Зародження вавилонського законодавства

Найстародавнішим населенням Вавилону вважають шумерів — сумерійців (Sumerians). Вони здавен жили згідно із законодавством, встановленим державою. Про це йдеться в документах, що дійшли до наших часів.

Те, що до нас не дійшло вавилонське законодавство першо- початкового періоду, очевидно, пояснюється навмисним небажанням зафіксувати його в письмовій формі. Як до науки, до права у Вавилоні ревниво ставилися вчені люди того часу і докладали зусиль, щоб знання зберігати лише в усній формі. Не можна достеменно стверджувати, що в найстародавнішому Вавилоні не було достатньо високого розвитку права. Перші записи судочинства, які збереглися, стосуються Третьої династії Ур (приблизно 2200 р. до н.е.). Усі ці записи розпочинаються словами: “Рішення прийнято”. Записи стосуються справ, пов’язаних з продажами (sales), успадкуваннями (inheritance), подарунками (gifts) чи розлученнями (divorces). Головували в судах двоє чи більше “машкім” (mashkim) — спостерігачів. Серед них часом були правитель міста чи королівський представник (royal delegate). Коли позов подавався “в ім’я короля” і протилежною стороною не визнавався, то для вирішення справи застосовувалася клятва однієї зі сторін чи свідка.

Перші зразки сумерійського (шумерського) права з’явилися раніше, ніж за 2000 р. до н.е. Є в наших сучасників і інформація про стародавні вавилонські кодекси, зокрема, про сім “шумерських сімейних законів”, які стосувалися прийомних батьків і синів, розлучень, наймання рабів. На трьох дощечках (вік їх — приблизно 2000 р. до н.е.) шумерською мовою записано приблизно 25 законів, запозичених з більшої колекції. Щонайменше шість із цих законів відносяться до сімейних стосунків (family relations), три з них тісно пов’язані з положеннями кодексу Хаммурабі. Чотири закони стосуються рабства (slavery). Наприклад, володар раба-втікача мав право вимагати іншого раба або 25 шекелів у того, хто надав утікачеві притулок.

Закони містять також норми, що стосуються усиновлення (adoption), нанесення тілесних ушкоджень вагітним жінкам, обов’язків сусідів (obligations of neighbors), догляду за садами (care of gardens), фальшивого звинувачення (false accusation).

Нинішні західні фахівці вважають, що ці закони послугували вихідною точкою для Кодексу Хаммурапі. На їх думку, Кодекс має селективний, а не творчий характер, тобто Кодекс складався на підставі вже сформульованого права.

1.3.