Оплата праці державних службовців

В юридичній літературі базовий принцип соціально-економічного забезпечення державних службовців полягає в тому, щоб у залежності від посади державної служби, її значення у діяльності державного органу і масштабів відповідальності державного службовця надати йому достатнє грошове і соціально-побутове забезпечення.

Чинний Закон визначає, що основною винагородою державного службовця є оплата праці, яка повинна забезпечувати достатній рівень матеріальних умов для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Саме держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов’язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Це положення відповідає міжнародним стандартам щодо належного соціального забезпечення людини^[322].

Перш ніж перейти до характеристики структури оплати праці державного службовця, слід зазначити, що у чинному законодавстві використовуються два терміни «заробітна плата» і «оплата праці», аналіз яких свідчить, що вони є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов’язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов’язків.

Структуру заробітної плати державного службовця становлять такі визначені ст. 50 Закону елементи.

1. Посадовий оклад (щомісячний розмір погодинної оплати праці, основою якого є мінімальна тарифна ставка), який є складовою основної заробітної плати державного службовця. Диференціація розмірів заробітної плати державних службовців забезпечується через диференціацію розмірів посадових окладів у залежності від: а) складності виконуваної роботи; б) кваліфікації службовця. Слід зазначити, що схема посадових окладів, передбачена чинним Законом, докорінно відрізняється від попередньої статті Закону-1993, яка передбачала поділ на групи оплати праці у залежності від посад. Натомість, ст. 51 чинного Закону встановлює розміри посадових окладів у залежності від 5 рівнів державних органів: 1) Апарат ВРУ, Секретаріат КМУ, постійно діючий допоміжний орган, утворений Президентом України, апарати (секретаріати) РНБО, Рахункової палати, КСУ, ВСУ, Офісу Генерального прокурора; 2) міністерства, ЦОВВ із спеціальним статусом, який встановлений законом, апарати (секретаріати) вищих спеціалізованих судів, ВРП, ВККС; 3) інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

4) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію АРК, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя; 5) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення ^[323]. Уряд може встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних державних органів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно -територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.

2. Надбавка за вислугу років.

3. Надбавки за ранг державного службовця. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається КМУ під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби. Слід, насамперед, зазначити, що порядок і види рангів державних службовців визначено чинним Законом.

324

грн.

4. Премії (у разі встановлення). Премія - це: а) додаткова винагорода, яка виплачується державному службовцеві у випадках, визначених чинним законодавством; б) одна із форм заохочення успіхів, досягнутих державним службовцем у службовій діяльності. Преміювання державних службовців проводиться з метою матеріального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого результату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання.

(див. п. 6 коментарю до ст. 52 цього Закону).

До премій державного службовця належать: ^[324]

1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця, яка безпосередньо пов 'язана з оцінюванням результатів службової діяльності та отриманням оцінки «відмінно». Розмір такої премії встановлюється в однакових відсотках до посадового окладу для державних службовців відповідного державного органу, які отримали відмінну оцінку за результатами щорічного оцінювання в поточному році. Зазначена премія нараховується незалежно від фактично відпрацьованого часу у місяці, в якому вона виплачується;

2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, яка пов'язана з особистим внеском державного службовця в загальний результат роботи державного органу. При цьому слід зазначити, що виплачується або місячна, або квартальна премія: це питання вирішує керівник державної служби в державному органі в залежності від особливостей виконання функцій і завдань державного органу. Варто звернути увагу на те, що особистий внесок державного службовця визначає система таких критеріїв, як: а) ініціативність у роботі; б) якість виконання завдань, визначених положеннями про державний орган, самостійний структурний підрозділ, в якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця; в) терміновість виконання завдань; г) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні національних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо) ^[325].

