2. Правове регулювання податку на доходи фізичних осіб.

Перевагою податку на доходи фізичних осіб є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків – доходу, який отримує платник. До недоліків податку на доходи фізичних осіб слід віднести проблеми що обліку об’єкта оподаткування, оскільки про певну групу доходів може свідчити лише сам платник податків, що надає можливість приховувати доходи.

Податок на доходи фізичних осіб є основним податком з фізичних осіб, який найбільшою мірою відповідає принципу всезагальності оподаткування, оскільки дозволяє залучати до сплати податку всіх фізичних осіб, які проживають на території України і є податковими резидентами, та ту категорію осіб, які лише отримують доходи з джерел на території України, тобто нерезидентів.

Слід усвідомити, що платниками податку є: 1) фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерел їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 2) фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерел їх походження в Україні; 3) податкові агенти. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.

Резидентом визнається фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні. Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки в Україні, тобто в Україні знаходиться центр життєвих інтересів. Достатньою, але не виключною, умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року, в цей строк включаються день приїзду та від'їзду.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи наведені ознаки, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Всі інші платники визнаються нерезидентами.

Резидент України може скористатися правом заліку сум сплаченого з доходу податку за кордоном тільки за наявності таких підстав: 1) письмового підтвердження компетентного органу іноземної держави про сплату податку на його території, яке має бути легалізоване консульською установою України у цій державі; 2) наявності ратифікованого Верховною Радою договору з цією державою про усунення подвійного оподаткування; 3) довідки, яка підтверджує статус податкового резидента України. При цьому розмір зарахованих сум податку з доходу не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті на Україні. У випадку, коли міжнародним договором, який ратифікований Верховною Радою України, встановлюються відмінні від цих правила, то застосовуються норми міжнародних договорів стосовно суб’єктів, які підпадають під їх дію.

Слід звернути увагу на те, що у правовідносинах по сплаті податку на доходи фізичних осіб бере участь податковий агент – особа, на яку покладено обов’язок щодо обчислення, утримання та перерахування податку до бюджету під час нарахування чи виплати доходу фізичній особі – платнику податку від імені та за рахунок коштів такого платника. Податкове законодавство прирівняло податкових агентів до платників податків і наділило правами та обов’язками, що встановлені для платників податків.

Особливу увагу слід приділити визначенню об’єкта оподаткування. Так у резидентів об’єктом оподаткування є загальний місячний або річний оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування чи виплати, а також іноземні доходи, тобто доходи, що отримані з джерел за межами України.

При цьому необхідно знати, що за окремими видами доходів встановлено особливий порядок оподаткування та ставки податку.

Базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах. Перелік доходів, які включаються до загального оподатковуваного доходу, визначений п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Під час отримання доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів.

Під час нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені Податковим кодексом України, помножена на коефіцієнт.

За податком на доходи фізичних осіб для резидентів передбачено право застосування податкової знижки, яка застосовується за результатами звітного року в результаті подання податкової декларації. Податкова знижка – це документально підтверджена сума витрат платника податку у зв’язку з придбанням товарів, робіт та послуг протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати. При цьому, витрати, що зараховуються до податкової знижки повинні мати документальне підтвердження. Податкове законодавство містить вичерпний перелік витрат, які платник податків може включити до податкової знижки.

Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Податкова соціальна пільга встановлюється, в залежності від категорії платника податку може становити 100, 150, 200 % суми пільги визначеної, як 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Податкова соціальна пільга може бути застосована не до всіх доходів фізичних осіб. Так, податкова соціальна пільга не може бути застосована до: доходів платника податку, інших ніж заробітна плата; заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету; доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування. У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір.

Базова ставка податку становить 18 %. За окремими категоріями доходів також передбачена ставка 5 %, 0 %.

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців може здійснюватися на умовах загальної системи оподаткування або на умовах спрощеної системи оподаткування обліку та звітності.

Підприємець самостійно вирішує, який спосіб оподаткування йому більш підходить при здійсненні підприємницької діяльності, виходячи з відповідних умов.