Стаття 70. Загальні збори (конференція) державних службовців державного органу

1. Загальні збори (конференція) державних службовців державного органу скликаються виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє в дер­жавному органі (за наявності), або службою управління персоналом.

2. Конференції державних службовців державного органу проводяться у дер­жавних органах, де скликання загальних зборів ускладнене через значну чисельність або територіальну роз’єднаність структурних підрозділів. Делегати на конференцію обираються за нормами і в порядку, що визначаються виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє в державному органі (за наявності), або службою управління персоналом.

3. Державні службовці державного органу повідомляються про час та місце проведення загальних зборів (конференції) не пізніш як за 20 календарних днів до дня їх проведення.

4. Питання на розгляд загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу виносяться з ініціативи керівника державної служби, виборного органу первинної профспілкової організації, яка діє в державному органі (у разі її створення), або державних службовців державного органу.

У разі винесення на загальні збори (конференцію) державних службовців дер­жавного органу питання про обрання представників до складу дисциплінарної комі­сії державні службовці протягом 10 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення загальних зборів (конференції) можуть подавати заяви про їх реєстрацію кандидатами до дисциплінарної комісії до служби управління персоналом.

5. Загальні збори є правомочними, якщо у них бере участь більше половини за­гальної кількості державних службовців державного органу, а конференція - більше половини делегатів.

6. Загальні збори (конференція) шляхом відкритого голосування більшістю го­лосів учасників обирають не менше трьох членів лічильної комісії.

7. Кожний учасник загальних зборів (конференції) має один голос.

1. Предмет регулювання

Стаття регулює відносини, пов’язані з функціонуванням загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу як колегіального органу:

1) представники якого у визначених законом випадках входять до складу комісії з перевірки фактів, викладених у скарзі про порушення права на державну службу (стаття 11 Закону);

2) що затверджує Правила внутрішнього службового розпорядку (частина друга статті 47 Закону);

3) представники якого у визначених законом випадках входять до складу дисциплінарних комісій і беруть участь у здійсненні дисциплінарних прова­джень (стаття 69 Закону).

2. Цілі статті (мета норми)

Метою коментованої статті є встановлення єдиного порядку скликання та функціонування загальних зборів (конференції) державних службовців для всіх державних органів України.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Правовою основою статті є принципи державної служби (зокрема, забез­печення рівного доступу до державної служби), зі змісту яких випливає потреба у забезпеченні єдиного порядку скликання та функціонування загальних зборів (конференції) державних службовців як форми здійснення волевиявлення всіх службовців відповідного державного органу з питань, визначених Законом.

4. Коментар основних положень статті (в тому числі визначення термінів, які потребують тлумачення)

4.1. Положеннями частини першої коментованої статі встановлено, що загальні збори (конференція) державних службовців державного органу можуть скликатися:

1) виборним органом первинної профспілкової організації, яка діє в дер­жавному органі (за наявності);

2) службою управління персоналом.

При цьому слід звернути увагу, що в нормі вжито розділовий сполучник «або», що говорить про те, що жоден із цих суб’єктів скликання не має переваги один перед одним.

Разом з тим загальні збори (конференція) державних службовців держав­ного органу з метою обрання представників до складу дисциплінарної комісії можуть бути скликані лише службою управління персоналу, що обумовлено специфікою вимог, визначених у частинах третій і четвертій статті 69 Закону.

4.2. Зі змісту частини другої коментованої статті випливає, що за загаль­ним правилом на підставі положень статті 70 Закону мають скликатися загальні збори, оскільки рішення, прийняті загальними зборами (тобто за особистої участі максимальної кількості державних службовців відповідного державного органу), найбільш точно відображають зміст волевиявлення всього колективу.

Разом з тим, в окремих випадках скликання правомочних (див. частину п’яту коментованої статті) загальних зборів є неможливим, а інколи — просто недоцільним.

