ВИСНОВКИ

Проведений комплексний правовий аналіз внутрішньогос­подарських локальних нормативно-правових актів сільськогос­подарських підприємств як форми аграрного права дозволив зробити достатньо аргументовані висновки, в яких сформульо­вано теоретичні та практичні результати, одержані в ході моно­графічного дослідження, зокрема:

1.

Таким чином, джерела аграрного права слід розглядати як антропологічні основи права (розум, воля людини), волю дер­жавної влади, волю (автономію) учасників суспільних відносин, а також суспільну (неюридичну) практику (наукові розробки, ідеї, погляди, теорії) тощо, що за певних чинників економіч­ного, політичного, соціального, культурного характеру стають витоками виникнення змісту норм аграрного права, якими ре­гулюються аграрні відносини.

А під формами аграрного права слід розуміти сукупність нормативно-правових актів, тобто офіційні акти — документи компетентних суб'єктів нормотворчості, що містять і закріплю­ють зміст норм права, завдяки яким регулюються аграрні від­носини і які забезпечуються державою.

2. Усе розмаїття форм зовнішнього виразу норм, закріпле­них в нормативно-правових актах, які створюють механізм правового регулювання аграрних відносин за участю аграрних товаровиробників у сфері сільськогосподарської діяльності, є формою аграрного права. І оскільки внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти (статути, правила, положен­ня, колективний договір) сільськогосподарських підприємств є підзаконними, тобто мають нормативно-правовий характер, то вони є складовими аграрного законодавства, а отже однією із форм зовнішнього вияву норм аграрного права.

3. Загальні та специфічні ознаки внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств виділені з урахуванням особливостей щодо по­рядку їх затвердження та особливих вимог, що висуваються до їх змісту.

Це дозволило удосконалити визначення внутрішньогоспо­дарських локальних актів сільськогосподарського підприємства, під якими слід розуміти належним чином оформлені норматив­но-правові акти компетентних органів сільськогосподарсько­го підприємства, як юридичної особи, що діють тільки в ме­жах такого конкретного підприємства з метою врегулювання внутрішніх відносин, і є загальнообов'язковими для виконання керівниками, спеціалістами, членами, найманими працівника­ми останнього.

4. Одним із основних внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарського підпри­ємства як форми аграрного права є Статут, особливість якого полягає в тому, що він є: по-перше, основним, оскільки визна­чає підприємство як статутний суб'єкт; по-друге, конститутив­ним, тобто правоутворюючим, праворегулюючим локальним актом; по-третє, універсальним, регулює різні за характером внутрішні відносини (членські, трудові, земельні, майнові, ор­ганізаційно-управлінські тощо) у конкретному підприємстві; по-четверте, деталізуючим внутрішньогосподарським локаль­ним актом.

5. З'ясувавши юридичну природу Правил внутрішнього розпорядку через розгляд співвідношення із Статутом сіль­ськогосподарського підприємства варто зазначити, що, по-пер­ше, Статут у системі локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств є загальним, а Правила внутрішнього розпорядку виступають частиною цієї системи і є формою конкретизації положень Статуту. По-друге, норми, які містяться і закріплені в Правилах внутрішнього розпоряд­ку, є юридично значущими, з огляду на те, що містять визна­чений імператив для тих, кому адресовані, є обов'язковими, їх слід пов'язувати з визначеними правовими наслідками. По- третє, Правила внутрішнього розпорядку отримують санкцію від органу управління сільськогосподарським підприємством і є базою для подальшої локальної нормотворчої роботи в сіль­ськогосподарському підприємстві.

6. Локальний нормотворчий процес у сільськогосподарських підприємствах — це закріплена законодавством компетенція органів управління сільськогосподарських підприємств щодо загальних правил поведінки, пов'язаних із здійсненням дій по розробці, прийняттю, внесенню змін та доповнень у припи­си внутрішньогосподарських деталізуючих або конкретизую­чих локальних нормативно-правових актів.

Запропоновано таку стадійність локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах:

а) ініціювання доцільності розробки локального акта, визна­чивши предмет правового регулювання;

б) прийняття рішення про підготовку проекту локального нормативно-правового акта;

в) розробка проекту акта;

г) попередній розгляд проекту локального акта;

д) безпосередній (офіційний) розгляд проекту локального акта сільськогосподарського підприємства;

е) прийняття та затвердження локального нормативно-пра­вового акта, його оформлення і набрання ним чинності.

7. Складовими оптимізації (від лат. optimus — найкращий, покращення) локального нормотворчого процесу в сільсько­господарських підприємствах є: по-перше, проходження про­екту деталізованого або конкретизованого локального норма­тивно-правового акта сільськогосподарського підприємства від виявлення необхідності у нормативному регулюванні внут­рішніх відносин до розробки, обговорення, розгляду проекту і прийняття локального нормативно-правового акта; по-друге, ретельний аналіз і обґрунтування витрат (матеріальних, фінан­сових, організаційних та ін.) з метою отримання бажаного ре­зультату від проекту; по-третє, зміст проекту локального нор­мативно-правового акта.

Пропозиції щодо оптимізації локального нормотворчого процесу в сільськогосподарських підприємствах:

а) підвищення ефективності локальних актів (закріплен­ня стадій при розробці, обговоренні, прийнятті, затвердженні і оформленні проектів відповідних локальних актів);

б) підвищення якості норм;

в) систематизація локальних нормативно-правових актів;

г) стимулювання розвитку ініціативи членів і найманих пра­цівників сільськогосподарських підприємств;

д) підвищення рівня правової культури причетних до роз­робки, прийняття проектів локальних актів сільськогосподар­ських підприємств.

8. З урахуванням регіональних (місцевих) умов функціону­вання сільськогосподарських підприємств, а також їх організа­ційних, економічних, виробничо-господарських особливостей запропоновані рекомендації по вдосконаленню правового за­безпечення щодо оптимізації локального нормотворчого про­цесу та підвищення організації нормотворчої роботи в сіль­ськогосподарських підприємствах, в першу чергу шляхом розробки та затвердження Інструкції про порядок розробки і прийняття внутрішньогосподарських локальних норматив­но-правових актів сільськогосподарських підприємств, внесен­ня доповнень до Законів України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про колективне сільськогосподарське підпри­ємство», «Про фермерське господарство» щодо самостійності планування господарської діяльності в сільськогосподарських підприємствах. А також, враховуючи різноманітний характер внутрішніх відносин, які виникають у сільськогосподарських підприємствах, розробити Примірний статут сільськогоспо­дарського виробничого кооперативу та Примірний статут фер­мерського господарства, Примірні положення про виробничі структурні підрозділи сільськогосподарських підприємств та компетенцію їх органів, Примірні положення про основні фун­кції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства та інші рекомендаційні акти в сфері регулювання внутрішньогосподарських відносин у сільськогосподарських підприємствах.