Правове регулювання державної підтримки вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників як засобу забезпечення продовольчої безпеки

Відповідно до чинного законодавства одним із основних пріоритетів державної аграрної політики є державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників, шляхом концентрації державних ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку, формування сприятливої цінової, фінансово-кредитної, страхової, податкової та бюджетної політики, забезпечення раціональних внутрішньогалузевих і міжгалузевих економічних відносин^[111].

Статтею 4 Закону України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 р., № 2982-ІУ закріплено, що шляхами реалізації основних пріоритетів державної аграрної політики є: (а) розвиток системи державної підтримки

сільськогосподарського виробництва з урахуванням вимог Світової організації торгівлі та міжнародних зобов’язань України стосовно аграрного сектору, зокрема запровадження механізмів державної підтримки страхування ризиків у сільському господарстві, (б) створення та функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; (в) розвиток довготермінового кредитування інноваційних проектів, створення системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників; (г) удосконалення системи підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом запровадження дотацій державного і місцевих бюджетів на утримання маточного поголів’я тварин, посівів стратегічно важливих видів сільськогосподарських культур; (д) збільшення фінансової підтримки господарств у регіонах з несприятливими для ведення сільського господарства природно-кліматичними умовами; (е) удосконалення податкової політики в аграрному секторі з метою оптимізації податкового навантаження та посилення стимулюючої функції податків; (є) розвиток фінансово-кредитних механізмів зокрема тих, що передбачають удосконалення часткової компенсації кредитних ставок у разі значного підвищення облікових ставок, формування фонду кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та гарантій повернення кредитів; (ж) запровадження бюджетного фінансування на умовах пріоритетності власних коштів; (з) створення належної ринкової фінансової інфраструктури.

У вищенаведеному Законі відсутнє легальне визначення поняття державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що для її здійснення має важливе значення. Адже для того щоб вирішити проблему, необхідно визначити, встановити, що вона собою являє.

Аналіз чинного аграрного законодавства, сучасного стану сільського господарства та наукових праць дає підстави І.П. Сафонову визначити державну підтримку сільського господарства як різноманітну цілеспрямовану діяльність держави: по-перше, з утворення і функціонування сільськогосподарських товаровиробників; по-друге, з прийняття відповідних законів та інших нормативних актів; по-третє, зі створення системи і визначення завдань, функцій, компетенції органів, які повинні здійснювати державну підтримку сільського господарства¹.

Разом з тим, в сучасних умовах сутність державної підтримки вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників полягає у необхідності створення умов для забезпечення ефективного стимулювання функціонування сільськогосподарських товаровиробників, виробництва ними якісної аграрної продукції та сировини, задоволення потреб населення та переробної промисловості в його продукції, високої мотивації праці сільськогосподарських працівників, становлення фермерського укладу, ціноутворення, фінансових і кредитних відносин, формування матеріально- технічної бази сільського господарства, ринкових відносин в АПК, соціальних проблем села тощо^{[112] [113].}

Правове регулювання державної підтримки вітчизняних аграрних товаровиробників має за мету реалізацію двох основних функцій. По-перше, це забезпечення продовольчої безпеки. Мається на увазі забезпечення населення продуктами харчування за рахунок власних ресурсів. По-друге, це створення гарантій для зайнятих у сільському господарстві з урахуванням його специфіки, пов’язаної із сезонністю, залежністю від погодно- кліматичних умов, високою вартістю необхідної виробничої інфраструктури та технологічних процесів щодо використання землі (як засобу виробництва) у порівнянні із вартістю кінцевого продукту.

Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників здійснюється на основі визначених принципів. Так, основними принципами зазначеної підтримки є: а) визнання, дотримання і захист прав сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення; б) професіоналізм у здійсненні державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників; в) сталий розвиток аграрного виробництва; г) науково обґрунтоване поєднання економічних і екологічних інтересів; д) взаємозв’язок державних органів, місцевого самоврядування, громадських об’єднань, громадян; е) законність та ін.

Можливі заходи державної підтримки вітчизняних аграрних товаровиробників складають предмет окремого вивчення Тут доцільно зупинитися лише на деяких видах такої підтримки в аспекті повноти та ефективності її правового регулювання. При цьому доцільно виходити з того, що форми державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників можуть і повинні наповнюватися різним змістом у залежності від потреб того чи іншого виду такої підтримки.1 Державна підтримка здійснюється як за рахунок державного, так і місцевих бюджетів. Важливою підтримкою є належне ціноутворення на сільськогосподарську продукцію.

Правовою основою ціноутворення на сільськогосподарську продукцію є низка законів і підзаконних нормативних актів. Наприклад, це Закони України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р., № 400-ХІІ¹ (в редакції від 15 травня 1992 р., № 2346-ХІІ^{[114] [115]), Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 р., № 2238-ІІІ[116], «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р., № 37­IV[117] [118] [119], «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р., № 1877-^5, «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р., № 1870-^6, Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 р., № 5007-УІ[120] та ін.}

Залежно від способу формування в економічній теорії ціни поділяються на конкуренті, монопольні, регульовані^[121]. Регульовані ціни утворюють систему державного регулювання цін, що складається з економічних і адміністративних засобів. Економічні засоби передбачають впровадження системи підтримки цін, вони мають широке застосування в народному господарстві, необхідний певний час, щоб ціна відреагувала на впровадження систем індикативного (регульовані ціни, сформовані на основі угоди сторін, не можуть перевищувати або бути нижче певного рівня, визначеного компетентним державним органом) та імперативного (фіксовані ціни є остаточним варіантом рівня ціни і ні продавець, ні покупець не вправі від них відхилятися) цінового регулювання, їх використання має обмежений характер, при їх застосуванні зміна рівня цін відбувається негайно.

Економічні засоби державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію включають інтервенційні операції, компенсаційні виплати, застосування механізму дотацій, пільгового кредитування. Адміністративні засоби включають встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.

У законодавстві України державне регулювання ціноутворення на сільськогосподарську продукцію економічними, адміністративними засобами представлене у змішаному вигляді, оскільки відсутнє їх чітке розмежування, самостійний порядок застосування.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» основні положення державного цінового регулювання зводяться до наступного: 1) державному регулюванню підлягають лише оптові ціни, тому воно не здійснюється у сфері роздрібної торгівлі; 2) механізмами регулювання є встановлення мінімальних, максимальних інтервенційних цін, застосування інших заходів, передбачених законодавством; 3) умовою здійснення є додержання антимонопольного законодавства; 4) межами здійснення державного цінового регулювання є організований ринок сільськогосподарської продукції, тобто ринок біржової торгівлі; 5) об’єктами державного регулювання є лише прямо визначені в законодавстві види сільськогосподарської продукції - пшениця тверда, пшениця м’яка, зернові суміші пшениці та жита (меслин), кукурудза, ячмінь, жито озиме, жито ярове, горох, гречка, просо, овес, соя, насіння соняшнику, насіння ріпаку, насіння льону, шишки хмелю, цукор-пісок (буряковий), борошно-пшеничне, борошно житнє, м’ясо та субпродукти забійних тварин та птиці, молоко сухе, масло вершкове, олія соняшникова.

