Підстави дисциплінарної відповідальності державних службовців

Стаття 65 чинного Закону уперше передбачає вичерпний перелік діянь, які визнаються дисциплінарними проступками.

1. Порушення Присяги державного службовця. Перш ніж перейти до характеристики цього проступку, слід зазначити, що його формулювання є надзвичайно об’ємним та абстрактним, тобто таким, що охоплює практично усі дисциплінарні проступки.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносин, пов’язані з професійним, авторитетним, ефективним та результативним функціонуванням державної служби.

Об’єктивна сторона має прояв у діяннях, які є порушенням Присяги державного службовця. Виходячи із змісту Присяги, об’єктивна сторона цього дисциплінарного проступку може мути місце в: а) невірному служінні Українському народові; б) недотриманні під час своєї діяльності Конституції та законів України; в) неповазі прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, честі держави; г) неохороні прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, честі держави; д) негідному несенні високого звання державного службовця; д) несумлінному виконанні (невиконанні, неналежному виконанні) своїх обов’язків. При цьому слід звернути увагу на те, що ряд вищенаведених діянь, які становлять порушення Присяги державного службовця, повторюються як самостійні дисциплінарні проступки, передбачені ст.

Щодо поняття «сумлінне ставлення» слід зазначити, що його визначення у чинному законодавстві не передбачено, хоча й воно використовується у нормативному обігові. Доктринальні визначення цього поняття в юридичній науці також характеризуються значною обмеженістю. Видається, що у цьому разі слід звернути увагу на походження поняття «сумлінне» та його відміну від поняття «сумління», яке трактується, як: а) етична відповідальність за свою поведінку перед оточенням; б) вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов’язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків. Таким чином, «сумлінне ставлення» є проявом найвищого рівня відповідальності особи за свої вчинки. З огляду на це слід визнати порушення Присяги одним із найтяжчих дисциплінарних проступків.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом.

2. Порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, що виникають при

взаємовідносинах державних службовців між собою, з керівниками, з іншими особами під час виконання ними посадових обов’язків. Слід зазначити, що порушення правил етичної поведінки логічно випливає з обов’язку державного службовця правил етичної поведінки. Натомість, порушення цих правил тягне за собою застосування дисциплінарної відповідальності до державного службовця. Це одна із особливостей, яка завжди вирізняла державну службу серед інших видів діяльності, непов’язаної з виконанням функцій держави. Ці правила передбачаються чинним Законом, Законом «Про запобігання корупції», Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування і Правилами внутрішнього службового розпорядку державного органу.

Об’єктивна сторона має прояв як у діях (вживання нецензурної лексики, зверхнє або зневажливе ставлення до колег тощо), так і в бездіяльності (недотримання ділового стилю, ухилення від надання інформації про особисті телефонні переговори тощо).

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується як умислом, так і необережністю.

3. Вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу. На державного службовця покладається обов’язок з повагою ставитися до державних символів України. Саме тому вияв неповаги у цьому разі є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з порядком використання державних символів України, який визначається чинним законодавством. Відповідно до встановленого порядку:

1) Державний прапор України:

піднімається на: а) будинках органів державної влади та органів місцевого самоврядування; б) будинках громадських формувань, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також на житлових будинках - у святкові дні;

в) морських суднах, суднах внутрішнього плавання та інших засобах пересування, на яких як офіційні особи перебувають Президент України, Прем’єр-міністр України та інші особи, які представляють Президента України або український Уряд, згідно з морськими традиціями і правилами дипломатичного протоколу;

г) військових кораблях на інших суднах Військово-Морського Флоту; д) суднах, внесених до Державного судового реєстру України або суднового реєстру Державної річкової судноплавної інспекції, на яких видано судовий патент, відповідне суднове свідоцтво чи судновий білет, - як кормовий прапор.