Саме тому положеннями частини другої коментованої статті встановлено, що у певних (виняткових) випадках можуть проводитися не загальні збори, а конференція державних службовців державного органу.

Такими випадками є ситуації, коли скликання загальних зборів усклад­нене через:

а) значну чисельність державних службовців державного органу;

б) територіальну роз’єднаність структурних підрозділів державного органу.

Слід зазначити, що в Законі не уточнюється, що значить «ускладнене» (наскільки ускладненим має бути проведення зборів, щоб приймати рішення про скликання конференції), не визначається поняття «значна чисельність», а також не міститься характеристик «територіальної роз’єднаності» струк­турних підрозділів (їх кількість, відстані та особливості транспортного спо­лучення між ними).

Із цього випливає, що всі ці поняття є оціночними, а тому рішення про скликання конференції приймається виборним органом первинної профспіл­кової організації або службою управління персоналом з урахуванням усіх обставин конкретної ситуації.

Під час вирішення питання про ступінь ускладненості проведення загаль­них зборів через «значну чисельність» державних службовців державного органу слід брати до уваги:

1) фактичну кількість державних службовців;

2) можливості державного органу в контексті забезпечення проведення таких зборів відповідним приміщенням та обладнанням;

3) можливість негативного впливу проведення таких зборів на діяльність органу (зокрема, вельми ускладненим є проведення правомочних загальних зборів у тих органах, де державні службовці працюють позмінно чи засту­пають на службу на добу);

4) інші обставини об’єктивного та суб’єктивного характеру, які уне­можливлюють або суттєво ускладнюють проведення правомочних загальних зборів.

Під час вирішення питання про ступінь ускладненості проведення загаль­них зборів через «територіальну роз’єднаність структурних підрозділів» державного органу слід брати до уваги:

1) фактичну кількість структурних підрозділів такого державного органу;

2) відстань між структурними підрозділами та потенційним місцем про­ведення загальних зборів;

3) наявність, зручність та особливості транспортного сполучення;

4) реальну можливість забезпечити хоча б 50-відсоткову явку;

5) ступінь негативного впливу проведення таких зборів на діяльність органу;

6) інші обставини об’єктивного та суб’єктивного характеру, які уне­можливлюють або суттєво ускладнюють проведення правомочних загальних зборів.

4.3. Розглядаючи питання про форму повідомлення державних службов­ців, а також час та місце проведення загальних зборів (конференції) слід звернути увагу на такі особливості.

По-перше, у коментованій статті не зазначено яким саме чином має відбуватися таке повідомлення (усно, вручатись особисто під підпис, надси­латися поштою тощо), а також факт підтвердження отримання повідомлення.

Таке повідомлення може бути розміщено на дошці оголошень держав­ного органу. Також члени виборного органу (служби управління персона­лом) можуть за списком повідомити всіх членів профспілки (державних службовців) під підпис.

Крім того, такий варіант не може застосовуватися у випадку територі­альної роз’єднаності структурних підрозділів, коли повідомлення державного службовця усно або шляхом публікації оголошення неможливо підтвердити його підписом.

Отже, повідомлення має здійснюватися таким чином, щоб забезпечити підтвердження його отримання усіма членами профспілкової організації або делегатами.

По-друге, слід звернути особливу увагу на зміст повідомлення. У такому повідомленні мають бути обов’язково зазначено час та місце проведення загальних зборів (конференції). Також у повідомленні доцільно зазначити найменування профспілкової організації, її місцезнаходження, порядок ден­ний загальних зборів (конференції) (при цьому до порядку денного рекомен­довано вносити питання про обрання голови та секретаря загальних зборів, обрання голови та членів лічильної комісії, а також про порядок організації роботи загальних зборів), місце проведення загальних зборів, час початку і закінчення реєстрації учасників, а також час початку роботи загальних зборів.

