Стаття 5. Правове регулювання державної служби
1. Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
2. Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
3. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
4. Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
1. Предмет регулювання
Предметом регулювання статті є особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері державної служби.
2. Цілі статті (мета норми)
Метою статті є:
1) визначення видів актів законодавства, що регулюють відносини у сфері державної служби;
2) встановлення відносин, які регулюються Законом (стосується частини другої статті, яка обмежує такі відносини вступом, проходженням та припиненням державної служби, якщо інше не передбачено законом);
3) визначення умов поширення на державних службовців норм законодавства про працю (стосується частини третьої статті, в якій встановлено, що законодавство про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом);
4) врахування особливостей правового регулювання державної служби в системі правосуддя (стосується частини четвертої коментованої статті, згідно з якою ці особливості визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів).
3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжнародних організацій (Рада Європи, OECP)
У частині першій коментованої статті прямо передбачено, що регулювання державної служби здійснюється Конституцією України.
Йдеться насамперед про частину другу статті 38, згідно з якою громадяни України користуються рівним правом доступу до державної служби, а також про пункт 12 частини першої статті 92 Конституції, згідно з яким основи державної служби визначаються виключно законами.Норми коментованої статті кореспондують додатком до Рекомендації №R(2000)6 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якою правова основа та загальні принципи, що обумовлюють статус публічних службовців, повинні визначатися законом або колективними угодами, їх застосування має бути доручене уряду та/або іншим уповноваженим установам або забезпечене на основі колективних угод.
4. Визначення термінів, які потребують тлумачення
Ключовим для коментованої статті є визначення терміна «правове регулювання державної служби», який розглядається в контексті сукупності нормативно-правових актів, що регулюють відносини у зазначеній сфері, а саме: Конституція України, закони, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, постанови ВРУ, укази Президента України, акти КМУ та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державної служби.
5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незаконними нормативними актами; умови і особливості застосування
5.1. Частина перша коментованої статті визначає, що правове регулювання державної служби здійснюється:
Конституцією України;
Законом «Про державну службу»;
іншими законами, що регулюють відносини у сфері державної служби; постановами ВРУ, а також указами Президента України, актами КМУ та НАДС.
Крім того, до законодавства належать міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ.
Конституція України встановлює основоположні права громадян у публічно-правовій сфері, ключові принципи діяльності публічної адміністрації. Так, згідно з частиною другою статті 38 Конституції, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби.
Дане конституційне положення повноцінно реалізоване з дня набрання чинності Законом, коли громадяни отримали право брати участь у конкурсах на зайняття вакантних посад вищого корпусу державної служби та бути безумовно призначеними у разі визначення їх переможцями.
Правові положення щодо повноважень окремих суб’єктів призначення визначені Основним Законом України: ВРУ — статтею 85, Президента — статтями 106 і 118, КМУ — статтею 116.
Закон є загальним законодавчим актом, що регулює відносини у сфері державної служби і визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях і досягненнях.
У Законі містяться також норми, які передбачають можливість застосування інших законів України у разі, коли відповідними законами передбачено інше регулювання відповідних відносин.
До законів України, які регулюють відносини у сфері державної, у тому числі так званої мілітаризованої державної служби, належать, зокрема, Кодекс цивільного захисту України, Закони «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про Національну поліцію», «Про дипломатичну службу», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про запобігання корупції», «Про очищення влади».
Підзаконні нормативно-правові акти («secondary legislation») становлять цілісну систему деталізованого правового регулювання відносин, що передбачені Законом.
Постановами ВРУ та указами Президента України визначаються стратегічні напрями розвитку законодавства, зокрема у сфері державної служби, визначаються стратегічні пріоритети (наприклад розділ VII «Децентралізація та реформа публічної адміністрації» Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою ВРУ від 14 квітня 2016 р. № 1099-VIII; підрозділ 1 «Реформа державної служби та оптимізація системи державних органів» розділу 3 Стратегії сталого розвитку «Україна—2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р.
№ 5/2015).Крім того, до актів ВРУ та Президента України як суб’єктів призначення належать відповідно постанови і розпорядження про оголошення конкурсного відбору, призначення, присвоєння рангів і звільнення з посади.
Разом з тим слід пам’ятати, що Закон містить низку обмежень стосовно кола питань, які регулюються виключно Законом і не можуть регулюватися підзаконними актами (детальніше в коментарі до статті 21 Закону).