може бути піднятий при церемоніях та під час інших урочистих заходів, що проводяться органами державної влади України, громадськими формуваннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності;

вивішується на будинках дипломатичних представництв, консульських установ та інших офіційних представництв України або при міжнародних організаціях, згідно з нормами міжнародного права, правилами дипломатичного протоколу і традиціями країни перебування - за кордоном;

може бути вивішений на знак трауру. У таких випадках у верхній частині древка (щогли) прапора кріпиться чорна стрічка, довжина якої дорівнює довжині полотнища прапора. На знак трауру Державний прапор може бути приспущений до половини древка;

встановлюється на транспортних засобах Президента України, Прем’єр-міністра України, керівників державних та урядових делегацій, глав дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном, глав постійних представництв України при міжнародних організаціях (у зменшеному розмірі);

його зображення може бути нанесено на повітряні судна України та космічні апарати, що запускаються Україною. Вони використовуються також як бортові знаки державної належності кораблів, катерів і суден прикордонної служби України;

може бути використаний як елемент або геральдична основа державних нагород України, а також геральдичних знаків - емблем і прапорів органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

внесення і винос Державного прапора мають відбуватися за певними правилами: а) якщо його вносять на древку, то його несе прапороносець у супроводі двох асистентів; б) у разі внесення полотнища, його несуть чотири прапороносці широкою стороною вперед, тримаючи за кути так, щоб верхня частина (синє полотнище) була злегка піднятою; в) його внесення і винос відбувається під звуки маршу^[362];

2) Державний Герб України: а) міститься на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням його затверджених пропорцій; б) зображується на паспортах громадян України або документах, що їх замінюють ^[363] ; в) може використовуватися як елемент або геральдична основа державних нагород України, а також геральдичних знаків - емблем і прапорів органів державної влади та органів місцевого самоврядування; г) розміщується на прикордонних знаках і пунктах пропуску через державний кордон України;

д) може бути зображений на орденах і медалях України та її грошових знаках^[364]; ж) допускається відтворення герба як у кольоровому, так і в чорно- білому зображенні.

3) Державний Гімн України. Урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України, а його музичне виконання здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів:

до числа урочистих заходів, коли виконання Державного Гімну України є обов’язковим, належать: а) вступ на посаду Президента України після складання ним присяги; б) відкриття і закриття сесій ВРУ, сесій міських рад народних депутатів; в) вступ на посаду глав органів державної влади і органів місцевого самоврядування та інші заходи подібного характеру.

Державний Гімн України може виконуватися при: а) відкритті пам’ятників і пам’ятних знаків; б) врученні державних нагород України; в) відкритті і закритті урочистих зборів, присвячених державним святам України тощо.

При офіційному виконанні Державного Гімну України всі присутні вислуховують його стоячи, чоловіки - без головних уборів. Коли виконання Державного Гімну України супроводжується підняттям Державного Прапора України, то присутні при цьому повертаються до нього обличчям ^[366]. Незалежно від варіантів виконання Державного Гімну України він повинен виконуватись у точній відповідності до затверджених редакції та тексту.

Об’єктивна сторона має прояв у «вияві неповаги»:

1) вияв - це: а) дія, процес, що робить явними, помітними стан, почуття, наміри тощо; б) вираження чого-небудь; в) те, у що втілюються, виливаються якісь дії, стан, почуття, наміри тощо^{[367] [368]. Отже, вияв може мати прояв як у дії, так і в бездіяльності.}

369

почуття, авторитет, то неповага - це зневажливе, нечемне ставлення до кого-, чого-небудь ^[369]. Видається, що вияв неповаги може мати прояв у: а) перекручуванні слів Державного Гімну; б) публічному розшматуванні, викиданні, топтанні або спалюванні Державного прапора; в) нанесенні образливих надписів на Державному прапорі; г) невставанні при внесенні або виносі Державного прапора або виконанні Державного Гімну; д) незнятті чоловіками головного убору при виконанні Державного Гімну; ж) непіднятті Державного прапора у випадках, коли це є обов’язковим, тощо;

2) вияв неповаги до Українського народу може мати прояв, зокрема у зневажливому чи образливому ставленні до історії становлення та розвитку Українського народу, української мови, культури, традицій обрядів тощо;

3) держава визначає порядок використання державних символів та юридичну відповідальність за порушення встановленого порядку (кримінальну, дисциплінарну). Так, КК визначає кримінальну відповідальність за: а) публічну наругу над Державним прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України у вигляді штрафу, або арешту, або позбавлення волі (ст. 338 КК «Наруга над державними символами»); б) підняття Державного прапора України на річковому або морському судні без права на цей прапор у вигляді штрафу або арешту (ст. 339 «Незаконне підняття Державного прапора України на річковому або морському судні»). Слід зазначити, що цей Закон обмежився тільки терміном «вияв неповаги», не розкривши його змісту. Як уявляється, у цьому разі мова йде про протиправні діяння державного службовця, які не охоплюються тими діяннями, що передбачені ст.ст. 338 і 339 КК. При цьому важливим є те, що ці діяння можуть мати прояв як у дії (порушення порядку використання державного символу, так і в бездіяльності, зокрема невставання при піднятті Державного прапор або при звучанні Державного Гімну тощо.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і допускає їх настання.

