Основи матеріальної відповідальності державних службовців

Чинний Закон уперше передбачив положення щодо відшкодування майнової та моральної шкоди державними службовцями під час здійснення своїх повноважень. Стаття 38 Закону-1993 передбачала тільки загальне положення про те, що «особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну...

Стаття 80 чинного Закону передбачає умови відшкодування шкоди державним службовцем: а) матеріальна та моральна шкода; б) шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам; в) шкода, заподіяна незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень; г) заподіяна шкода відшкодовується за рахунок держави.

1. Майнова шкода (матеріальна шкода) - це майнові та/чи грошові збитки, спричинені юридичній або фізичній особі. Відповідно до ЦК збитками є:

а) втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі;

б) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); в) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо державний службовець, який порушив право, одержав у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних державним службовцем. Державний службовець, який завдав шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо він доведе, що шкоди завдано не з його вини.

2. Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.

в) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; г) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми іншим майном або в інших спосіб. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від:

а) характеру проступку; б) глибини фізичних та душевних страждань; в) погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; г) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди; д) інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана із розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Незаконні рішення, дії чи бездіяльність державного службовця під час виконання своїх повноважень: незаконне рішення - це управлінсько- розпорядча вказівка у письмовій чи усній формі, прийнята державним службовцем, яка: а) суперечить чинному законодавству України; б) прийнята з перевищенням службових повноважень; незаконна дія - це протиправна активна поведінка державного службовця, тобто така, що суперечить вимогам чинного законодавства; незаконна бездіяльність - це протиправна пасивна поведінка державного службовця, тобто така, що суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому слід звернути увагу на те, що незаконність заподіяння шкоди має бути визнаною уповноваженим на те органом - судовим або адміністративним, тобто незаконність не презюмується^[385].

Особливість відшкодування шкоди державним службовцем полягає в тому, що шкода, заподіяна ними фізичним і юридичним особам, відшкодовується державою. Таке правило пояснюється, по-перше, тим, що державний службовець здійснює свою діяльність не від свого імені, а від імені держави; по-друге, відповідні правовідносини виникають між державою в особі державного органу і потерпілим, а не між державним службовцем і потерпілим. Водночас, такий принцип спрямований на посилення відповідальності державного службовця перед державою, оскільки він не виключає відшкодування державним службовцем збитків, завданих державі у регресному порядку (див. п. 2 коментарю до цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 80 держава в особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1) державного службовця, який заподіяв шкоду;

2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв’язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У цьому разі йдеться про те, що державному службовцю заподіюється матеріальна та моральна шкода як з боку його безпосереднього керівника, так й іншої особи, яка виконує його обов’язки. Це може мати прояв, зокрема, у його вимушеному прогулі, виконанні ним нижчеоплачуваної роботи тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 чинного Закону у разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю. Таким чином, якщо шкоду заподіяно державним службовцем по необережності, він не несе матеріальної відповідальності перед державним органом.

Стаття 1191 ЦК передбачає, що держава, АРК, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади АРК, ОМС, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування крім відшкодування: а) виплат, пов’язаних із трудовими відносинами; б) відшкодуванням моральної шкоди.

Відшкодування заподіяної шкоди, завданої окремими категоріями державних службовців, регулюється Законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»^[386]. Відповідно до положень цього Закону відшкодуванню у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення у ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цьому випадку завдана шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами «Про оперативно-розшукову діяльність» ^[387], «Про організаційно- правові основи боротьби з організованою злочинністю»^[388] та іншими актами законодавства.

Право на відшкодування шкоди виникає також у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

3) закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності у діянні складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

4) відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.

5) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Держава відшкодовує громадянинові:

а) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Відшкодування проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір суми визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення;

б) майно (у т.ч. гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповід но до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт. Зазначене майно повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ та організацій, яким воно передано безплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету;

в) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином. Відшкодування проводиться за рахунок коштів державного бюджету;

г) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги. Відшкодування проводиться за рахунок коштів державного бюджету;

д) моральну шкоду. Відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної шкоди громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою Закон визначає страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, іншими негативними наслідками морального характеру.

12.10.