Мінімальна інтервенційна ціна встановлюється за метричну одиницю об’єкта державного цінового регулювання, є строковою, є єдиною на всій території України для певного об’єкту, її правове значення полягає в тому, що вона є ціновим індикатором, підставою для прийняття рішення про: а) здійснення фінансової інтервенції; б) планування доходів продавців такого об’єкта в Україні. Мінімальна інтервенційна ціна виступає показником нижнього рівня вартості сільськогосподарської продукції. Максимальна інтервенційна ціна встановлюється за метричну одиницю об’єкта державного цінового регулювання, є строковою, є єдиною на всій території України для певного об’єкту, її правове значення полягає в тому, що вона є ціновим індикатором, підставою для прийняття рішення про: а) здійснення товарної інтервенції; б) планування витрат споживачів такого об’єкта в Україні. Максимальна інтервенційна ціна виступає показником верхнього рівня вартості сільськогосподарської продукції.

Інтервенційні операції в сільському господарстві проводяться у вигляді товарних і фінансових. Товарна інтервенція передбачає продаж (поставку) окремих об’єктів державного цінового регулювання на організаційному аграрному ринку на умовах споту або форварду з метою встановлення ціни рівноваги у розмірі, що не перевищує значення максимальної інтервенційної ціни. Ознаками товарної інтервенції є: реалізується у формі господарських договорів купівлі-продажу, поставки, що мають самостійне правове регулювання; здійснюється щодо прямо визначених у законодавстві об’єктів; здійснюється на біржовому ринку, рішення про застосування товарних інтервенцій застосовується за наслідками торгів на одній торговій сесії; не застосовуються механізми ф’ючерсної торгівлі та опціону; спеціальна мета; суб’єктом здійснення товарних інтервенцій (продавцем) є Аграрний фонд; перед застосуванням товарної інтервенції мають проводитися консультації, передбачені п. 6.4 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України»; застосовуються лише у спеціально визначеному порядку, передбаченому п.

Застосування тимчасової бюджетної дотації регламентується п. 8.9. ст.8 Закону «Про державну підтримку сільського господарства України». Необхідною підставою, обов’язковим етапом для здійснення тимчасової бюджетної дотації є неефективність заходів з тимчасового адміністративного регулювання, що полягає у недосягненні закупівельними цінами рівня мінімальної ціни або зниження рівня закупівельних цін до рівня максимальної інтервенційної ціни. Порядок застосування тимчасової бюджетної дотації передбачає невідкладне подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України законопроекту щодо надання тимчасової бюджетної дотації виробнику окремого об’єкта державного цінового регулювання виходячи з метричної одиниці посівної площі, одночасно має подаватися законопроект про відповідну зміну напрямів розподілу видатків державного бюджету. Особливостями тимчасової бюджетної дотації є:

(а) ефект від її надання дістає вияв наступного маркетингового року - при реалізації продукції, виробленої з залученням коштів бюджетної дотації;

(б) мета, що полягає в підтримці доходів товаровиробника з метою відкладення реалізації ним сільськогосподарської продукції до зміни кон’юнктури ринку; (в) передусім йдеться про підтримку галузі рослинництва.

Тимчасове адміністративне регулювання цін - комплекс адміністративних заходів, спрямованих на упередження чи зупинку спекулятивного або узгодженого встановлення цін продавцями або покупцями об’єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку, яке не може бути виправлено за стандартними процедурами державних інтервенцій. Йому притаманні такі ознаки: комплекс адміністративних заходів; мета - упередження, зупинка спекулятивного чи узгодженого встановлення цін продавцями, покупцями об’єктів державного цінового регулювання; застосовується на організованому аграрному ринку; застосовується у випадку неможливості подолання негативних наслідків за допомогою інтервенційних операцій. Правовому режиму тимчасового адміністративного регулювання цін характерні такі ознаки: специфічні підстави його застосування; чітке визначення компетентного органу, за рішенням якого здійснюється; обмежений строк дії; застосовується на організованому, неорганізованому ринках з окремим об’єктом державного цінового регулювання. Видами тимчасового адміністративного регулювання цін є: обмеження рівня торгової націнки на гуртовому або роздрібному ринку визначеного об’єкта цінового регулювання; встановлення граничних цін продажу об’єкта державного цінового регулювання на рівні мінімальної інтервенційної ціни (тільки на період від дати надіслання до органів Антимонопольного комітету України до дати прийняття ними висновку щодо наявності узгоджених дій суб’єктами ринку або рішення на захист економічної конкуренції). Наведені види тимчасового регулювання можуть застосовуватися самостійно або ж у будь-якій комбінації.

Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України» запроваджується складний механізм державного регулювання цін на сільськогосподарську продукцію шляхом послідовної реалізації таких засобів регулювання: встановлення мінімальних і максимальних інтервенційних цін, застосування товарних і фінансових інтервенцій, встановлення тимчасового адміністративного регулювання цін, застосування бюджетної дотації. Встановлення мінімальних, максимальних інтервенційних цін не є безпосередньо самостійним засобом регулювання, це є інструментом застосування інтервенційних операцій, тимчасового адміністративного регулювання, тимчасових бюджетних дотацій. Ці елементи утворюють єдиний механізм і мають застосовуватися лише в послідовності, що визначена Законом.

Суттєвою державною підтримкою сільськогосподарських товаровиробників є їх дотування. Дотація (від лат. сіоіасіо - дар, пожертва) - безповоротна грошова допомога, що надається з державного бюджету організаціям, підприємствам, місцевим органам влади, окремим особам для покриття збитків, компенсації втрат, балансування місцевих бюджетів та інших цілей¹. На відміну від субвенцій дотація не має строгого цільового призначення. В Україні дотуються, як правило, низькорентабельні виробництва, що мають важливе значення для національної економіки.

Поняття «дотація у сільськогосподарське виробництво» закріплено в законодавстві. Так, дотування сільськогосподарських товаровиробників в Україні регламентується законами про Державний бюджет України на відповідний рік та «Про державну підтримку сільського господарства України»^{[122] [123]. Закон про Державний бюджет визначає лише обсяги грошових ресурсів, що виділятимуться для фінансування галузі, а порядок використання бюджетних коштів встановлюється Кабінетом Міністрів.}

У ст. 15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» зазначено наступне: при плануванні витрат державного бюджету на черговий рік Кабінет Міністрів України передбачає статтю видатків на надання дотацій виробникам продукції тваринництва (бюджетної дотації).

Бюджетна дотація надається з метою підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва та запобігання виникненню збитковості українських виробників такої продукції.

В Законі містяться приписи щодо об’єктів та суб’єктів бюджетної тваринницької дотації. Об’єкти такої дотації розподіляються на два види. У Законі окремо визначені об’єкти бюджетної тваринницької дотації та об’єкти спеціальної бюджетної тваринницької дотації.

Об’єктами бюджетної дотації відповідно до названого Закону є: велика рогата худоба; свині; вівці; коні; птиця свійська; кролі; молоко незбиране екстра, вищого, першого та другого гатунків (не піддане будь-якій обробці, переробці чи пакуванню для потреб подальшого продажу); вовна стрижена; кокони тутового шовкопряда; мед натуральний.

Об’єктами спеціальної бюджетної дотації є: худоба велика рогата молочна; худоба велика рогата м’ясна; молодняк великої рогатої худоби різного віку; коні; вівці; свині.

До об’єктів спеціальної бюджетної дотації належать також бджолина сім’я визначена такою відповідно до Закону України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р., № 1492-ІІІ^[124]та продукція шовківництва.

Суб’єктом (отримувачем) бюджетної дотації або спеціальної бюджетної дотації є безпосередній виробник об’єкта такої дотації.

Бюджетна дотація або спеціальна бюджетна дотація виплачується Аграрним фондом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір бюджетної дотації та порядок її надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розподіл бюджетних коштів, спрямованих на дотацію для сільськогосподарських підприємств здійснюється на рівні областей, міст Києва та Севастополя.

Спеціальна бюджетна дотація надається лише по тваринах, що пройшли ідентифікацію та реєстрацію відповідно до закону, за умови повного впровадження системи наступного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, наданих на зазначені потреби (п. 15.9 ст. 15 Закону). Кабінет Міністрів України щорічно приймає постанову з питань режиму надання бюджетної дотації та спеціальної бюджетної дотації, виходячи з норм цієї статті; за поданням центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики встановлює мінімально допустимий рівень цін на продукцію тваринництва, який використовується як база для розрахунку дотацій, а також для розрахунку ціни при закупівлі продукції тваринництва безпосередньо у виробника. При цьому розрахунок розміру дотацій на відповідний рік має надаватися як додаток до проекту закону України про Державний бюджет України на черговий рік.

Тобто виробники сільськогосподарської продукції в Україні можуть отримати бюджетну тваринницьку дотацію. Вона надається за рахунок коштів Державного бюджету України лише вітчизняним виробникам продукції тваринництва і має на меті: підтримку рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва; запобігання виникненню середньостатистичної збитковості українських виробників продукції тваринництва^[125].

Однаковим для бюджетної та спеціально бюджетної дотації є те, що їх розмір встановлюється у твердих сумах з розрахунку на одну голову об’єкта дотації (сільськогосподарської тварини), яка перебувала у власності суб’єкта дотації на початок чергового бюджетного року. Крім того розмір бюджетної дотації встановлюється Кабінетом Міністрів України у твердих сумах з розрахунку на: метричну одиницю живої ваги проданого (реалізованого) об’єкта дотації або метричну одиницю ваги реалізації молока та вовни; одну племінну бджолину сім’ю, яка перебувала у власності суб’єкта дотації на початок чергового бюджетного року; виходячи з приросту кількості голів чистопородних (чистокровних) племінних тварин та племінних бджолиних сімей, які перебували у власності суб’єкта бюджетної дотації на кінець чергового бюджетного року. Приріст визначається відносно їх кількості на початок відповідного бюджетного року.

Крім того, Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства аграрної політики та продовольства України встановлює мінімально допустимий рівень цін на продукцію тваринництва, що використовується як базовий для розрахунку дотацій, а також для розрахунку ціни при закупівлі продукції тваринництва безпосередньо у сільськогосподарського товаровиробника.

В Україні поряд з дотуванням тваринництва відбувається і дотування рослинництва. Відповідно до законодавства властиві наступні ознаки дотації у сільськогосподарське виробництво: дотація - це безповоротна грошова допомога; дотація надається з державного бюджету; розмір дотації встановлюється у твердих сумах; дотація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; суб’єктом (отримувачем) бюджетної дотації (утому числі і спеціальної) є безпосередній виробник продукції тваринництва, яка належить до об’єктів такої дотації, а саме вона надається відповідно до законодавства переробним підприємствам всіх форм власності, які мають власні або орендовані переробні потужності, сільськогосподарським товаровиробникам, незалежно від форми власності і господарювання, включаючи ведення особистого селянського господарства; суб’єктом, що надає бюджетну дотацію, виступає Аграрний фонд; метою надання дотації є підтримка рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва і рослинництва та запобігання виникненню середньостатистичної збитковості українських виробників сільськогосподарської продукції.

Таким чином, враховуючи особливості дотацій, можна сформулювати наступне визначення дотації у сільськогосподарське виробництво - це безповоротна грошова допомога, що надається з державного бюджету, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, сільськогосподарським підприємствам всіх форм власності і господарювання, а також особам, що ведуть особисте селянське господарство, у випадках передбачених законодавством, для підтримки рівня платоспроможного попиту українських споживачів продукції тваринництва і рослинництва та запобігання

виникненню середньостатистичної збитковості українських виробників сільськогосподарської продукції.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку рослинництва і тваринництва на 2012 рік, передбачені наступними постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі» від 13 лютого 2012 р., № 104¹; «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку тваринництва» від 18 березня 2009 р., № 2822; «Про затвердження Порядку використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо і м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати» від 2 березня 2011 р., № 246^{[126] [127] [128]; «Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агропромислового комплексу» від 23 червня 2010 р., №496[129] та відповідними наказами Мінагрополітики України.}

Дотування у сільське господарство відбувається за такими основними напрямками:

1) державна підтримка виробництва продукції рослинництва шляхом дотування на гектар посівів.

Порядок надання державної підтримки виробникам сільськогосподарської продукції шляхом дотування рослинництва на гектар посівів закріплений у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки виробництва продукції рослинництва» від 29 вересня 2010 р., № 897 1. Порядком передбачено надання дотацій на вирощування цукрових буряків для виробництва цукру в межах квоти «А» та льону-довгунцю на тресту в розмірі 500 гривень на 1 гектар посівів сільськогосподарським підприємствам на підставі даних про площу, на якій вони зійшли.

Міністерство аграрної політики та продовольства України розподіляє бюджетні кошти між головними управліннями агропромислового розвитку обласних, управліннями агропромислового розвитку районних держадміністрацій пропорційно сумам, затвердженим у планах асигнувань на поточний рік.

Для формування реєстру сільськогосподарських підприємств, які мають право на отримання бюджетних коштів, управління агропромислового розвитку районної держадміністрації утворює комісію, до складу якої входять начальник управління (голова комісії), представники фінансового органу, органу державної контрольно-ревізійної служби, державної податкової служби, управління земельних ресурсів, державної насіннєвої інспекції та державної інспекції захисту рослин, а також за згодою представники громадських організацій агропромислового комплексу та цукрових заводів.

Сільськогосподарські підприємства, що вирощують сільськогосподарські культури, мають право подати до 1 грудня поточного року названій комісії за місцем провадження діяльності заявку на отримання бюджетних коштів, крім сільськогосподарських підприємств, які визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про банкрутство, або які мають прострочену більш як півроку заборгованість перед державним та місцевим бюджетами, іншими цільовими фондами.

Заявку на отримання бюджетних коштів мають право подавати до комісії сільськогосподарські підприємства - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності та сфери управління, включаючи навчальні та навчально-дослідні господарства аграрних вищих навчальних закладів, професійно-технічних навчальних закладів, наукових і науково-дослідних установ, селекційно-дослідних та державних сортодослідних станцій, що засіяли льон-довгунець на тресту, цукрові буряки для виробництва цукру в межах квоти «А», крім бюджетних установ та підприємств, що визнані банкрутами або проти яких порушено справу про банкрутство та які мають прострочену більш як півроку заборгованість перед державним і місцевим бюджетами, Пенсійним фондом України.

Після закінчення бюджетного періоду залишки бюджетних коштів, що обліковуються на рахунках головного розпорядника та розпорядників бюджетних коштів, підлягають поверненню до Стабілізаційного фонду не пізніше останнього робочого дня бюджетного періоду.

Для кращого розуміння спрямування державної аграрної політики в Україні порівняємо розміри дотацій у 2012 році і в попередні роки. Так, бюджетні кошти спрямовувалися сільськогосподарським підприємствам для вирощування сільськогосподарських культур у таких розмірах (на 1 гектар посівів):

1) на озимі культури: (а) у 2010 році: пшениця, тритикале, жито - 100 грн.; (б) у 2012 році дотування не передбачено;

2) на ярі культури: (а) у 2008 році: пшениця, тритикале, овес, горох, гречка, просо - 100 грн., соя не нижче першої репродукції - 80 грн., соя другої та третьої репродукції - 50 грн., рис - 220 грн.; (б) у 2012 році дотування не передбачено;

3) цукрові буряки для виробництва цукру в межах квоти «А»: (а) у 2010 році - 550 грн.; (б) у 2012 році - 500 грн.;

4) льон-довгунець на тресту: (а) у 2010 році:- 640 грн.; (б) у 2012 - 500 грн.;

5) коноплі на тресту: (а) у 2010 році:- 640 грн.; (б) у 2012 році дотування не передбачено.

Очевидно, що порівняно з попередніми роками у 2012 році кошти, виділені на дотації сільськогосподарським виробникам, значно скоротилися, а деякі види посівів взагалі перестали дотуватися. І це незважаючи на економічну кризу, коли аграрії потребують підтримки держави.

2) державна підтримка виробництва продукції тваринництва шляхом дотування сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі.

Надання державної підтримки виробництва продукції тваринництва шляхом дотування сільськогосподарським товаровиробникам визначається постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо і м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати» від 2 березня 2011 р., № 246 ¹.

Так, для визначення розміру дотацій переробні підприємства ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік операцій з реалізації молока, молочної сировини та молочних продуктів, м’яса і м’ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно) за кожний звітний (податковий) період.

За результатами такого обліку переробні підприємства визначають відповідно до вимог Податкового кодексу України^{[130] [131] суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, які виникають у зв’язку з реалізацією готової продукції, і складають декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка разом з декларацією з податку на додану вартість за іншими операціями подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і строки, встановлені зазначеним Кодексом.}

Сума податку визначається щомісяця у декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) і перераховується переробним підприємством до державного бюджету у строки, встановлені Податковим кодексом України для сплати податку на додану вартість.

У разі коли виготовлені (надані) або придбані товари (послуги) та основні фонди переробного підприємства використовуються частково для виготовлення готової продукції, а частково для виготовлення (надання) інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг) та основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та за іншими операціями.

Контроль за правильністю визначення сум податку та їх перерахуванням за платіжними дорученнями до державного бюджету здійснюється органами державної податкової служби.

Бюджетні кошти використовуються за бюджетною програмою «Державна підтримка галузі тваринництва»^[132] і спрямовуються на державну підтримку галузі тваринництва шляхом здійснення виплати: 1) дотації за реалізоване переробним підприємствам молоко; 2) часткового відшкодування: вартості закуплених племінних нетелей та корів молочного, м’ясного і комбінованого напряму продуктивності; відсоткової ставки за кредитами, залученими на будівництво і реконструкцію тваринницьких та птахівничих ферм і комплексів, придбання технологічного обладнання та механізмів, закупівлю тварин і птиці; вартості будівництва та реконструкції тваринницьких ферм і комплексів та підприємств з виробництва комбікормів, а також придбаного обладнання та механізмів вітчизняного виробництва для тваринництва і птахівництва; витрат на закупівлю установки індивідуального доїння.

Розміри виплат за рахунок бюджетних коштів встановлюються щороку згідно із законодавством виходячи з обсягів відповідних видатків державного бюджету.

Відповідальним виконавцем бюджетної програми та головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство аграрної політики та продовольства України. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Міністерство аграрної політики Автономної Республіки Крим, головні управління (департаменти) агропромислового розвитку обласних і управління промисловості та агропромислового розвитку Севастопольської міської держадміністрацій.

Г оловний розпорядник бюджетних коштів визначає у межах передбаченого за бюджетною програмою обсягу видатків обсяг бюджетних асигнувань окремо за кожним напрямом використання коштів та має право протягом року здійснювати їх перерозподіл з урахуванням обсягу фактично використаних бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання в межах фактичних надходжень до спеціального фонду державного бюджету.

Дотація за молоко надається на безповоротній основі сільськогосподарським підприємствам і фізичним особам - виробникам молока, що виробили та продали молоко переробним підприємствам, які пройшли атестацію виробництва молока, молочної сировини і молочних продуктів, за 1 кілограм молока в перерахунку на базисну жирність.

