Система та джерела службового права

Під системою права розуміють її внутрішню структуру, яка визначається об’єктивними чинниками. Це включає організацію, взаємозв’язок і розміщення правових норм, інститутів і підгалузей права у певній послідовності та взаємо­дії.

Зага.іьна частина службового права охоплює норми, що визначають основні принципи, правові форми та методи публічно-службової діяльності суб’єктів публічної влади. Вона регулює структуру і функції органів публічної влади, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, а також механізми забезпечення закон­ності і дисципліни в публічній адміністрації.

У службовому праві виділяються правові інститути на основі їх правової природи норм. Так, існують інститути, що регулюють державну службу, службу в органах місцевого самоврядування та відповідальність публічних службовців. Як приклад, інститут державної служби охоплює норми, що визначають органі­зацію, функціонування та правовий статус державних службовців, а також їхні обов’язки, права та гарантії. Інститут служби в органах місцевого самовряду­вання стосується діяльності службовців на місцевому рівні, їх правового статусу, функцій та процедур. Й нарешті, інститут відповідальності публічних службов­ців регулює умови і процедури притягнення службовців до відповідальності за порушення службових обов’язків та норм законодавства.

Слід зазначити, що система службового права як публічного права та як навчальний компонент відрізняється від системи службового законодавства. Остання включає всі нормативно-правові акти, упорядковані для регулювання відносин у сфері публічно-службової діяльності. Тоді як службове законодав­ство є зовнішньою формою службового права, відображаючи його внутрішню структуру. Норми службового права містяться в численних правових актах, які можуть бути як загального характеру, так і спеціально присвячені регулюванню публічно-службових правовідносин.

До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування. Службово-правові норми містять безпосередньо Конституція та закони України, постанови уряду, накази міністерств і відомств,

інші нормативні акти державних структур, а також рішення місцевих рад та їх виконавчих органів.

Отже, джерела службового права - це система зовнішніх форм вира­ження правотворчої діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу ухвалення ними правових актів, які містять норми службового права. Якщо правовий акт поряд із нормами службового права містить норми інших галузей права (адміністративного, цивільного тощо), для службового права він буде джерелом лише в частині, що містить службово-правові норми.

Усі джерела службового права мають свої особливості й різняться між собою. Ці відмінності найчастіше зумовлені такими обставинами: а) цільовою спрямованістю і змістом норм; б) їх юридичною чинністю; в) масштабом дії норм; г) правовим статусом адресатів тощо. Залежно від того, які органи ухва­люють службово-правові акти, їх поділяють на дві групи: акти органів держав­ної влади та акти органів державного управління. За юридичною силою подат­ково-правові акти поділяють на закони та підзаконні акти. Своєю чергою всі службово-правові акти можна розділити на правові акти органів державної влади й органів місцевого самоврядування.

Основним джерелом службового права є Конституція України.

Варто наголосити, що джерела службового права є специфічною системою, складові якої тісно пов'язані між собою.

При цьому система джерел службового права має такі ознаки:

• усі вони базуються на нормах Конституції та законів України, що мають юридичну чинність;

• нормативні акти вищих органів є юридичною основою для актів органів нижчого підпорядкування, що також є джерелами службового права;

• нормативні акти вищих органів як джерела службового права мають більшу юридичну силу і масштаб дії порівняно з актами, що ухвалюють суб'єкти нижчого підпорядкування.

Отже, джерела службового права відіграють ключову роль у регулюванні діяльності публічної служби, забезпечуючи правову основу для функціювання публічних інституцій. Їх значення полягає в тому, що вони встановлюють чіткі правила та стандарти для публічних службовців, сприяють підвищенню ефек­тивності та прозорості публічної служби. На нашу думку, перспективи розвитку джерел службового права включають їх подальшу систематизацію та узгодження, що дозволить створити цілісну правову основу, яка враховуватиме всі аспекти публічної служби та сприятиме її стабільному функціюванню й адаптації до нових викликів.

А щодо умов воєнного стану, то роль і значення джерел службового права стають особливо важливими, оскільки забезпечують правову стабільність та порядок у діяльності публічних інституцій, що є критичним для підтримання національної безпеки та ефективного управління в умовах війни. Як приклад можемо навести постанову Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року «Деякі питання організації діяльності державних органів під час воєн­ного стану»^[363], що встановлює основні правила та процедури, які державні органи мають дотримуватися під час воєнного стану. Ця постанова, як і інші норма­тивно-правові акти, створює правову основу для діяльності державних орга­нів у складних умовах воєнного стану, регламентуючи їхню роботу та взаємо­дію з громадськістю. Відтак перспективи розвитку цих джерел у воєнний період передбачають адаптацію та оперативне оновлення правових норм відповідно до нових проблем, що дозволить публічній службі ефективно реагувати на потреби суспільства, зберігаючи при цьому правову цілісність і забезпечуючи функціону­вання держави в екстремальних воєнних умовах.

Запитання та завдання

1. Сформуйте поняття службового права.

2. З'ясуйте об'єктивні чинники, що сприяють трансформації службового права.

3. Розкрийте предмет службового права.

4. Яку систему має службове право?

5. Назвіть основні джерела службового права

6. Проаналізуйте основні принципи службового права, зазначені у Загаль­ній частині. Яким чином ці принципи впливають на функціювання органів публічної влади?

7. Визначте об’єктивні чинники, які сприяють трансформації службового права в Україні. Яка роль кожного з цих чинників у розвитку публічної служби?

8. Опишіть специфічний суб’єктний склад публічно-службових правовідносин. Яку роль відіграють органи публічної влади у цих відносинах?

9. Дослідіть джерела службового права. Які з них є основними, і як вони забез­печують правову основу для діяльності публічних службовців?

10. Яким чином ефективні норми службового права можуть впливати на добро­чесність і професіоналізм посадових осіб в Україні?