Норми службового права

Як уже зазначалося, службові відносини - це правовідносини, оскільки вони регламентуються нормами права, переважно, нормами адміністративного права, тобто, має місце адміністративно -правове регулювання державної служби.

1) за функціональним призначенням:

а) норми-принципи: визначають основоположні ідеї, настанови у сфері державної служби (ст. 3 чинного Закону, ст. 3 Закону «Про дипломатичну службу», ст. 6 Закону «Про прокуратуру» тощо). Слід зазначити, що норми- принципи визначають основні ідеї та настанови того чи іншого виду державної служби і, водночас, є нормативним підґрунтям для виокремлення і на теоретичному, і на нормативному рівні принципів, зокрема, щодо управління державною службою, конкурсу, оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, професійної підготовки державних службовців тощо;

б) норми-дефініції: визначають поняття, що використовуються у

конкретному законодавчому акті, і тим самим, сприяють однозначності щодо їхнього тлумачення і правозастосування. Ці норми протягом останніх десятиліть набули широкого використання і це наочно прослідковується у сфері державної служби. Зокрема, якщо у ст.ст. 1 і 2 Закону-1993 передбачалося визначення тільки чотирьох понять: «державна служба», «державний службовець», «посада», «посадова особа», то у ст. 2 чинного Закону, яка має назву «Визначення термінів», їх налічується 10, ст. 1 «Визначення термінів» Закону «Про запобігання корупції» - 20, ст. 2 «Визначення термінів» Закону «Про дипломатичну службу» - 14. Таким чином, норми-дефініції мають

важливе значення для службових відносин, оскільки сприяють уніфікації їхнього правового регулювання;

в) норми-правила: передбачають певний порядок (процедуру)

здійснення управлінських дій у сфері державної служби (конкурс, службове розслідування, призначення на посаду, оцінювання, прийняття присяги, присвоєння рангів тощо).

2) за змістом:

а) матеріальні норми: більшість норм службового законодавства - це матеріальні норми, які визначають засадничі положення інституту державної служби, і наочним доказом цього є чинний Закон, переважна більшість норм якого є матеріальними. Водночас, аналіз норм цього Закону свідчить, що значна кількість статей передбачає як матеріальні, так і процедурні норми (ст.ст. 11, 23, 28, 31, 31 33, 39 тощо). З одного боку, такий підхід є цілком правомірним, оскільки саме через матеріальні норми визначаються основи (базис) того чи іншого явища, у цьому разі - державної служби, з другого - збільшення кількості процедурних норм у чинному Законі свідчить про важливість службової процедури та забезпечення однозначності їхньої реалізації для всього інституту державної служби;

б) процедурні норми: оскільки державна служба, як управлінська сфера, характеризується процедурним аспектом, який має прояв у такому різновид і адміністративних процедур, як службові процедури, саме службові процедури забезпечують функціонування державної служби як правового інституту.

3) за способом впливу на поведінку державних службовців:

регулятивні й охоронні. Перші передбачають відповідну обов’язкову вказівку, команду, установку шляхом визначення прав і обов’язків суб’єкта призначення і державного службовця як сторін службових відносин. При цьому, важливим є те, що ці права й обов’язки, як правило, мають кореспондуватися між собою, тобто праву державного службовця кореспондується обов’язок суб’єкта призначення і навпаки. Другі спрямовані на захист урегульованих службових відносин від посягань, тобто забезпечують відповідність цих правовідносин тим вимогам, які передбачаються регулятивними нормами. У свою чергу, регулятивні норми поділяються на види:

а) норми-приписи передбачають необхідність виконання сторонами службових відносин (суб’єктом призначення/керівником державної служби або державним службовцем) певних установок, передбачених цією нормою, і при цьому, у сторін немає вибору варіанта поведінки, окрім того, який нею визначений.

б) норми-заборони встановлюють певні обмеження щодо сторін службових відносин, які обумовлені сутністю та особливостями державної служби. При цьому важливим є дотримання правила, відповідно до якого встановлені обмеження та заборони не повинні суперечити Конституції України, тобто не повинні обмежувати конституційні права і свободи громадян, якими є державні службовці. Частка цих норм є незначною, однак вони мають суттєве значення для інституту державної служби, оскільки покликані звести до мінімуму негативний вплив на державну службу як з боку суб’єкта призначення/керівника державної служби (зміна керівництва або складу державного органу не можуть бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, забороняється вимагати інформації від державних службовців, подання якої не передбачено чинним законодавством, тощо), так і з боку державного службовця [не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації (ст. 8); обмеження, пов’язані із вступом на державну службу (ст. 19), обмеження, пов’язані з проходженням державної служби (ст. 16), ст.ст. 22-27 Закону «Про запобігання корупції» тощо]. Відповідно до свого призначення, норми-заборони мають визначатися виключно на рівні законів, оскільки їх спрямовано на встановлення певних обмежень прав, свобод і законних інтересів, насамперед, державних службовців, які визначені саме на законодавчому рівні;

в) норми-дозволи, які не є багаточисленними у сфері державної служби, мають важливе значення для регулювання окремих державно-службових відносин, надаючи сторонам цих відносин, таким чином, право вибору варіанта поведінки на власний розсуд.

4) за сферою дії:

а) норми загальної дії характеризуються тим, що вони поширюються на всю державну службу (адміністративну, спеціалізовану і мілітаризовану) і передбачаються у ст.ст. 3, 8, 19, 24, 36, 38, 55, 92, 106 Конституції України [206], КАСУ, Рішенні Конституційного Суду України з питань державної служби, Законах «Про запобігання корупції», «Про очищення влади»;

б) норми видової дії поширюються на окремі види або підвиди державної служби, тобто мають видовий характер і передбачаються як законами, так і підзаконними нормативно-правовими актами. Так, державна адміністративна служба регулюється нормами, передбаченими Законами: «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», Постановами КМУ: Про затвердження Порядку стажування у державних органах, Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади державної служби, Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби, Про затвердження Порядку відкликання державного службовця із щорічної відпустки, Про затвердження Порядку проведення службового розслідування Національним агентством з питань державної служби або його територіальними органами стосовно керівника державної служби в державному органі чи державного службовця вищого органу, Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо; державна спеціалізована служба - МК, ПК, Законами України «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про дипломатичну службу», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; Постановами КМУ «Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально -виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їх сімей», «Про затвердження Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» тощо; державна мілітаризована служба регулюється нормами, передбаченими Законами: «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України» тощо; Указами Президента України: «Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», «Про Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України», «Про Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України» «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту», «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», «Про Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України» тощо; Постановами КМУ: «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України», «Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України» тощо;

в) норми локальної дії, які передбачаються у: посадових інструкціях; нормативних розпорядженнях місцевих органів виконавчої влади з питань державної служби; кваліфікаційних вимогах щодо претендентів на заміщення вакантної посади у місцевому органі виконавчої влади тощо.