Головний розпорядник бюджетних коштів для надання дотації за молоко здійснює їх розподіл між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня пропорційно обсягам молока, зданого на переробку в попередньому році, з урахуванням можливості перерозподілу зазначених коштів виходячи з фактичних обсягів молока, зданого на переробку протягом дев'яти місяців поточного року.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня затверджують після надходження від головного розпорядника бюджетних коштів інформації про їх розподіл кошториси та плани асигнувань і подають їх відповідним органам Казначейства.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»¹ розмір бюджетної дотації встановлюється щорічно на черговий бюджетний рік. Повноваження щодо його визначення покладені на Кабінет Міністрів України, однак згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів, загальнодержавних та державних цільових програм в агропромисловому комплексі, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення бюджетних установ агропромислового комплексу» від 15 вересня 2010 р., № 1833-р^{[133] [134] Кабінетом Міністрів України надається Міністерству аграрної політики та продовольства України для виплати бюджетної тваринницької дотації - 62720 тис. гривень, у порядку визначеному «Порядком використання коштів, передбаченому у державному бюджеті для розвитку тваринництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 282[135].}

3) дотація за вирощений та проданий на забій і переробку суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забитий та перероблений у власних (орендованих) переробних цехах молодняк великої рогатої худоби, свині та птицю свійську.

Дотація за вирощену і продану худобу та птицю надається: 1) сільськогосподарським підприємствам за вирощені ними та продані в т.ч. через товарні біржі та аукціони, на забій і переробку суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, або забиті та перероблені у власних (орендованих) переробних цехах молодняк ВРХ, свині (за винятком свиноматок і кнурів) та птицю свійську м’ясних порід (кури, качки, гуси, індики); 2) фізичним особам за вирощені ними та продані в т.ч. через товарні біржі та аукціони, на забій і переробку суб’єктам господарювання, які мають власні (орендовані) переробні потужності, молодняк ВРХ, свині (за винятком свиноматок і кнурів)¹.

Для надання дотації за вирощену і продану худобу та птицю встановлюється така мінімальна прийнятна жива маса однієї тварини: молодняка ВРХ - 390 кг; свиней (за винятком свиноматок і кнурів): для сільськогосподарських підприємств - 95-130 кг; для фізичних осіб - 95­200 кг.

Дотація за молодняк ВРХ і свиней надається у разі вирощування тварин на сільськогосподарських підприємствах та у фізичних осіб не менше як протягом трьох місяців до моменту продажу на забій. Молодняк ВРХ повинен бути ідентифікований і зареєстрований в установленому порядку.

Дотація за вирощену і продану худобу та птицю у 2012 році для сільськогосподарських підприємств та фізичних осіб не передбачена. Уявляється, що в період світової фінансово-економічної кризи таке рішення Кабінету Міністрів не є досить виваженим, оскільки може призвести до значного зменшення поголів’я худоби та птиці в Україні.

4) дотація за екологічно чисте молоко.

Дотація за екологічно чисте молоко надається сільськогосподарським підприємствам та фізичним особам, що провадять діяльність на території, якій надано статус спеціальної сировинної зони для виробництва сільськогосподарської продукції, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам стосовно виготовлення продуктів дитячого і дієтичного харчування, мають відповідний сертифікат якості, здають молоко на молокопереробні підприємства, які виробляють продукти дитячого харчування на молочній основі (молокопереробні підприємства)^{[136] [137]. Перелік молокопереробних підприємств визначає Міністерство аграрної політики і продовольства України.}

Дотація за екологічно чисте молоко надається на підставі приймальних квитанцій з позначкою «Для дитячого харчування», виданих у двох примірниках сільськогосподарським підприємствам та фізичним особам молокопереробними підприємствами. Розмір дотації у 2011 році був збільшений на 150 гривень і нині становить 750 гривень за 1 тонну молока в заліковій вазі¹.

5) спеціальна дотація за приріст поголів’я корів.

Спеціальна дотація надається: а) за приріст поголів’я корів молочного та м’ясного напрямків продуктивності сільськогосподарським підприємствам, які на 1 січня поточного року утримували не менше як 30 голів корів; для фермерських підприємств - 15 голів; б) сільськогосподарським підприємствам за закуплені племінні нетелі або племінні корови молочного та м’ясного напрямків продуктивності, які утримували не менше як 30 голів, корів; для фермерського господарства - 15 голів; в) сільськогосподарським підприємствам за закуплені племінні нетелі або племінні корови молочного та м’ясного напрямків продуктивності, які збудували або відновили тваринницькі ферми та не мали на початок року поголів’я корів і придбали не менш як 5 голів, таких племінних нетелів або племінних корів; для фермерських господарств - 15 голів^{[138] [139].}

Для прийняття рішення щодо надання спеціальної дотації за приріст поголів’я корів управління агропромислового розвитку райдержадміністрацій утворюють комісії, до складу яких включаються представники зазначених органів управління та представники районних органів державної статистики, фінансової, контрольно-ревізійної і податкової служб.

У разі зменшення поголів’я корів на 1 січня наступного року з урахуванням приросту та обсягів закупівлі бюджетні кошти, передбачені для надання зазначеної дотації, повертаються до державного бюджету.

Спеціальна дотація за приріст поголів’я корів надається сільськогосподарським підприємствам: 1) за кожну вирощену молочну та м’ясну корову відтворення, на яку збільшено основне стадо порівняно з наявним поголів’ям корів такого напряму - до 3000 грн.; 2) за кожну наявну племінну нетель або племінну молочну чи м’ясну корову, закуплену на племінному заводі, в племінному репродукторі або за імпортом - до 3000 грн.

Спеціальна дотація за поголів’я корів м’ясного напряму продуктивності надається сільгосппідприємствам, які утримують корів м’ясних порід і типів, за умови ідентифікації всього поголів’я худоби м’ясного напряму продуктивності.

До м’ясного напряму продуктивності належать корови таких порід і типів, як українська м’ясна, волинська м’ясна, поліська м’ясна, сіра українська, симентальська м’ясна, що утримується за технологією м’ясної худоби, салерс, абердин-агуська, лімузинська, герефордська, санта- гертрудська, кіанська, світла аквітанська, шаролезька, п’ємонтезька, південний і знам’янський типи та помісі між ними, а також помісі між молочними, комбінованими та м’ясними породами з яскраво вираженими ознаками і формами м’ясних порід.

Для прийняття рішення щодо надання спеціальної дотації за поголів’я корів управління агропромислового розвитку райдержадміністрацій утворюють комісії, до складу яких включаються представники зазначених органів управління та представники районних органів державної статистики, фінансової, контрольно-ревізійної і податкової служб.

У разі зменшення поголів’я на 1 січня наступного року порівняно з 1 січня поточного року бюджетні кошти дотації повертаються до бюджету.

Розмір дотацій визначається постановою Кабінету Міністрів України Спеціальна дотація за поголів’я корів надається сільськогосподарським підприємствам за кожну корову м’ясного напряму продуктивності, наявну на 1 січня поточного року: племінним заводам - до 1900 грн.; племінним репродукторам - до 1000 грн.;іншим сільськогосподарським підприємствам - до 600 грн.¹

6) спеціальна дотація за наявні племінні бджолосім’ї.

Спеціальна дотація надається сільськогосподарським підприємствам та фізичним особам за кожну племінну бджолосім’ю, наявну на 1 січня поточного року, за умови утримання не менш як 20 племінних бджолосімей.

