<<
>>

Перша війна між Руриковичами. Викінчення будови київської держави.

Коли Святослав Хоробрий вибирався другий раз до Болгарії, а його мати, княгиня Ольга, як раз тоді вмерла, зіставив на час своєї неприсут- «ости в. Київі свого сина Ярополка, в Овручу, e Деревлянській землі, Олега, а в Новгороді Володимира.

Це було зроблено на всякий випадок, щоби звязь між князівською родиною Руриковичів і населенням не ослабла наслідком довшої непри- сутности Святослава. Тому, що всі сини були малолітні, додано їм бояоів, які в імени князів мали управляти краєм. Але це не забезпечило київської держави від потрясень. Смерть Саятослава стала гаслом до воєн між Руриковичами.

Насамперед прийшло до війни між київським Ярополком і деревлянським Олегом. Яка булапри- чина цієї війни, не знати, та можна догадуватися,

що тут стрінулися з собою двІ суперечні тенденції: одна, що виходила з Київа й змагала до того, щоби київську державу сцентралізувати, і дру- га, що мала свій осідок у поодиноких землях і мала на меті усунення геґемонії Київа й політичну незалежність земель. Речниками одноі і другоїтен- денції були бояри. Війна між Ярополком і Олегом рішилася побідою Ярополка і смертію Олега, але на цьому не скінчилося. Новгородський Володимир, загрожений у своїм становищі Ярополком, зібрав військо, в якому булё багато Варягів, і ви- ДуиЛщ проти Ярополда. Періед тим здобув одначе Полоцьку землю, де був осібний князь не з роду Руриковичів, і звідси з переважаючими силами вдарив на Ярополка. Ярополк пробував обороняДись, але сили його були за слабі і він мусів піддатися. Ha приказ Володимира його вбито.

Тим способом зєдинив Володимир у своїх руках простору теритс рію. Від Ільменського озера аж по Чорноморські степи сягало його панування. Цілий торговельний шлях, що йшов з Балтійського до Чорного моря, був в його руках. I це сал^е давало його державі цілковиту перевагу над инши- ми східно-европейськими землями, що були в такій чи иншій звязи з Київом. Цю перевагу використав Володимир Великий дуже добре. Усякі се— паратистичні змагання поодиноких земель здушено і ці землі, іцо досі жили самостійним політичним життям, прилучено безпссередно до київської держави. Що це доконалося серед воєн, річ зовсім, зрозуміла, але про ці війни не маємо ніяких відомостей. Маємотільки звісткупро війнуз Радимича- ми і Вятичами, яка скінчилася поражкою одних i' других. Радимичі зісталися під безпосереднім пануванням київських князів, а Вятичам зіставлено їх князів, одначе з обовязком платити данину київським князям.

Замісгь досить свобідної звязи поодиноких земель-держав із державою Руриковичів настала тепер уніфікація цих земель. Льокальні властизне- сено, крім деяких виїмків, а замість того була тепер одна центральна власть київського князя над цілою великою територією, яка обіймала всі українські й білоруські землі, а також Вятичів і Радимичів і Словен над Ільменським озером, а разом із тим і частину фінської теритерії, що сусідували з землями Вятичів і Радимичів. Це булатака велика простором держава, що ні одназ тодішнихдер- жав європейських не могла з нею рівнатися.

Щоби забезпечити собі посідання такої великої території, посадив Володимир Великий в усіх більших городах своїх синів. I так між иншими посаджено Руриковичів у Новгороді, Пскові, Полоцьку, Смоленську, Турові, Володимирі, Тмуторо- кані, Ростові й Муромі.

Династія Руриковичів мала бути тим спійлом, що мав тісно вязати всі землі в одно. Це був династичний прінціп у внутрішній політиці, якого тоді дуже часто держалися тодішні володарі в західній і середній Европі (напр. династична політика цісара Отона I. в Німеччині).

Війна з Печенігами і західні війни Володимира Великого.

3 усіх справ, які входили в політику київської держави, дві були найважніщі: боротьба зі степовиками і відносини до Візантії. Боротьба зі степовиками займала тому таке важне місце, що тут йшло не тільки о те, чи київськадержававдер- жить звязь із Чорним морем чи ні, але при тім ціле істнування київської держави стояло пїд зпа-

ком запитання. Бо хоча Печенізька Орда не була такою могутньою, як пізніща Татарська Орда, то всеж таки вона могла знищити київську політичну будівлю, як би ця держава не була здібною до належної оборони. Але щастєм було, що за Володимира Великого київська держава станула міцно, як ніколи перед тим, ані по т>м. Це був час найбільшої могутности київської держави і тому Печенізька Орда не могла похвалитися якимись здобутками. Але боротьба йшла без перерви. Ціла полуднево-східна границя київської держави стояла цілий час під знаком боротьби з Печенігами, які нападали й пустошили.територіюкиївськоїдер- жави. Дуже велика шкода, що не маємо докладні- щих звісток про цю боротьбу, але з того, що знаємо, видко, що боротьба була тяжка і що Орда представляла таку силу, що про знищення її не могло бути й мови. Тому ціле завдання київської держави мусіло зводитися до оборонної акції. 1 таку оборонну акцію бачимо між иншим у цьому, що Володимир будував на полуднево-східній границі укріплені городи і земляні вали. Укріплені городи були над Трубежем, Сеймом і Сулою, а вали над .Стугною і коло Переяслава. Розміщення цих укріплень показує, що небезпека печенізького наїзду була безпосередньою для Переяслава, а почасти й для самого Київа.

Що київська держава не провадила зачіпної акції з Печенігами, хоча й мала тоді сили до того, поясняється це тим, що київська держава була занята також західними справами, де настали несподівані зміни. Вельми важним фактом було те, що в західнім сусідстві київської держави повстала нова славянська держава, яка дістала назву польської. IIpo початки її знаємо ще менше ніж про початки київської держави. Вона виходить з передісторичної темряви коло 960 року, за князя Мєшка I. і несподівано за його наслідника Болеслава Хороброго приходить до значної сили й розширяє свої границ*. Але київська держава показалася наразі активніщою, ніж Польща. Під 981. роком записано в нашій найдавніщій літописі, що Володимир прилучив Червенські городи, себто частину нинішньої Галичини, до своєї держави, а не виключене, що ці городи стояли в якійсь політичній звязи з Польщею. Є також звістка, що Володимир Великий ходив глибоко походом на Польщу, мабуть аж до границь Великої Польщі. Ta й взагалі між Володомиром Великим і Болеславом Хоробрим не було приязних відносин, а причиною цього були спори за граничні території. He помогло навіть те,, що син Володимира Великого, Святополк, оженився з донькою Болеслава Хороброго. Між сусідніми володарями була далі неприязнь, і Болеслав вязав- ся зі Святополком проти Володимира.

Такі непевні сусідські відносини не були корисні для київської держави, бо крім східного фронту треба було мати на увазі також і західній.. Всеж таки на західнім фронті видко було перевагу по боці Володимира Великого. Володимир Великий побив також Ятвягів і посунув границі своєї держави аж по границі краю Прусаків. До його держави належала також нинішня Закарпатська Україна так, що київська держава сусідувала за Карпатами з угорською державою. Але й на третім фронті, візантійськім, київська держава показалася поважно. Тут зайшла дуже важна подія, яка мала рішаючий вплив на дальшу історію київської держави.

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Перша війна між Руриковичами. Викінчення будови київської держави.:

  1. Перша війна між Руриковичами. Викінчення будови київської держави.
  2. ЗМІСТ:
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -