], слід зробити акцент на наступному. По-перше, самого поняття пільги в ньому немає. По-друге, різні види пільг за цим податком містяться в різних статтях зазначеного закону. Наприклад, ст. 6 Закону регулює надання податкової соціальної пільги. Водночас в п. 4.3 ст. 4 Закону, що має назву “Загальний оподатковуваний дохід”, перелічені доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

У прикінцевих положеннях Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” міститься норма, згідно з якою у випадку, коли норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги^[441].

Поняття податкової соціальної пільги законодавець ввів у зв'язку з переходом від прибуткового податку з громадян до податку з доходів фізичних осіб. Слід зауважити, що податкова соціальна пільга застосовується виключно до доходу, нарахованого платнику податку протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати і тільки за умови, що розмір такої зарплати не перевищує суми, яка дорівнює сумі прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженій на 1,4 та округленій до найближчих 10 грн.^[442]

Відповідно до чинного законодавства під прожитковим мінімумом розуміється вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини та збереження її здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості^[443]. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Для розрахунку податкової соціальної пільги застосовується розмір прожиткового мінімуму саме для працездатної особи.

У той же час існує виняток із загального правила щодо розміру заробітної плати для отримання податкової соціальної пільги, а саме: самотні матері або самотні батьки (опікуни, піклувальники) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, платник податку, який утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, а також платник податку, що має троє чи більше дітей віком до 18 років. Один з батьків - платників податку, віднесених до зазначених пільгових категорій, має право на одержання податкової соціальної пільги щодо місячної заробітної плати, розмір якої визначається залежно від кількості дітей, щодо яких надається пільга (на кожну дитину). Щодо другого з батьків питання надання податкової соціальної пільги розглядається на загальних підставах^[445].

Слід звернути увагу на те, що граничний розмір доходу, при якому працівник має право на податкову соціальну пільгу (950 грн. або 950 грн. х кількість дітей), порівнюється саме з фактично нарахованою сумою доходу у вигляді заробітної плати, а не з установленим окладом.

Податкова соціальна пільга розраховується із заробітної плати платника податку, нарахованої в місяці, у якому працедавець одержав від нього заяву на застосування пільги, та припиняється з місяця, у якому платник податку звільнився⁴⁴³. Крім того, для отримання податкової соціальної пільги у підвищеному розмірі платник податку зобов’язаний пред’явити до бухгалтерії працедавця відповідні документи, що підтверджують його право на цю пільгу. Надалі такі заяви і документи подавати щороку не потрібно.

Законодавець встановив різний розмір податкової соціальної пільги залежно від категорій платників податку - 100, 150 та 200% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.

Слід мати на увазі, що у разі оформлення податкової соціальної пільги членом подружжя, яке має кілька дітей віком до 18 років, один з батьків має право на збільшення граничного розміру доходу пропорційно кількості дітей^[447]. При цьому в заяві про застосування пільги треба вказати, що чоловік (дружина) такого платника податку за місцем своєї роботи не користується вищезазначеним правом^[448]. Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” прямо не передбачено обов‘язок надання копії свідоцтва про розлучення та копії паспорта з відміткою про розірвання шлюбу. Такий обов’язок не передбачений і Порядком надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги^[449].

Проте необхідність і порядок надання копій зазначених документів, а також документів, що підтверджують спільне прожи­вання дитини з одним із батьків, регламентовано на рівні підзаконних нормативних актів Державної податкової адміністрації України. Платник податку вважається одинокою матір’ю або одиноким бать­ком (опікуном, піклувальником), якщо на момент застосування працедавцем податкової соціальної пільга має на утриманні дітей віком до 18 років та не перебуває у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом. При цьому для одержання такої пільги платник податку зобов’язаний подати до бухгалтерії підприємства, крім заяви про застосування пільги, також копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розлучення та копію паспорта з відміткою про розірвання шлюбу^[450].

Для мети надання податкової соціальної пільги “утриманням дитини” слід вважати, насамперед, її спільне проживання з одним із батьків. Документом, що підтверджує таке спільне проживання (утримання), може бути довідка ЖЕКу, довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, наприклад чоловіком, тощо^[451]. Таким чином, якщо кожен із колишнього подружжя бажає скористатися правом на застосування до його доходу податкової соціальної пільги як одинокі мати чи батько, то разом із поданням до підприємства заяви щодо її застосування подаються ще й документи, що підтверджують факт утримання кожним з них дитини чи піклування нею.

Деякі особливості надання податкової соціальної пільги існують при оподаткуванні доходів студентів. Так, учні, студенти, аспіранти, ординатори, ад'юнкти мають право на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150% суми базової податкової соціальної пільга. Водночас податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад’юнктами, що виплачуються з бюджету^[452]. Таким чином, стипендія, яка виплачується у зазначеному розмірі з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, не підлягає оподаткуванню. Стипендія, яка виплачується з інших, ніж бюджет, джерел, підлягає оподаткуванню на загальних підставах без застосування до неї податкової соціальної пільги. Тому до навчального закладу зазначені платники податку не повинні подавати ніяких документів на застосування податкової соціальної пільги.

Якщо ж учні, студенти, аспіранти, ординатори, ад’юнкти, яким за умовами їх навчання не передбачено виплату стипендії з бюджету, незалежно від того, одержують вони будь-яку іншу стипендію (спонсорську, від підприємства, що їх направило на навчання, тощо) і одночасно з навчанням працюють та одержують заробітну плату, то вони за додержанням умов щодо розміру заробітної плати мають право на застосування до них податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків. При цьому вони повинні надати працедавцю довідку з навчального закладу про те, що вони там навчаються та за умовами їх навчання не передбачено виплату стипендії з бюджету^[453].

31.6.