Для прийняття рішення щодо надання спеціальної дотації за наявні племінні бджолосім’ї управління агропромислового розвитку райдержадміністрації утворюють комісії, до складу яких включаються представники зазначених органів управління та представники районних органів державної статистики, фінансової, контрольно-ревізійної і податкової служб.

Розмір дотацій визначається постановою Кабінету Міністрів України. Востаннє розмір цієї дотації становив не більш як 15 гривень за кожну племінну бджолосім’ю^{[140] [141].}

7) спеціальна дотація за поголів’я вівцематок і ярок старше одного року

Спеціальна дотація за поголів’я вівцематок і ярок старше одного року надається сільгосппідприємствам та фізичним особам: а) за приріст поголів’я вівцематок і ярок старше одного року, які з 1 січня минулого року до 1 січня поточного року. утримували не менше як 30 голів таких вівцематок і ярок (для місцевостей, які належать до гірських районів, не менш як 10 голів); б) за наявне поголів’я вівцематок і ярок старше одного року, які з 1 січня минулого року до 1 січня поточного року утримували не менше як 30 голів таких вівцематок і ярок (для місцевостей, які належать до гірських районів, не менш як 10 голів).

Поголів’я вівцематок і ярок старше одного року повинне бути ідентифіковано і зареєстровано в установленому порядку.

Для прийняття рішення щодо надання вказаної спеціальної дотації управління агропромислового розвитку райдержадміністрацій утворюють комісії, до складу яких включаються представники зазначених органів управління та представники районних органів державної статистики, фінансової, контрольно-ревізійної і податкової служб. У разі зменшення наявного поголів’я вівцематок і ярок старше одного року на 1 січня бюджетні кошти повертаються до бюджету.

Розмір дотацій визначається постановою Кабінету Міністрів України Востаннє така дотація була визначена у 2009 році і складала не більше як 60 грн. за кожну прирощену вівцематку і ярку старше одного року, не більше 60 грн. за кожну наявну вівцематку і ярку старше одного року¹.

8) спеціальна дотація за поголів’я телиць, закуплених у населення для поповнення основного стада.

Спеціальна дотація за поголів’я телиць, закуплених у населення для поповнення основного стада, надається сільськогосподарським підприємствам, що придбали у населення для введення в основне стадо телиць, отриманих від маточного поголів’я ідентифікованих не племінних продуктивних тварин у населення шляхом застосування штучного осіменіння спермою бугаїв-плідників або шляхом природного парування з бугаями, допущеними до використання згідно з Каталогом бугаїв молочних, молочно- м’ясних і м’ясних порід, та ідентифікованих і включених до Реєстру тварин^{[142] [143].}

Для прийняття рішення щодо надання спеціальної дотації поголів’я телиць управління агропромислового розвитку райдержадміністрацій утворюють комісії, до складу яких включаються представники зазначених органів управління та представники районних органів державної статистики, фінансової, контрольно-ревізійної і податкової служб.

У разі не введення телиці в основне стадо або передчасного вибуття з нього сільськогосподарське підприємство повертає до державного бюджету кошти отриманої спеціальної дотації. Розмір дотацій визначається постановою Кабінету Міністрів України. У 2011 році такий розмір становив не більше як 7 гривень за один кілограм живої маси¹.

Розглянувши порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті України для державної підтримки розвитку сільського господарства, можна зробити наступні висновки.

Такий порядок є досить складним і не прозорим, саме тому в спеціальній літературі висловлена думка щодо його неефективність^{[144] [145]. У Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України» закріплено положення щодо необхідності щорічного прийняття нового порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку рослинництва (тваринництва). Уявляється, що це приятиме більш повному й своєчасному одержанню сільськогосподарськими товаровиробниками виділених бюджетних коштів.}

Крім того для прийняття рішення щодо надання дотації по різним об’єктам дотування, управління агропромислового розвитку

райдержадміністрацій щорічно утворюють комісії, до складу яких включаються представники зазначених органів управління та представники районних органів державної статистики, фінансової, контрольно-ревізійної і податкової служб. Проте контролювати рішення таких комісій доволі складно. Тому уявляється необхідним створення єдиного постійно діючого підрозділу управління агропромислового розвитку райдержадміністрацій, який би мав повноваження щодо прийняття та перевірки документів, необхідних для отримання дотації, й прийняття рішення щодо їх надання.

Важливе місце в системі державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників займає фінансова підтримка останніх. Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» здійснюється фінансова підтримка суб’єктів господарювання агропромислового комплексу. Така підтримка здійснюється через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів.

Здешевлення кредитів здійснюється в режимі кредитної субсидії та полягає у субсидуванні частини плати (процентів) за використання кредитів, наданих банками в національній та іноземній валюті.

Компенсація лізингових платежів полягає у частковому відшкодуванні сплачених аграрного виробництва лізингових платежів за придбані техніку та/або обладнання для сільськогосподарського виробництва на умовах фінансового лізингу.

Кредитна субсидія та/або компенсація лізингових платежів надаються особам, які є суб’єктами господарювання в сільському господарстві.

Кредитна субсидія та/або компенсація лізингових платежів надаються на конкурсній основі суб’єктам аграрного господарювання за кредитами, залученими в поточному році, перехідними кредитами, залученими у попередні роки, та/або договорами фінансового лізингу поточного чи попередніх років.

Субсидуванню підлягає частина плати (процентів) за кредитом, сума якого використовується за цільовим призначенням на потреби аграрного виробництва (на розвиток галузей).

Компенсації підлягає частина лізингових платежів суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, сплачених відповідно до договорів фінансового лізингу техніки та/або обладнання для аграрного виробництва, що використовуються зазначеними суб’єктами у господарській діяльності.

Кредитна субсидія не надається особі, яка є стороною договору заставної закупівлі зерна (стосовно об’єкта такої закупівлі).

Кредитна субсидія надається у порядку та розмірі, визначених Кабінетом Міністрів України: а) для короткострокових кредитів - строком до 12 календарних місяців; б) для середньострокових кредитів - строком до 36 календарних місяців; в) для довгострокових кредитів - строком від 36 календарних місяців. При цьому кредитна субсидія за довгостроковими кредитами надається в межах 84 календарних місяців.

Кредитна субсидія надається: а) у національній валюті - у розмірі не менше 1,5 облікової ставки Національного банку України за короткостроковими, середньостроковими та довгостроковими кредитами, що діє на день нарахування відсотків за користування кредитами, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами; б) в іноземній валюті - у розмірі не менше 10 відсотків річних, але не вище розмірів, передбачених кредитними договорами.

Розмір кредитної субсидії щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 березня поточного бюджетного року. Кредитна субсидія надається позичальнику щомісяця виходячи з суми фактично сплачених відсотків за відповідний період.

