Козаччина суспільною клясою.
Останні три десятиліття XVI. віку принесли велику Зміну в дальшому розвитку козаччини. Козаччина надзвичайно зросла чисельно і склад її за- садничо змінився. Ha те була важна причина.
B 1569 році прийшло до Люблинської Унії, яка прилучувала східну Україну до Польщі. Наслідком цього пересунулася польська границя да- леко на схід, аж за Дніпро. Разом з польським пануванням прийшов на Україну новий суспільний лад, найважнійшою рисою якого було: вивищення шляхти й закріпощення селянства. Це погіршенне долі селянства йшло постепенно від заходу на схід. B половині XVI. століття було вже селянство на західній Україні закріпощене, а в другій по- лоьині XVi. століття бачимо панщину в Київщині тай взагалі на правім березі Дніпра. 1 саме це було причиною, що селянство, яке не хотілопід- даватися новій неволі, втікало від* своїх панів на українські £тепи, туди, де запанувало козацтво й куди не сягала панська влада. Втікало воно з західної України, бо там неволя була найтяжча, втікало й з східної, бо хоч тут було далеко легше жити селянинові, одначе людність була'ще більше вражливою на полі особистої свободи, ніж на західній Україні. A то тому, що ближче Дніпра, відколи впала київська держава, не було сильної державної власти.
Таким чином козаччина дуже зросла на числ бо еміґрація з хліборобської України на українськ. степи, ставала чим раз більшою, а що теж дуже важне: козаччина збільшилася тепер головно хлі- боробами-селянами. Досі так не було. Склад козаччини був дуже ріжноманітний і туди йшли люди з ріжних суспільних кляс, яким хотілося житй з польовання або з ловлі риби, а в значній ча^ сти з рабунку. Такою була первісна авантурнича козаччина, про яку була вище мова. Але характер козаччини змінився, відколи вона стала організуватися й провадити війну з Татарами та Турками. Тоді вже не були це звичайні собі пройдисвіти чи бандити, а воєнні люде, яких ремеслом була війна. Це воєнна козаччина До воєнної козаччини долучається тепер хліборобська козаччина. Це знову інакші люде. Вони не йдуть на степи, щоби пробувати у безперестанній війні. Навпаки, вони хочуть спокійного ж іття, але при тім особистої свободи. Це й загнало їх на українські степи, а не що инше.
Але дуже скоро переконалися ці нові гості степів, що тут, на степах, не так спокійно живеться. Свобода тут є, але раз-у-раз треба стояти на її сторожі, бо кождої хвилі може вон'а пропасти від напасти татарської. Наслідком цього й ця хліборобська козаччина призвичаювалася до війни, хоч все таки хліборобство було її головним заняттям. A це хліборобство вязало її з цілою хліборобською селянською масою на Україні. Козаччина стала захистом для поневолених українських селян, стала новою суспільною клясою. Ha такій новій підставі зачинала розвиватися Запорозька Січ.