5.2. Важливо мати на увазі, що відповідно до частини другої коментованої статті відносини з питань вступу, проходження та припинення державної служби регулюються Законом, крім випадків, коли врегулювання таких питань передбачено спеціальними законами.
Таким чином, обов’язково слід враховувати норми спеціальних законів, які визначають діяльність окремих державних органів (як, наприклад, Закони «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Державне бюро розслідувань»), зокрема статус, повноваження, засади організації та порядок роботи, в тому числі окремі питання вступу громадян на державну службу в цих органах. З огляду на це законодавцем передбачений обов’язок керуватися іншими (спеціальними) законами у випадку, коли питання прямо ними врегульовано.
5.3. Згідно з частиною третьою статті дія законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом. Тобто у Законі робилася спроба максимально повно урегулювати відносини державної служби, ґрунтуючись на принципах публічного права. Проте цей підхід реалізований не повністю, тому в окремих випадках є потреба звертатися також до законодавства про працю.
До законодавства про працю належать КЗпПУ, Закони «Про відпустки»[58], «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»[59], «Про колективні договори і угоди»[60], «Про оплату праці»[61], «Про охорону праці»[62] та інші. У разі коли нормами Закону окреслено порядок реалізації відповідних правовідносин, будь-яке додаткове, подвійне або застосування норм законодавства про працю за аналогією не допускається.
Так якщо види дисциплінарних проступків і строк застосування дисциплінарних стягнень визначено статтями 66 і 74 Закону, застосовування норм статей 147 і 148 КЗпПУ не допускається. Важливим є те, що у разі коли проступок вчинено до набрання чинності Законом, а також правовідносини з питань державної служби мали місце до 1 травня 2016 року, з урахуванням статті 58 Конституції України та рішення КСУ № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) слід застосувати законодавство, яке діяло на час вчинення проступку чи виникнення відповідних правовідносин. В іншому разі, а саме у разі вивільнення осіб з підстав, передбачених статтею 87 Закону, переважне право залишення на роботі надається працівникам, коло яких визначено статтею 42 КЗпПУ.
Нижче наведено перелік окремих питань у сфері державної служби, не врегульованих повною мірою Законом, а отже, вони регулюються законодавством про працю.
| № | Перелік питань трудових відносин у сфері державної служби, не врегульованих або врегульованих неповною мірою Законом | Посилання на КЗпПУ |
| 1 | Колективно-договірне регулювання | Глава II «Колективний договір», статті 10-20 |
| 2 | Зобов’язання суб’єкта призначення звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю (частина третя статті 86 Закону) | Глава III «Трудовий договір», стаття 39 |
| 3 | Відсторонення від роботи (додатково до підстав і порядку, визначених статтею 72 Закону) | Глава III «Трудовий договір», стаття 46 |
| 4 | Обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку | Глава III «Трудовий договір», стаття 47 |
| 5 | Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів | Глава IV «Робочий час», стаття 53 |
| 6 | Початок і закінчення роботи | Глава IV «Робочий час», стаття 57 |
| 7 | Перерва для відпочинку і харчування | Глава V «Час відпочинку», стаття 66 |
| 8 | Вихідні дні | Глава V «Час відпочинку», стаття 67 |
| 9 | Вихідні дні в установах, пов’язаних з обслуговуванням населення | Глава V «Час відпочинку», стаття 68 |
| 10 | Компенсація за роботу у вихідний день | Глава V «Час відпочинку», стаття 72 |
| 11 | Святкові і неробочі дні | Глава V «Час відпочинку», стаття 73 |
| 12 | Творча відпустка | Глава V «Час відпочинку», стаття 77 |
| 13 | Невключення днів тимчасової непрацездатності до щорічних відпусток | Глава V «Час відпочинку», стаття 78 |
| 14 | Неврахування святкових і неробочих днів при визначенні тривалості щорічних відпусток | Глава V «Час відпочинку», стаття 781 |
| 15 | Перенесення щорічної відпустки | Глава V «Час відпочинку», стаття 80 |
| 16 | Право на щорічну відпустку у разі переведення на інше місце роботи | Глава V «Час відпочинку», стаття 81 |
| 17 | Обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку | Глава V «Час відпочинку», стаття 82 |
| 18 | Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки | Глава V «Час відпочинку», стаття 82 |
| 19 | Відпустки без збереження заробітної плати | Глава V «Час відпочинку», стаття 83 |
| 20 | Запровадження нормування праці і нормованих завдань у сфері державної служби | Глава VI «Нормування праці», статті 85 89, 92 |
| 21 | Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати | Глава VII «Оплата праці», стаття 95 |
| 22 | Оплата роботи в надурочний час | Глава VII «Оплата праці», стаття 106 |
| 23 | Оплата роботи у святкові і неробочі дні | Глава VII «Оплата праці», стаття 107 |
| № | Перелік питань трудових відносин у сфері державної служби, не врегульованих або врегульованих неповною мірою Законом | Посилання на КЗпПУ |
| 24 | Оплата роботи у нічний час | Глава VII «Оплата праці», стаття 108 |
| 25 | Строки виплати заробітної плати | Глава VII «Оплата праці», стаття 115 |
| 26 | Строки розрахунку при звільненні | Глава VII «Оплата праці», стаття 116 |
| 27 | Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні | Глава VII «Оплата праці», стаття 117 |
| 28 | Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 119 |
| 29 | Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 120 |
| 30 | Гарантії і компенсації при службових відрядженнях | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 121 |