По-третє, підтвердження отримання повідомлення членами профспілкової організації (делегатами) про проведення загальних зборів (конференції) має бути здійснено не пізніше ніж за 20 календарних днів. Тобто, отримання чле­ном профспілкової організації (делегатом) такого повідомлення пізніше зазна­ченого строку є порушенням, яке може мати наслідком визнання рішень, прийнятих загальними зборами (конференцією), нікчемними.

4.4. У частині четвертій коментованої статті визначено вичерпний перелік осіб, яких наділено правом виносити питання на розгляд загальних зборів (конференції) державних службовців державного органу.

Таким правом наділені:

1) керівник державної служби, до посадових обов’язків якого належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;

2) виборний орган первинної профспілкової організації, яка діє в цьому державному органі;

3) державні службовці державного органу.

Абзац другий частини четвертої коментованої статті встановлює право будь-якого державного службовця бути обраним до складу дисциплінарної комісії державного органу, в якому він працює. У випадку створення у дер­жавному органі первинної профспілкової організації, це право не поширю­ється на державних службовців, які не є її членами.

З метою реалізації цього права державні службовці протягом 10 кален­дарних днів з дня прийняття рішення про проведення загальних зборів (кон­ференції) повинні подати заяву до служби управління персоналом про їх реєстрацію кандидатом до дисциплінарної комісії.

4.5. Згідно із частиною п’ятою коментованої статті загальні збори є пра­вомочними, якщо у них бере участь більше половини загальної кількості державних службовців державного органу, а конференція — більше поло­вини делегатів.

Варто звернути увагу, що положення зазначеної норми дещо відріз­няються від вимог частини п’ятої статті 20 Закону «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організа­ціями», згідно з якою збори вважаються правомочними, якщо в них бере участь більш як половина загальної кількості членів колективу, а конферен­ція — не менш як дві третини делегатів (кворум).

Отже, з набранням чинності Законом суттєво зменшено вимоги щодо забезпечення правомочності конференції державних службовців державного органу.

4.6. Частиною шостою коментованої статті передбачено обрання до складу лічильної комісії загальних зборів (конференції) не менше трьох осіб, на яких покладається функція встановлення кворуму таких загальних зборів, підрахунку голосів на загальних зборах, роз’яснення щодо порядку голосу­вання та інших питань, пов’язаних із забезпеченням проведення голосування на загальних зборах.

Протокол лічильної комісії додається до протоколу загальних зборів та є документом, який підтверджує правомочність прийнятих на загальних зборах рішень.

4.7. Відповідно до положень Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закон «Про об’єднання громадян» застосовується до профспілкових організацій, якщо інше не передбачено Законом «Про про­фесійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

У зв’язку з тим, що Закон «Про об’єднання громадян» втратив чин­ність, правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначено Законом «Про громадські об’єднання». Відповідно до зазначеного Закону, особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення окремих видів громадських об’єднань можуть визначатися іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 98 ЦКУ, рішення загальних зборів при­ймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не передбачено установчими документами або законом.

Таким чином, положення частини сьомої коментованої статті цілком узгоджуються з нормами законодавства у частині прийняття рішення загаль­ними зборами.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

У контексті дисциплінарної відповідальності державних службовців положення коментованої статті мають значення в частині реалізації окремих приписів статті 69 Закону (зокрема, щодо формування та функціонування дисциплінарних комісій).

Положення статті також нерозривно пов’язані з приписами статті 11 Закону (в частині формування складу комісії з перевірки фактів, викладе­них у скарзі про порушення права на державну службу) та частини другої статті 47 (щодо права затверджувати Правила внутрішнього службового розпорядку).

У цілому місце розташування статті обрано законодавцем не дуже вдало, оскільки питання скликання та функціонування загальних зборів (кон­ференції) державних службовців мають вкрай дотичне відношення до інсти­туту дисциплінарної відповідальності державних службовців. Очевидно, що така стаття мала би бути розміщена або у розділі І «Загальні положення», або у розділі ІІ «Правовий статус державного службовця» Закону.