Кредитна субсидія надається за короткостроковими кредитами, залученими: а) для покриття виробничих витрат; б) для закупівлі у сільськогосподарських товаровиробників виробленої ними сільськогосподарської продукції.

Кредитна субсидія надається за середньостроковими кредитами, залученими: а) для придбання основних засобів сільськогосподарського виробництва; б) для здійснення витрат, пов’язаних з будівництвом і реконструкцією виробничих об'єктів сільськогосподарського призначення, а також з переробкою сільськогосподарської продукції.

Кредитна субсидія надається за довгостроковими кредитами,

залученими: а) для придбання основних засобів сільськогосподарського виробництва, обладнання для виробництва та переробки сільськогосподарської продукції; б) для будівництва та реконструкції виробничих об’єктів (у тому числі оптових ринків сільськогосподарської продукції, сховищ для зберігання зерна, овочів та фруктів).

Кредитна субсидія (державна підтримка суб’єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів) здійснюється на конкурсних засадах у розмірі не менш як 90 відсотків банківських відсотків (процентів), за якими отримані кредити в національній та іноземній валюті на будівництво оптових ринків сільськогосподарської продукції, виробничих приміщень, тваринницьких і птахівничих комплексів, а також на будівництво сховищ для зберігання зерна, овочів та фруктів.

Субсидуванню не підлягають будь-які плати позичальником або від його імені третьою особою на користь кредитора, інші ніж проценти за кредит, залучений від цього кредитора.

Субсидія не надається позичальникам, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, що перебувають у стадії ліквідації.

Компенсація лізингових платежів надається суб'єктам господарювання агропромислового комплексу за техніку та обладнання, придбані на умовах фінансового лізингу згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, за сплачені: а) лізинговий платіж в обсязі 40 відсотків вартості предмета лізингу, до якого належать вітчизняна техніка та/або обладнання для агропромислового комплексу чи техніка та/або обладнання для агропромислового комплексу іноземного виробництва, у разі якщо відповідні аналоги не виробляються в Україні; б) комісійну винагороду лізингодавцю в розмірі півтори облікової ставки Національного банку України, що діє на дату нарахування відсотків за користування предметом лізингу, але не вище розмірів,передбачених договорами фінансового лізингу.

Розмір компенсації лізингових платежів щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України не пізніше 1 березня поточного бюджетного року.

Короткострокові кредити використовуються виключно на виробничі витрати. Середньострокові та довгострокові кредити використовуються також для: а) придбання, у тому числі на умовах фінансового лізингу, основних засобів сільськогосподарського виробництва вітчизняного та іноземного виробництва, аналоги якого не виробляються в Україні, зокрема сільськогосподарської і зрошувальної техніки, а також техніки та обладнання для механізації процесів у тваринництві і птахівництві, обладнання для переробної галузі,обладнання для переробки сільськогосподарських відходів та сировини, відходів заготівлі деревини лісу, у тому числі у біопаливо та інші альтернативні види енергії, згідно з переліком,затвердженим Кабінетом Міністрів України; б) витрат, пов’язаних з будівництвом та реконструкцією виробничих об’єктів сільськогосподарського призначення, у тому числі для забезпечення переробки сільськогосподарських відходів та сировини. Розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки суб’єктам аграрного господарювання через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня подають в установлений законодавством термін центральному органу виконавчої влади з питань аграрної політики звітність про використання коштів субсидованих кредитів та коштів компенсації лізингових платежів.

У разі виявлення фактів нецільового використання коштів кредитної субсидії припиняється надання позичальнику будь-якої державної підтримки протягом поточного та наступного бюджетного періоду.

Контроль за цільовим використанням коштів субсидованих кредитів здійснюється відповідними підрозділами контрольно-ревізійної служби.

У разі встановлення контролюючими органами факту незаконного одержання та/або нецільового використання кредитної субсидії та/або компенсації лізингових платежів стягнення здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.

Порядок обміну інформацією та інших взаємовідносин між підрозділами контрольно-ревізійної служби та податковими органами визначається постановою Кабінету Міністрів України.

Обсяги коштів, що спрямовуються на фінансову підтримку суб'єктів аграрного господарювання через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, встановлюються Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Кабінет Міністрів України щорічно приймає постанову про режим надання кредитної субсидії та компенсації лізингових платежів.

Необхідно зазначити, що проблеми продовольчого забезпечення в різних країнах мають як загальні риси, так і істотні розбіжності, пов’язані з менталітетом мешканців, національними традиціями, рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, місцем, яке посідає країна у світовій економіці. Загальним же є те, що надійне продовольче забезпечення населення за рахунок власного виробництва має важливе стратегічне значення і становить головну функцію держави, оскільки від цього залежить не тільки продовольча, але й національна безпека країни¹.

Необхідно зауважити, що слушною є думка П.Ф. Кулинича, що регулювання економіки, політика ресурсного забезпечення сільського господарства має певні недоліки. Насамперед вони пов’язані з проблемами субсидіювання промислових галузей^{[146] [147].}

По-перше, через субсидіювання встановлюється різниця між високими світовими й низькими внутрішніми цінами на ресурси, що є неефективним з точки зору суспільства загалом. Внаслідок зниження цін на ресурси вони в економіці розподіляються неефективно, адже сільськогосподарські товаровиробники приймають свої рішення стосовно розміщення ресурсів у виробництво, керуючись спотвореною інформацією. Через це програє вся економіка.

По-друге, це проблема контролю за виробничими витратами, що субсидіюються, а також проблема дефіциту державного бюджету.

По-третє, дешеві ресурси, як правило, використовуються неефективно самим сільським господарством. Тому є дві альтернативи: або субсидіювати виробництво ресурсів для сільського господарства, або підвищувати ціни на сільськогосподарську продукцію. Що є більш доцільним і ефективним?

З позиції суспільства субсидіювання виробництва ресурсів для сільського господарства є доцільнішим, аніж підтримання цін на сільськогосподарську продукцію. Таке субсидіювання дає змогу знизити виробничі витрати сільськогосподарських підприємств і не підвищувати ціни на сільськогосподарську продукцію в умовах збільшення її виробництва. Від цього виграє все суспільство, а не лише товаровиробники галузі й сільського господарства.

Однак, як і будь-яка дія в економіці щодо регулювання її ринкового механізму і виведення економіки з ринкової рівноваги, субсидіювання виробництва ресурсів для сільського господарства має низку недоліків.

По-перше, різниця між низькими внутрішніми цінами на ресурси внаслідок субсидіювання й високими світовими цінами на такі самі ресурси не є ефективною з точки зору всієї економіки. Відтак відбувається неефективне розміщення ресурсів між галузями економіки всередині країни, адже виробники користуються спотвореною ціновою інформацією, внаслідок чого фінансові і матеріальні ресурси переливаються в менш ефективні галузі, від чого втрачає все суспільство.