| 31 | Гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 122 |
| 32 | Гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 123 |
| 33 | Гарантії для донорів | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 124 |
| 34 | Обмеження відрахувань із заробітної плати | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 127 |
| 35 | Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати | Глава VIII «Гарантії і компенсації», стаття 128 |
| 36 | Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників (зважаючи при цьому на статті 80-82 Закону) | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», стаття 130 |
| 37 | Обов’язки власника або уповноваженого ним органу та працівників по збереженню майна | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», стаття 131 |
| 38 | Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», стаття 132 |
| 39 | Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», стаття 133 |
| 40 | Випадки повної матеріальної відповідальності | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», стаття 134 |
| 41 | Межі матеріальної відповідальності у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», стаття 135 |
| № | Перелік питань трудових відносин у сфері державної служби, не врегульованих або врегульованих неповною мірою Законом | Посилання на КЗпПУ |
| 42 | Визначення розміру шкоди | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», частини перша, друга, четверта і п’ята статті 1353 |
| 43 | Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», частини перша, друга, четверта і п’ята статті 136 |
| 44 | Обставини, які підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», частини перша, друга, четверта і п’ята статті 137 |
| 45 | Обов’язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника | Глава IX «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації», частини перша, друга, четверта і п’ята статті 138 |
| 46 | Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці | Глава XI «Охорона праці», стаття 157 |
| 47 | Обов’язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці | Глава XI «Охорона праці», стаття 159 |
| 48 | Контроль за додержанням вимог нормативних актів про охорону праці | Глава XI «Охорона праці», стаття 160 |
| 49 | Заходи щодо охорони праці | Глава XI «Охорона праці», стаття 161 |
| 50 | Кошти на заходи по охороні праці | Глава XI «Охорона праці», стаття 162 |
| 51 | Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій | Глава XI «Охорона праці», стаття 169 |
| 52 | Обов’язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві | Глава XI «Охорона праці», стаття 171 |
| 53 | Застосування праці інвалідів | Глава XI «Охорона праці», стаття 172 |
| 54 | Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників | Глава XI «Охорона праці», стаття 173 |
| 55 | Відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною | Глава XII «Праця жінок», стаття 179 |
| 56 | Приєднання щорічної відпустки до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами | Глава XII «Праця жінок», стаття 180 |
| 57 | Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи | Глава XII «Праця жінок», стаття 181 |
| 58 | Відпустки жінкам, які усиновили дітей | Глава XII «Праця жінок». стаття 182 |
| № | Перелік питань трудових відносин у сфері державної служби, не врегульованих або врегульованих неповною мірою Законом | Посилання на КЗпПУ |
| 59 | Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи | Глава XII «Праця жінок», стаття 1821 |
| 60 | Перерви для годування дитини | Глава XII «Праця жінок», стаття 183 |
| 61 | Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей | Глава XII «Праця жінок», стаття 184 |
| 62 | Обслуговування матері в організаціях | Глава XII «Праця жінок». стаття 186 |
| 63 | Гарантії особам, які виховують малолітніх дітей без матері | Глава XII «Праця жінок», стаття 1861 |
| 64 | Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 207 |
| 65 | Час надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються в навчальних закладах | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», частини перша і третя статті 212 |
| 66 | Відпустки без збереження заробітної плати працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 214 |
| 67 | Пільги працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 215 |
| 68 | Додаткова відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 215 |
| 69 | Збереження заробітної плати на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 217 |
| 70 | Надання працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах та аспірантурі, вільних від роботи днів | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 218 |
| 71 | Обмеження надурочних робіт для працівників, які навчаються | Глава XIV «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням», стаття 220 |
| 72 | Індивідуальні трудові спори | Глава XV «Індивідуальні трудові спори», статті 223-2411 |
| 73 | Професійні спілки, участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями | Глава XV «Професійні спілки, участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями», статті 243-252 |
| 74 | Загальнообов’язкове страхування і пенсійне забезпечення | Глава XVII «Загальнообов’язкове страхування і пенсійне забезпечення», статті 253-256 |
| 75 | Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю | Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю», статті 259-265 |
5.4. Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону, особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів. До законодавства про судоустрій і статус суддів належать, зокрема, Закони «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя».
Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом (частина перша статті 1 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII). У згаданому Законі визначені певні особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя, які охоплюють:
призначення на посаду державної служби;
створення паралельно з Комісією, передбаченої Законом «Про державну службу», також Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя;
порядок проведення конкурсу на посади державної служби і оплати праці в системі правосуддя.
Призначення на посаду державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, ВСУ, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів, ДСА регулюються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про судоустрій і статус суддів» (частина перша статті 150).
Відповідно до частини другої статті 150 Закону «Про судоустрій і статус суддів», при Вищій раді правосуддя діє Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя, утворена відповідно до закону. Комісія з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя здійснює повноваження Комісії, визначені Законом «Про державну службу», щодо питань державної служби в системі правосуддя.
Особливості проведення конкурсу для призначення на посаду державних службовців в апаратах судів, органах та установах системи правосуддя визначаються Положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням ДСА (після консультацій з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби). Зазначене Положення встановлює особливості призначення на посаду державного службовця у випадках, визначених Законом «Про судоустрій і статус суддів» (частина третя статті 150).
Відповідно до частини четвертої статті 150 Закону «Про судоустрій і статус суддів», розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого належить до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, передбаченому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких належать до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.
Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується КМУ за поданням ДСА (частина шоста статті 150 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам’яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік (частина шоста статті 150 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до Закону «Про Вищу раду правосуддя», такі державні службовці, як керівник секретаріату Вищої ради правосуддя та його заступники, призначаються на посади та звільняються з посади Вищою радою правосуддя у порядку, встановленому законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про Вищу раду правосуддя».
Таким чином, при вирішенні питань правового регулювання проходження державної служби в системі правосуддя визначальними є положення частини четвертої коментованої статті, де визначені пріоритетність законодавства про судоустрій і статус суддів та обов’язковість врахування його особливостей.
Еще по теме Стаття 5. Правове регулювання державної служби:
- 3. Необхідність зміни співвідношення публічно-правового і приватноправового регулювання державної служби
- Правове регулювання діяльності державної виконавчої служби
- Нотатки з історії правового регулювання державної служби в Україні
- Правовий статус державного службовця є центральною категорією публічно-правового інституту державної служби, оскільки саме статус, з одного боку, акумулює усі особливості державної служби (завдання, функції, принципи, проходження, відповідальність),
- Стаття 85. Припинення державної служби у зв’язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби
- Припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов
- Припинення державної служби з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення)
- Правовий статус посади державної служби
- Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
- Поняття і правове регулювання права на державну службу
- § 2. Правове регулювання державної екологічної експертизи
- Вступ на державну службу є започатковуючим етапом проходження державної служби.
- Правове регулювання державної підтримки вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників як засобу забезпечення продовольчої безпеки
- Правове регулювання проходження патронатної служби в окремих органах публічної влади
- Як уже зазначалося у попередніх розділах право на державну службу є невід’ємним конституційним правом громадянУкраїни (ст. 38), відповідно до якого вони «користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування».
- Вдосконалення нормативно-правового регулювання договірних підрядних відносин у капітальному будівництві як засіб його непрямої державної підтримки
- Стаття 84. Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження
- Стаття 38. Проходження державної служби