§ 10. Структура норми права

Структура (у філософському значенні) - внутрішня бу­дова і форма організації системи, що виражає як єдність взаємозв’язків між її елементами, так і закономірності даних взаємозв 'язків.

Під структурою норми права звичайно розуміють її внутріш­ню будову. Для норми права характерна особлива структура, яку можна подати як специфічну форму закріплення і вираження її змісту. Правова норма складається з кількох взаємозв’язаних і взаємно співвідносних елементів, і водночас вона відрізняється єдністю, цілісністю та неподільністю.

Традиційно вважають, що норма права включає три елемен­ти: гіпотезу, диспозицію та санкцію.

Гіпотеза - структурний елемент норми права, який містить вказівку на конкретні життєві обставини (юридичні факти або фактичні склади), за яких вступає в дію правило поведінки, сформульоване в диспозиції.

Розрізняють такі види гіпотез: прості - містять одну умову (юридичний факт), з якою закон пов’язує вступ норми права в дію; складні - містять дві та більше умов (складний фактичний склад), з якими закон пов’язує вступ норми права в дію; альтер­нативні - містять кілька юридичних фактів, за наявності хоч би одного з яких норма права починає діяти.

Диспозиція - центральний структурний елемент правової норми, її осердя. В ній безпосередньо сформульоване сам пра­вило поведінки суб’єктів правовідносин, що врегульовані цією нормою.

Розрізняють такі види диспозицій: проста диспозиція - фор­мулює той чи інший однозначний варіант поведінки; описова диспозиція - правило поведінки формулюється за допомогою описових характеристик і ознак, оцінних понять; відсильна (по­сильна) диспозиція - у цій правовій нормі не формулюється пра­вило поведінки, а міститься відсилання на правило поведінки, сформульоване в іншій нормі; бланкетна диспозиція - право­ва норма не формулює правило поведінки, а посилає до іншого нормативно-правового акта або окремої його частини.

Санкція - структурний елемент правової норми, який містить вказівку на вид і міру можливого державного примусу, що засто­совуватиметься до правопорушника за невиконання правила поведінки, викладеної в гіпотезі. Зв’язок будь-якої норми пра­ва з державою виявляється в тому, що держава встановлює те чи інше правило поведінки, сформульоване в правовій нормі, і контролює його виконання, реалізовуючи стосовно правопоруш­ників ті види і заходи дії, які передбачені правовою нормою.

Розрізняють такі види санкцій: абсолютно визначена - чіт­ко вказує вигляд і міру відповідальності (наприклад, штраф 340 гривень); відносно визначена санкція - чітко вказує вид і можливі межі міри відповідальності, яка може застосовуватися (наприклад, позбавлення волі на термін від 1 до 3 років); аль­

тернативна санкція - вказує кілька видів покарань (стягнень), один з яких може бути призначений правозастосовним органом (наприклад, позбавлення волі або виправні роботи).

Логічно структуру норми права можна було б висловити фор­мулою: «Якщо..., тоді..., інакше... «.Тому така тричленна структу­ра норми права в загальній теорії права одержала найменування логічної.

Дійсно, для належної реалізації правової норми найвигідні- шою є така побудова правової норми. Проте норми права не за­вжди виражаються в нормативно-правових актах саме таким чином. Законодавець, залежно від виду нормативно-правового акта та галузі законодавства, часто формулює нормативний ма­теріал таким чином, що окремі елементи правової норми міс­тяться в різних статтях нормативно-правового акта або взагалі в різних нормативно-правових актах. Така форма закріплення окремих елементів правової норми одержала назву реальної структури норми права.

Контрольні запитання

1. Поняття норми права. Її ознаки.

2. Норма права і правова норма.

3. Структура норми права.

4. Система права і система законодавства.

5. Система права і правова система.

6. Способи викладення правових норм в актах держави.

7. Норма права і стаття нормативно-правового акта.

8. Види і класифікація норм права.

9. Локальні норми права і вимоги до них.

10. Види нормативно-правових актів.

11. Межі дії юридичних норм.

12. Систематизація законодавства як особливий вид право­творчості.

13. Мета систематизації законодавчих актів.

14. Види систематизації законодавчих актів.