По-друге, це проблема контролю за використанням субсидій і зростанням виробничих витрат, що породжується субсидіюванням. Мається на увазі існуюча тенденція до зростання виробничих витрат в умовах субсидіювання. Це стосується будь-якої галузі економіки. В умовах субсидіювання у виробника зникають стимули до раціонального використання ресурсів, а отже, до зниження собівартості продукції.

По-третє, це проблема компенсації витрат на субсидії з державного бюджету.

І, по-четверте, це проблема неефективного використання дешевих ресурсів у сільському господарстві.

Таким чином, напрями державного регулювання агропродовольчого ринку в багатьох країнах світу, незважаючи на рівень їхнього розвитку, спрямовано на підтримку прибутків фермерів. Розвинені держави використовують різні інструменти державної підтримки галузі (урядові програми сприяння сільськогосподарським товаровиробникам, експортні субсидії, квоти, тарифи та ін.). Причому всі вони є членами СОТ. Тому членство в цій організації ставить Україну перед проблемою розроблення й реалізації таких напрямків аграрної політики, які б не тільки забезпечували необхідний рівень продовольчої безпеки, але й відповідали вимогам торгівлі, здійснюваної в межах СОТ.

Враховуючи специфіку ринкових відносин, страхування у сільському господарстві повинно зайняти важливе місце. Проте через причини, зумовлені відсутністю ринкових механізмів у сфері страхування та монопольним становищем державного страхування, ця сфера так і не набула свого належного розвитку.

Правовою основою регламентування відносин страхування у сільському господарстві є Цивільний кодекс України¹, Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р., № 85/96-ВР^{[148] [149], Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України»[150].}

9 лютого 2012 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який дав підстави сподіватися на поширення страхових відносин у сільському господарстві (а саме страхування сільськогосподарської продукції) та вирішення проблем у цій сфері^[151].

Як визначено в ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані: 1) з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Аналіз законодавства у сфері агрострахування свідчить про те, що об’єктами страхування є сільськогосподарська продукція та капітальні активи.

Страхування ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів проводиться товаровиробником сільськогосподарської продукції в добровільній формі та здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими уповноваженим органом.

При страхуванні сільськогосподарських культур до несприятливих подій (страхових випадків), що призводять до знищення або пошкодження об’єкта страхування, належать: а) вимерзання, ожеледь, заморозок, льодова кірка;

б) град, буря, ураган, шквал, удар блискавки та пожежі, спричинені нею;

в) зливи та повені, затяжні дощі; г) сель, лавина, земельний зсув; ґ) посуха чи зневоднення на землях, які підлягають примусовому зрошенню, суховії; д) землетрус; е) епифітотічний розвиток хвороб, розмноження шкідників рослин та хвороб, що стали наслідком названих вище несприятливих подій; є) крадіжки та протиправні дії третіх осіб.

При страхуванні сільськогосподарських тварин до такого переліку належать: а) інфекційні хвороби, пожежі, стихійне лихо; б) нещасний випадок; в) вимушений забій (знищення) за розпорядженням спеціалістів ветеринарної медицини у зв’язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами; г) неможливість використання тварин за призначенням (для племінних тварин).

Враховуючи специфіку страхування у сільському господарстві важливе значення має спеціальне законодавство^ саме Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» від 9 лютого 2012 р., № 4391-УІ^[152], який з враховує особливості аграрного сектору економіки при укладенні договору страхування, а саме регламентує відносини у сфері страхування сільськогосподарської продукції, що здійснюється з державною підтримкою, з метою захисту майнових інтересів сільськогосподарських товаровиробників і спрямований на забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві.

Таким чином предметом договору страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з його страховими ризиками щодо вирощеної, відгодованої виловленої, зібраної, виготовленої первинної (без вторинної обробки та переробки) сільськогосподарської продукції (товарів) зазначеної у групах 1­24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України, а саме щодо: 1) урожаю сільськогосподарських культур; 2) урожаю багаторічних насаджень; 3) сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції.

Перелік сільськогосподарської продукції, страхових ризиків щодо яких здійснюється страхування з державною підтримкою на відповідний фінансовий рік, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право страхувати сільськогосподарську продукцію мають сільськогосподарські товаровиробники, що здійснюють свою діяльність на території України та відповідають визначеним Кабінетом Міністрів України критеріям (крім нерезидентів).

У разі передачі сільськогосподарських земель в оренду право страхувати сільськогосподарську продукцію, у тому числі посіви та урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, належить орендареві, крім нерезидентів. Страхові внески, що вносяться орендарем, не можуть включатися у залік орендної плати.

Не підлягають страхуванню з державною підтримкою: 1) урожай сільськогосподарських культур, які впродовж трьох або більше років не давали врожаю при їх культивуванні; 2) урожай багаторічних насаджень плодоносного віку, які не давали урожаю протягом останніх п’яти років; 3) хворі сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім’ї, риба та інші водні живі ресурси і тваринницька продукція, а також ті, що перебувають у зоні карантину або в зоні виникнення надзвичайних епізоотичних обставин.

Договір страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою має свої особливості. Зокрема у такому договорі, крім загальних умов обов’язково зазначаються: кадастровий номер і площа земельних ділянок, зайнятих застрахованими культурами, або координати глобальної системи позиціонування (GPS - супутникової системи навігації) - при страхуванні урожаю; вид, порода, санітарно-ветеринарний стан, ідентифікаційний номер (якщо присвоєний) тварини - при страхуванні сільськогосподарських тварин; вид, класифікація, умови розведення та показники вилову живих водних ресурсів - при страхуванні живих водних ресурсів; кількість бджолосімей у вуликах, їх продуктивність, умови їх розведення - при страхуванні у бджільництві; прогнозований обсяг продукції (врожайність) в натурі та ціни, що використовуються для розрахунку страхової вартості вирощеної продукції; рівень страхового покриття; основні агротехнічні і технологічні заходи, які страхувальник зобов’язується виконати; порядок визначення розміру страхового відшкодування.

Сутність державної підтримки страхування сільськогосподарської продукції полягає у наданні з державного бюджету сільськогосподарським товаровиробникам грошових коштів у вигляді субсидій на відшкодування частини страхового платежу (страхової премії), фактично сплаченого ними за договорами страхування сільськогосподарської продукції.

Перелік сільськогосподарських страхових ризиків, а також об’єктів страхування, частина страхових платежів (страхових премій), яка субсидується з державного бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику.

Порядок та умови надання державної підтримки шляхом здешевлення страхових платежів (премій) затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної аграрної політики^[153].

Таким чином реалізація норм цього закону повинна сприяти вирішенню низки проблем, що існують при укладанні договору страхування у сільському господарстві.

2.3.