Причини повстання козаччини.

B першій половині XVI. ст. положенняукраїн- ського народу на політичному полібулобезвигляд- ним.Здавалося,що про будування українськоїдержави не може бути й мови. B рахубу могла йти передовсім Галичина, яка оперта о Карпати могла бути доброю операційною підставою до всяких оружних акцій.

Оставалася ще східна Україна, але вона підупала під економічним поглядом, особливо наслідком безпереривних татарських нападів. Загрожена від полудневого сходу Татарами,вона не могла думати про власну державу, і в її інтересі лежало радше держатися чи то Литви чи Польщі, бо — як тоді здавалося — тільки відти могла прийти оборона перед татарським лихом. A коли зважити, що національного і суспільного гнету, такого, як це було вже тоді в Галичині і взагалі на західних українських землях, тут не було, то ясна річ, що для самостійницьких українських змагань не було на східній України пригожих умовин. Дійшло отжеж до того, що на цілійукраїнськійте- риторії чи то тій, що була під Польщею, чи тій, що була під Литвою, не було місця для самостійницьких українських змагань. Польськайлитовська державна ідея тріюмфувала на українських землях. Це бачили тодішні польські політики, це бачили також і українські політики.

Але в життю народів трапляються нераз такі події, яких не передбачають політики, що опираючись на політичних даних, ставляють програму на будуче.

B половині XVI. століття належали українські степи до литовської держави, але власть цієї держави була дуже слабенькою або й ніякою. A втім ціла полуднево-східна часть України поза лінією, що йде з Київа до Брацлава, була аж до другої половини XVI. століттянезаселенаосілоюлюдністю. Це був так званий „невтральний пояс“ звісний добре з історіїкиївськоїдержави.Втодішиіх обставинах тут не моглонічогоинакшогорозвинутися,як тільки очайдушне життя. B цім „невтральнім поясі", де не було ніяких певних державних границь, ніхто не знав, де кінчається литовська держава, а де зачинається татарське панування. Псбут ута- кому краю був дуже небезпечним. Тут не було власти,яка хоронилаб людське життя й тому воно цінилося дуже низько. Убити чоловікайограбувати його було зовсім звичайною річчю й за це не треба було ні передніким відповідати.Тут була цілковита свобода, отже й свобода поповнюіання злочинів. 1 зовсім природно, що бандитизм був одною з прикмет тутешньої людности, разом з відвагою й почуттям нічим необмеженої свободи.

A число людности в „невтральнім поясі" почало зростати в першій половині XVI століття, від коли суспільне становище селянства дуже погіршилося на західно-українських землях, що належали тоді до Польщі. A в тім степи ніколи не були зовсім обезлюднені й тут протягом цілої історії України з княжих часів перебувала мандрівна людність. B невтральнім поясі ця людність не була нічим звязана, вона не була суспільністю, бо не творила ніякої організації. Тут не було ні зорганізованих орд, ні хліборобських громад. Але довго так не могло бути. 3 настанням постійних нападів кримських Татарів з кінцем XV і в ХѴІ століттю проживати на степах було дуже небезпечно. Показалося, що жити на степах одинцем є не- наручно й не добре. Одиниця була занадто часто наражена на небезпеку. Це було причиною, що одиниці почали вязатися у ватаги, зложені спочатку з кількох чи кільканацятьох людей. 3 часом ватаги ставали більшими й дохбдили до сотки або й більше людей. Ha чолі ватаг стояли отамани. Ці ватаги це була первісна організація степової лгод- ностй, яку називано на взір такої самої людности по татарськім боці „козацькою“. Це була первісна козаччина.

Ця первісна козаччина аж до другої половини XVI століття представлялася дуже ріжноманітно під суспільним поглядом.