4. Дії, що шкодять авторитету державної служби.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані із забезпеченням авторитету державного службовця, державної служби, державного органу, держави. Саме авторитет державної служби є визначальним при характеристиці цієї інституції. З огляду на те, що у чинному законодавстві термін «авторитет» використовується, але його зміст не визначається, слід зазначити, що авторитет (нім. Autoritat, від. лат. ondoi'itas - влада) - це: а) вплив, повага, повна довіра^[370]; б) загальновизнаний вплив, повага, якими користуються особа, група осіб, організація тощо завдяки притаманним їм особливостям і заслугам (розум, професіоналізм, знання, досвід, моральні чесноти тощо), матеріальному, соціальному становищу, історичним або іншим умовам, що втілюється у здатності носія авторитету скеровувати думки і настрої інших людей, не вдаючись до примусу^[371]; в) загальновизнана довіра, пошана, а також особа, яка користується такою пошаною, є впливовою та заслуговує на повну довіру; г) загальновизнаний неформальний вплив якої-небудь особи або організації в різних сферах суспільного життя^[372]. Таким чином слід визнати, що авторитет державної служби - це загальновизнані вплив, повага, довіра, професіоналізм, якими користується державна служба.

371

Об’єктивна сторона має прояв тільки у діях. При цьому важливо звернути увагу на те, що у широкому розумінні будь-які дії, передбачені у пп. 1-15 ч. 2 ст. 65 чинного Закону шкодять авторитету державної служби. Водночас,

видається, що тільки ті дії, які не охоплюються іншими пунктами цієї статті, становлять об’єктивну сторону цього складу дисциплінарного проступку.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується як умислом, так і необережністю.

5. Невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з виконанням або належним виконанням посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Слід мати на увазі, що «акти органів державної влади» - це будь- які акти нормативного, індивідуального чи змішаного характеру, які на законних підставах встановлюють для державного службовця певні обов’язки або правила поведінки.

Об’єктивна сторона має прояв у:

1) неналежному виконанні, тобто активній поведінці державного службовця, спрямованій на реалізацію владного припису керівника, яка, у той же час, забезпечує досягнення тільки часткового результату. Зміст

«неналежності» може мати прояв у «несвоєчасності», «частковості», «невідповідності» тощо. При цьому важливо зазначити. Що поняття «неналежне» є оціночним поняттям, і воно має суб’єктивний характер, тобто залежить від суб’єкта «неналежного» оцінювання. Видається, що при оцінюванні «належного» або «неналежного» виконання слід враховувати цілий ряд обставин: а) сам обов’язок; б) реальну можливість його виконання; в) його виконання «зазвичай» і його виконання якнайкраще; г) обставини, що не дали можливості його належного (очікуваного) виконання тощо;

2) невиконанні, тобто пасивній поведінці, яка не забезпечує реалізацію субординаційного волевиявлення керівника, тобто це бездіяльність, що не забезпечує отримання певного результату.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необережністю. При цьому форма вини не має значення для настання дисциплінарної відповідальності.

6. Недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з режимом державної служби: а) дотримання часу початку та закінчення щоденної роботи та перерви для відпочинку державного службовця; б) умови і порядок перебування державного службовця в державному органі, органі влади АРК або їх апараті у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу; в) порядок доведення до відома державного службовця нормативно - правових актів, наказів, доручень та розпоряджень із службових питань; г) порядок охорони праці та протипожежної безпеки; д) порядок повідомлення державним службовцем про відсутність на службі; ж) порядок прийняття та передачі справ і майна державним службовцем; з) іншими положеннями, які не суперечать чинному законодавству з питань державної служби.

