Випробування та встановлення відповідності державного службовця займаній посаді

Чинний Закон уперше передбачає основні положення призначення випробування щодо державних службовців. У Законі-1993 р. було передбачено встановлення випробування до державних службовців (ст.

Випробування - це передбачена законами організаційно-правова форма добору кадрів, що провадиться у межах законодавчо передбаченого строку та має на меті встановлення відповідності (тобто дотримання всіх встановлених вимог) державного службовця займаній посаді. Якщо випробування встановлюється з іншою метою, то воно вважається таким, що суперечить вимогам цього Закону. Важливо зазначити, що встановлення випробування є правом, а не обов’язком суб’єкта призначення, що підтверджується відповідною тезою статті - «може встановити». Однак із цього правила є виключення: обов’язково встановлюється випробування щодо особи, яка

призначається на посаду державної служби вперше. Це положення спрямовано на забезпечення об’єктивного добору на вакантні посади державної служби осіб, здатних професійно виконувати посадові обов’язки.. Особливістю випробування у державній службі є те, що воно встановлюється в односторонньо владному порядку суб’єктом призначення.

На державного службовця, якому призначено випробування, повністю поширюється дія чинного Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини державної служби. Він:

має право на: допомогу з зв’язку тимчасовою непрацездатністю; належні умови праці; оплату праці та інші виплати у повному обсязі;

зобов’язаний: дотримуватися Правил внутрішнього службового розпорядку; дотримуватися обмежень і заборон, встановлених для державних службовців. Під час випробування до державного службовця можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності, у т.ч.

На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов’язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату. Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців. Ця вимога має імперативний характер щодо нижньої та верхньої межі - не менше 1 місяця і не більше 6 місяців. Водночас, суб’єкт призначення може зменшити строк випробування. Важливо звернути увагу на те, що в акті про призначення на посаду державної служби має бути вказано конкретний строк випробування, з яким особа має бути ознайомлена під розпис.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. При цьому важливо зазначити, що ст. 35 Закону не передбачає можливості оскарження особою рішення суб’єкта призначення при встановлення їй випробування. Водночас, за загальним правилом, особа вправі оскаржити у судовому порядку будь-яке рішення державного органу або його посадової особи щодо вступу на публічну службу та її проходження. У такому разі застосовується відкладене право суб’єкта призначення на повторне визначення переможця конкурсу.

Чинний Закон передбачає обставин, за яких строк випробування може бути продовжено - якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з: а) тимчасовою непрацездатністю;

б) перебуванням у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням; в) іншими поважними причинами. При цьому строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов’язки. Важливо звернути увагу на те, що таке продовження строку випробування є обов’язком суб’єкта призначення, оскільки така можливість визначена законодавцем «продовжується». У разі продовження строку випробування суб’єкт призначення видає відповідний наказ (розпорядження), з яким особу має бути ознайомлено під розпис.

Відповідно до ст. 35 чинного Закону суб’єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 87 чинного Закону. У цьому разі суб’єкт призначення зобов’язаний попередити державного службовця про звільнення: а) у письмовій формі; б) не пізніше ніж за 7 календарних днів до звільнення. Всі умови мають бути додержані у сукупності. Слід звернути увагу на те, що у попередній редакції була ще одна умова такого звільнення: зазначення у попередженні про звільнення підстави визнання його таким, що не пройшов випробування. Недотримання суб’єктом призначення хоча б однієї із зазначених умов можуть бути підставою для визнання такого звільнення, у встановленому порядку, незаконним. При цьому важливо акцентувати увагу на тому, що причиною непроходження випробування державним службовцем є виключно його «невідповідність займаній посаді», а не будь-яка інша підстава. Державний службовець має право оскаржити рішення суб’єкта призначення про своє звільнення у судовому порядку до адміністративного суду.

Якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування. Моментом закінчення строку випробування вважається наступний день, після останнього дня випробувального строку, визначеного в акті про призначення. У цьому разі державний службовець може бути звільнений з інших підстав, окрім цієї.

7.5.