Історичний аспект дисциплінарної відповідальності державних службовців

Чинний Закон, на відміну від Закону-1993, який передбачав посилання на відповідні статті КЗпП, уперше визначив правові, фактичні та процедурні підстави дисциплінарної відповідальності державного службовця.

Аналіз наукової думки щодо дисциплінарної відповідальності державного службовця дозволяє виокремити три етапи її становлення та розвитку та визначити основні підходи щодо визначення її сутності.

1. Етап становлення інституту державної служби (кінець XVIII-1917 р. - дореволюційний період). Наукові дослідження інституту державної служби та його чинників розглядаються в рамках державного права. Питаннями дисциплінарної відповідальності тією чи іншою мірою займаються такі науковці, як: І.Ю. Андреєвський, В.П. Безобразов, О.Д. Грабовський, В.В. Івановський, М.В. Куплеваський, М.К. Нелідов та ін. У свою чергу, у цей час такі вчені, як: М.І. Лазаревський та А.І. Єлістратов, займаються науковими дослідженнями інституту державної служби та його чинників у рамках адміністративного права^[346]. Уперше наукові положення про дисциплінарну відповідальність державних службовців можна знайти у праці М.О. Куплеваського, професора державного права Імператорського Харківського університету, який займався вивченням інституту державної служби в рамках порівняльного правознавства. Його монографія «Державна служба в теорії і в чинному праві Англії, Франції, Німеччини і Ціслейтанської Австрії» ^[347], яка побачила світ в 1888 р., є суттєвим вкладом у розвиток теорії та історії державної служби. Зміст цієї наукової роботи становлять три окремі монографії: а) про дисциплінарну відповідальність посадових осіб; б) про державні іспити; в) про межі підпорядкування приватних осіб розпорядженням посадових осіб.

2. Етап становлення наукової димки щодо дисциплінарної відповідальності державного службовця (1917-1991 рр. - радянський період), який характеризується, насамперед, тим, що протягом майже століття питання інституту державної служби пройшло досить складний, розмаїтий, суперечливий та стрибкоподібний шлях становлення наукової думки щодо названого інституту: від повного заперечення - до визнання, від знищення законодавства про державну - до його створення. Дисциплінарна відповідальність службовців державних установ не мала ніяких особливостей порівняно з робітниками, які працювали у приватному секторі. Основним нормативним актом, що регламентував процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, був КЗпП України, який визначав універсальні підстави притягнення до такої відповідальності та однакові для всіх заходи стягнення. На початку цього етапу практично не було опубліковано жодного монографічного дослідження як із питань адміністративного права, так і з питань державної служби. Як виняток, можна назвати підручник з адміністративного права А.І. Єлістратова, в якому автор зазначав, що предметом адміністративного права є система правовідносин між посадовими особами (державними службовцями) і громадянами. При цьому, посадову особу, на його погляд, наділено великим колом прав, але перед законом вони є принципово рівними. Водночас, особливості становища державних службовців викликають необхідність в особливих правилах, які визначають ці специфічні сторони становища державного службовця. Зазначені правила являють собою у більшості випадків не що інше, як розвиток і доповнення положень КЗпП, і тільки в небагатьох випадках - відступ від них^[348]. На цей період в юридичній науці не було єдиної думки щодо поняття та галузевої приналежності дисциплінарної відповідальності державних службовців: а) дисциплінарна відповідальність державного службовця регулюється нормами трудового права, і тому відносини, що виникають у цьому випадку, є трудовими (С.С.

3. Етап розвитку інституту дисциплінарної відповідальності державного службовця як інституту адміністративного права (1991 р. - теперішній час - період незалежності України). Питанням дисциплінарної відповідальності у цей період займалися такі учені, як: В.Б. Авер’янов^[350], Ю.П. Битяк^[351], Л.Р. Біла- Тіунова^[352], Н.М. Вапнярчук^[353], Л.М. Корнута^[354], В.Я. Малиновський^[355] та ін.

Аналіз підходів щодо визначення поняття «дисциплінарна відповідальність державного службовця» дозволяє стверджувати, що вона розглядається як:

а) вид юридичної відповідальності; б) правовий інститут; в) застосування заходів впливу за винні порушення правил державної служби.

Щодо видів дисциплінарної відповідальності державного службовця необхідно зазначити таке. В юридичній науці слід виокремити два види дисциплінарної відповідальності:

1) дисциплінарна трудова відповідальність, яка поширюється на всіх працівників, окрім державних службовців: а) загальна: регламентується КЗпП;

б) спеціальна: регламентується окремими дисциплінарними статутами і положеннями (працівники залізничного транспорту, зв’язку тощо);

2) дисциплінарна адміністративна відповідальність: а) загальна:

регламентується чинним Законом і поширюється як на всіх державних адміністративних службовців, так і, в ряді випадків, на спеціалізованих державних службовців у тій частині, яка не урегульована дисциплінарними статутами; б) спеціальна: регламентується дисциплінарними статутами і поширюється на державних службовців державної спеціалізованої і мілітаризованої служби.

12.2.