Об’єктивна сторона має прояв як у діях (порушення, використання тощо), так і бездіяльності (нез’явлення, невихід, недотримання, неповідомлення, непередання), передбачених ст. 65 Закону. Важливо зазначити, що цей перелік протиправних діянь не є вичерпним, оскільки у Правилах можуть передбачатися й інші положення, дотримання яких є обов’язком державного службовця:

1) порушення початку робочого часу (запізнення, дострокове залишення робочого місця тощо) та його закінчення;

2) порушення порядку виходу за межі адміністративної будівлі органу державної влади у робочий час із службових питань: без дозволу керівника; без відповідної письмової реєстрації тощо;

3) нез’явлення у вихідні, святкові та неробочі дні для виконання невідкладної або непередбаченої роботи відповідно до чинного законодавства. Умовами перебування державного службовця в державному органі є невідкладні та непередбачувані завдання, які підлягають негайному виконанню;

4) невихід на чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні згідно із затвердженим графіком;

5) недотримання вимог техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці, протипожежної безпеки та інших правил з охорони праці;

6) неповідомлення свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв’язку або в інші доступні способи;

7) непередання справ і майна, довіреного у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, уповноваженій особі.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і допускає їх настання, або необережністю.

7. Перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, які виникають при здійсненні державним службовцем своїх службових повноважень. При цьому, службові повноваження державного службовця - це сукупність службових прав та службових обов’язків, визначених чинним законодавством про державну службу. Саме службові повноваження є основним елементом правового становища державних службовців, саме вони визначають роль і місце державного службовця в ієрархічній структурі державної служби. Повноваження державного службовця визначаються і надаються державою, контролюються нею через законодавчі акти (Конституція і закони України). Таким чином, державний службовець, реалізуючи свої повноваження, виступає від імені держави і зобов’язаний діяти тільки у межах, визначених нею повноважень. З огляду на зазначене важливо акцентувати увагу на тому, що мова йде саме про службові повноваження державного службовця, а не посадові повноваження державного службовця, тобто повноваження, яких визначено Законом «Про державну службу», Правилами внутрішнього службового розпорядку і посадовою інструкцією.

Об’єктивна сторона має прояв виключно у діях державного службовця: перевищення службових повноважень - це здійснення ним певних дій, які не охоплюються колом його повноважень. Таким чином, мова йде тільки про здійснення державним службовцем активної поведінки, тобто певних протиправних дій. Ці дії можуть мати прояв у тому, що державний службовець: а) не має повноважень і здійснює їх; б) має певні повноваження, але у конкретному випадку виходить за їх рамки; в) виходить за рамки своїх повноважень щодо: кола осіб, які не входять до числа його підлеглих; кола питань, які підлягають вирішенню; правових актів управління, на видання яких не має права тощо.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і допускає їх настання.

8. Невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з дотриманням політичної неупередженості державного службовця.

Об’єктивна сторона має прояв як у діях, так і в бездіяльності. Виходячи із змісту ст. 10 цього Закону, слід виокремити такі прояви цього проступку:

1) демонстрування своїх політичних поглядів та вчинення інших дій або бездіяльності;

2) членство у політичній партії за умови зайняття посади державної служби категорії «А»;

3) обіймання посад у керівних органах політичної партії;

4) суміщення державної посади із статусом депутата місцевої ради за умови зайняття посади державної служби категорії «А» ;

5) залучення, використовуючи своє службове становище, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;

6) використання свого службового становища в інший спосіб у політичних цілях. Проявами об’єктивної сторони у цьому разі є: а) втручання у виборчий процес; б) входження до складу виборчих комісій; в) надання приміщень органів державної влади для проведення передвиборчої агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій, кандидатів у депутати в одномандатному окрузі; г) участь у виборчому процесі як «уповноваженого представника кандидата на пост Президента України»; д) участь посадової особи як представника партії у ЦВК; ж) участь як офіційного спостерігача; з) участь як довіреної особи;

7) організація та участь у страйках та агітаціях;

Суб’єкт - державний службовець.

Суб ’єктивна сторона характеризується умислом.

9. Використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з дотриманням Правил і, насамперед, виконання своїх посадових обов’язків.

Об’єктивна сторона має прояв у діях, спрямованих державним службовцем не на виконання своїх посадових обов’язків, а на вирішення або особистих (приватних) інтересів, або неправомірних особистих інтересів інших осіб. При цьому слід зазначити, що робочий час державного службовця - це час, протягом якого він, відповідно до Правил, має виконувати виключно свої посадові обов’язки і не вирішувати інших питань, які не стосуються цих обов’язків:

1) використання робочого часу в особистих (приватних) інтересах може мати місце при вирішенні: а) власних питань у робочий час на робочому місці; б) власних питань у робочий час поза робочим місцем; в) власних питань у робочий час з використанням свого службового становища тощо.