3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Окрім вище наведених елементів структури оплати праці державного службовця, йому можуть також передбачатися виплати, компенсації, надбавки, зокрема:

виплата за:

а) додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця. Встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця (хвороба, відпустка, відрядження інші причини, якщо за ним відповідно до законодавства зберігається посада). У цьому разі державний службовець виконує як свої посадові обов’язки у повному обсязі, так і тимчасово виконує (на певний час) посадові обов’язки відсутнього державного службовця;

б) додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби. Встановлюється: а) керівником державної служби; б) за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою;

в) пропорційно додатковому навантаженню; г) за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою. На відміну від попереднього пункту, у цьому разі мова йде про додаткове навантаження державних службовців (крім їхніх посадових обов’язків) у зв’язку з виконанням ними обов’язків за вакантною посадою, тобто за посадою, яка не зайнята іншою особою (є вільною).

компенсація за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, виплачується в розмірі та порядку, визначених КМУ^[326]. Особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів, заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності: а) «особливої важливості», - 20 відсотків; б) відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; в) відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків;

надбавка за:

а) інтенсивність праці: встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі;

б) виконання особливо важливої роботи: встановлюється державним службовцям, посади яких належать до 1 групи посад фахівців із питань реформ, визначених Концепцією запровадження посад фахівців з питань реформ^[327], а також державним службовцям, призначеним на посади фахівців із питань реформ за результатами конкурсу в Секретаріаті КМУ, Офісі Президента України, міністерствах та інших ЦОВВ, визначених КМУ.

Звернення до зарубіжного досвіду правового регулювання оплати праці публічних службовців свідчить про позитивні риси першого підходу, тобто зведення до мінімуму доплат (10-20% грошової суми, яку отримує службовець) і визначення основним чинником заробітної плати посадового окладу публічного службовця. Таким чином, не відмовляючись від надбавок до посадового окладу, перевага надається саме посадовому окладу, який визначається Урядом для всіх публічних службовців.

Відповідно до ст.ст. 32, 67 Закону Болгарії «Про державного службовця» державний службовець має право на основну заробітну плату, визначену відповідно до його посади та рангу. Окрім цього, йому можуть доплачуватися надбавки до заробітної плати за: вислугу років; виконання службових обов’язків у вихідні та святкові дні; роботу у шкідливих умовах; роботу вночі; переїзд і розміщення в іншому місці роботи; досягнуті результати у порядку, встановленому нормативним актом або згідно з внутрішніми правилами щодо заробітної плати; науковий ступінь; виконання додаткових обов’язків, покладених на нього органом призначення; інші випадки, визначені чинним законодавством^[328]. При цьому, Радою Міністрів встановлюються мінімальні та максимальні розміри основної заробітної плати, а орган призначення визначає індивідуальний розмір основної заробітної плати державного службовця в залежності від: займаної посади, оцінки індивідуальної успішності після останньої атестації.

Відповідно до Закону Литви «Про публічну службу» структуру оплати праці публічного службовця становлять: 1) основна заробітна плата, яка формується на основі мінімальної місячної заробітної плати, що встановлюється Урядом, та із застосуванням коефіцієнтів основної заробітної плати, встановлених законом, і яка залежить від посад кожного рангу; 2) надбавки за: тривалість служби; кваліфікаційний клас або кваліфікаційну категорію; службовий ранг; дипломатичний ранг; 3) додаткові виплати за: роботу у вихідні дні, свята та вночі; роботу у шкідливих, дуже шкідливих та небезпечних умовах; діяльність, що перевищує звичайне робоче навантаження, або за виконання додаткових завдань поза встановлений робочий час^[329].

У Латвії цивільний службовець отримує місячну оплату, засновану на категорії і ранзі цивільної служби і встановлену керівником інституції згідно із встановленою процедурою. Окрім цього, службовець має право отримувати премії, допомоги (на випадок травмування або смерті цивільного службовця або його члена сім’ї, при народженні дитини, у разі звільнення) та додаткові виплати (компенсація за переїзд, за виконання додаткових обов’язків, виконання службових обов’язків в умовах підвищеної інтенсивності)^[330].

Відповідно до законодавства Естонії заробітна плата держаного службовця формується за рахунок посадового окладу та надбавки: за вислугу років; за академічну ступінь; за володіння іноземними мовами; за опрацювання державної таємниці і засекречених носіїв відомства (§§ 37-39¹ Закону Естонії).

11.5.