2) важливо звернути увагу на те, що мова йде про використання державним службовцем своїх повноважень для вирішення: а) своїх інтересів, тобто інтересів, які притаманні державному службовцеві; б) неправомірних інтересів інших осіб. При цьому слід звернути увагу на два важливих моменти, зокрема йдеться: а) про «інших осіб», тобто не обов’язково про членів сім’ї, близьких осіб; б) тільки про неправомірні інтереси інших осіб, тобто ті інтереси, на які інші особи не мають права.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і допускає їх настання.

10. Подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини щодо виникають під час дотримання встановленого порядку реалізації права на державну службу та її проходження. Важливо зазначити, що йдеться про ті обставини, які неможливо було достовірно з’ясувати під час їх подання. При цьому слід звернути увагу на те, що це положення передбачає:

1) подання недостовірної інформації при вступі на державну службу. Перелік інформації, яку зобов’язаний подати державний службовець у цьому разі передбачено ст. 19 цього Закону. Видається, що серед цієї інформації немає можливості достовірно з’ясувати обставини щодо його: а) недієздатності або обмеженої дієздатності; б) громадянства іншої держави;

2) неподання необхідної інформації про такі обставини що виникли під час проходження державної служби. Із змісту цього положення випливає, що йдеться про інформацію, яка передбачає право на державну службу, зокрема щодо його: а) недієздатності або обмеженої дієздатності; б) громадянства іншої держави; в) судимості за вчинення умисного злочину; г) позбавлення права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади; д) накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.

Об’єктивна сторона має прояв як у дії (подання), так і в бездіяльності (неподання). Слід, насамперед, зазначити, що у цьому разі мова йде про інформацію, яка міститься у таких документах: а) копії паспорта громадянина України: б) письмовій заяві про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої додається резюме у довільній формі; в) письмовій заяві, в якій повідомляється, що до кандидата не застосовуються заборони, визначені ч. 3 або ч. 4 ст. 1 Закону «Про очищення влади»; г) копії (копії) документа (документів) про освіту; д) посвідченні атестації щодо вільного володіння державною мовою; ж) заповненій особовій картці встановленого зразка; з) у разі проведення закритого конкурсу - інших документах для підтвердження відповідності умовам конкурсу; к) декларацію за минулий рік. При цьому слід зазначити, що дія стосується «подання недостовірної інформації», а бездіяльність - «неподання необхідної інформації».

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і бажає їх настання.

11. Неповідомлення керівникові державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з дотриманням установлених обмежень під час проходження державної служби щодо прямої підпорядкованості державних службовців.

Об’єктивна сторона має прояв у бездіяльності, тобто неповідомленні керівника державної служби про виникнення під час проходження обставин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами. При цьому слід звернути увагу на те, що йдеться виключно про виникнення таких обставин саме під час проходження державної служби, а не при вступі на державну службу. Об’єктивна сторона характеризується:

1) фактом прямої підпорядкованості між державним службовцем і близькими особами;

2) бездіяльністю державного службовця, яка має прояв у неповідомленні керівника державної служби про ці обставини;

3) неповідомленням керівника державної служби протягом 15 днів з моменту виникнення таких обставин.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом, оскільки державний службовець знає про наявність прямого підпорядкування близькій особі та усвідомлює ті наслідки, які можуть настати у зв’язку із цим, але бажає їх, або допускає.

12. Прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з дотриманням

Правил внутрішнього службового розпорядку і, насамперед, з дотриманням вимог робочого часу.

Об’єктивна сторона має прояв у бездіяльності, тобто у нездійсненні державним службовцем активної поведінки, яка полягає «у його перебуванні у робочий час на робочому місці». Чинні законодавство про державну службу і трудове законодавство не дають визначення поняття «прогул», а обмежуються викладенням суті його змісту у положенні: «прогул (у т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин» (п. 4 ст. 40) ^[373]; «прогул, тобто відсутність державного службовця на робочому місці більше трьох годин підряд протягом робочого дня без поважних причин». Водночас, визначення цього поняття надається у Постанові Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до якого «прогул - це відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин» ^[374]. Для характеристики об’єктивної сторони слід зупинитися на з’ясуванні сутності таких понять, як «робоче місце», «відсутність більше трьох годин підряд», «протягом робочого дня», «без поважних причин», які є визначальними і мають свої особливості у порівнянні із загальновизнаним поняттям «прогул», яке використовується у трудовому праві.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона. Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і допускає їх настання.

13. Поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з дотриманням

Правил внутрішнього службового розпорядку і, насамперед, з дотриманням вимог робочого часу, і правил етики поведінки.

Об’єктивна сторона. Об’єктивна сторона має прояв у дії, тобто у здійсненні державним службовцем активної поведінки, яка полягає «у його появі в робочий час на робочому місці» в нетверезому стані. Фабула цього дисциплінарного проступку передбачає три види стану державного службовця: «нетверезий стан», «стан наркотичного сп’яніння» і «стан токсичного сп’яніння».

1) нетверезий стан (стан алкогольного сп’яніння) - це психічний стан людини, яка вживає алкогольні напої. Факт появи на роботі у нетверезому стані може встановлюватися не тільки спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, але й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору цивільно-процесуального законодавства, і такими, що відносяться до справи. Так, факт появи на робочому місці в нетверезому стані засвідчує складений у довільній формі акт, в якому зазначено всі зовнішні ознаки нетверезого стану (різкий запах алкоголю, хитлива хода, незвичайна балакучість, безглузді розмови, зниження критичності в оцінці оточення та власної поведінки тощо) і який підписаний свідками;

2) стан наркотичного сп’яніння - це психічний стан людини, яка вживає

наркотичні засоби або психотропні речовини. Відповідно до ст. 12 Закону «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» факт незаконного вживання

наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп’яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Водночас, встановлення наявності стану наркотичного сп’яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних

³⁷⁶Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15.02.1995 р. Дата оновлення: 07.03.2018 р. URL: https://zakon.rada. gov.ua ∕laws∕show∕ru∕64∕95-%D0%B2%D1%80.

засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов’язки щодо проведення медичного огляду (обстеження). При цьому важливо зазначити, що у разі відмови державного службовця добровільно пройти медичний огляд, за постановою органу внутрішніх справ його може бути піддано примусовому приводу на медичний огляд;

3) стан токсичного сп’яніння - це психічний стан людини, спричинений уживанням психотропних та інших одурманюючих речовин, окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів. Як і факт алкогольного сп’яніння, факт токсичного сп’яніння може встановлюватися не тільки спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, але й будь-якими іншими доказами допустимими з точки зору цивільно-процесуального законодавства, і такими, що стосуються справи, зокрема актом;

4) особливістю об’єктивної сторони цього складу дисциплінарного проступку є те, що державний службовець невправі з’являтися в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння на робочому місці, тобто у державному органі (державні установі) як у робочий, так і в позаробочий час (відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП робітники і службовці не вправі з’являтися у такому стані на робочому місці тільки у робочий час). Така відмінність пояснюється особливістю правового статусу державного службовця як представника державної влади.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується умислом, тобто державний службовець усвідомлює неправомірність своєї поведінки, передбачає настання негативних наслідків і допускає їх настання.

14. Прийняття державним службовцем необгрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з прийняттям державним службовцем обґрунтованих рішень щодо державного або комунального майна.

Об’єктивна сторона. Для виконання своїх посадових обов’язків державний службовець вправі приймати відповідні законні рішення. У цьому дисциплінарному проступку йдеться про прийняття необґрунтованого рішення, тобто об’єктивна сторона має прояв у дії й характеризується сукупністю таких фактів:

1) прийняття необґрунтованого рішення. Слід звернути увагу на те, що йдеться про прийняття необґрунтованого рішення, тобто такого, яке: прийнято без належної аргументації; є недостатньо переконливим з позиції його доцільності; є несвоєчасним; не враховує усієї сукупності об’єктивних обставин тощо. Безперечно, поняття «необґрунтоване рішення» є оціночним і його зміст не визначається жодним нормативно-правовим актом, що визначає його суб’єктивний характер. У контексті цього проступку, необґрунтоване рішення є правопорушенням, якщо воно зумовило настання певних негативних наслідків;

2) порушення цілісності державного або комунального майна. Одним із негативних наслідків прийняття необґрунтованого рішення є порушення цілісності державного або комунального майна, тобто йдеться про заподіяння матеріальної шкоди або державі, або місцевому самоврядуванню;

3) незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному або комунальному майну;

4) причинний зв’язок між діями державного службовця і шкідливим наслідками. Обов’язковим елементом об’єктивної сторони цього дисциплінарного проступку є причинний зв’язок між діями державного службовця і тими наслідками, які настали у результаті його дій. У разі, якщо прийняття необґрунтованого рішення не спричинило таких наслідків, воно не охоплюється цим складом дисциплінарного проступку. При цьому слід звернути увагу на те, що законодавець не передбачив вичерпного переліку негативних наслідків, передбачивши «інше заподіяння шкоди державному або комунальному майну».

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується необережністю. У разі, якщо матиме місце умисел, мова йтиме про адміністративну або кримінальну відповідальність.

15. Прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Об’єкт (безпосередній): суспільні відносини, пов’язані з прийняттям правомірних рішень.

Об’єктивна сторона має прояв у дії і характеризується:

1) дією - прийняттям рішення;

2) тим, що прийняте рішення суперечить закону. При цьому слід звернути увагу на те, що законодавець передбачає суперечність рішення тільки закону, а не підзаконним нормативно-правовим актам;

3) або тим, що прийняте рішення суперечить висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах ВСУ;

4) тим, що щодо прийнятого рішення судом винесено окрему ухвалу. Відповідно до ст. 249 КАСУ суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокуророві або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. Важливо зазначити, що наявність такої ухвали є обов’язковою умовою об’єктивної сторони цього дисциплінарного проступку.

Суб’єкт - державний службовець.

Суб’єктивна сторона характеризується як умислом, так і необережністю.

Частина 3 ст. 65 чинного Закону передбачає вичерпний перелік підстав, які унеможливлюють притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. При цьому слід зазначити, що обидві підстави пов’язані із строком притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так, державного службовця не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, якщо:

1) минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. Слід зазначити, що це положення характеризується такими основними обставинами:

а) йдеться про те, що саме керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. Коментоване положення не передбачає, хто може бути джерелом такої інформації для керівника державної служби, що надає підстави вважати, що ним може бути безпосередній керівник державного службовця, керівник середньої ланки, на яких покладаються обов’язки забезпечення службової дисципліни, і які зобов’язані проінформувати про це керівника державної служби. При цьому важливо зазначити, що відлік встановленого строку починається з дня володіння відповідною інформацією саме керівником державної служби;

б) відправною точкою відліку шестимісячного строку є день, коли керівник державної служби: а) дізнався, або б) мав дізнатися про вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку. В останньому випадку йдеться про те, що керівник державної служби повинен був володіти необхідною інформацією, але не володіє нею без поважних причин (тобто він неналежним чином виконує свої посадові обов’язки щодо забезпечення службової дисципліни у державному органі);

в) йдеться про вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, а не про факт порушення службової дисципліни. Таким чином, необхідно встановити (Комісією/дисциплінарною комісією) державного службовця, який вчинив цей дисциплінарний проступок;

г) перебіг шестимісячного строку може бути зупинено у разі: а) тимчасової непрацездатності. Тимчасова непрацездатність - це перерва у діяльності державного службовця внаслідок захворювання чи травмування, що призводить до втрати працездатності, а також внаслідок догляду за хворим членом сім’ї, вагітності та пологів, карантину тощо. Вона характеризується нетривалим захворюванням службовця, який підлягає лікуванню. На період тимчасової непрацездатності службовці забезпечуються допомогою за рахунок коштів державного соціального страхування^[375]; б) перебування його у відпустці (див. коментар до ст.ст. 57 і 58 цього Закону);

д) у разі, якщо шестимісячний строк закінчився під час: дисциплінарного провадження, яке здійснюється Комісією/дисциплінарною комісією, або перебування дисциплінарної справи на розгляді суб’єкта призначення;

д) коли минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду. У цьому разі йдеться про те, що: по -перше, ступінь шкідливості дисциплінарного проступку із часом стає усе меншим; по-друге, нівелюється ефективність дисциплінарного стягнення для державного службовця; по-третє, стає неможливим повне, всебічне, об’єктивне дисциплінарне провадження через плин часу; по-четверте, втрачається резонансність дисциплінарного стягнення. Важливо звернути увагу на те, що у коментованому положенні не передбачено призупинення перебігу річного строку.

12.4.