Стаття 39. Ранги державних службовців

1. Ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

2. Встановлюється дев'ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між ран­гами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та ін­шими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

3. Присвоюються такі ранги:

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.

4. Ранги державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

5. Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на по­саду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

6. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його служ­бової діяльності.

Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом ше­сти місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за резуль­татами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється.

7. За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг.

Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж че­рез один рік після присвоєння попереднього рангу.

8. За сумлінну службу державному службовцю у зв'язку з виходом на пенсію присвоюється черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

9. У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.

10. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду.

11. В особовій справі та трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначення поняття рангів державних службовців, порядку їх присвоєння, співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями, порядку позбавлення рангів державних службовців та деякі інші питання.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є:

визначення рангу державного службовця як виду спеціального звання; встановлення кількості рангів державних службовців та порядку їх при­своєння в залежності від категорії посад державної служби;

віднесення до повноважень КМУ врегулювання процедури присвоєння рангів державних службовців, визначення співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями і мети встановлення такого співвідношення;

врегулювання інших питань, пов’язаних з присвоєнням, зміною або поз­бавленням рангу державного службовця.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Стаття кореспондує з пунктом 6 частини другої статті 92 Конститу­ції України, згідно з якою виключно законами встановлюються військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

У коментованій статті використовується основний термін — ранг дер­жавного службовця, під яким розуміється вид спеціальних звань, а також терміни «посада нижчої категорії», «особова справа державного службовця», зміст яких розкривається у статтях 6 і 37 Закону. Ряд термінів, що вико­ристовуються у статті («посадові особи місцевого самоврядування», «військові звання», «дипломатичні ранги») визначені в окремих спеціальних законах.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Частина перша коментованої статті визначає ранги державних служ­бовців як вид спеціальних звань.

Як випливає із змісту пункту 6 частини другої статті 92 Конституції, громадянам України, які проходять військову службу, присвоюються вста­новлені відповідно до закону військові звання, а особам, що проходять іншу мілітаризовану або цивільну державну службу, — дипломатичні ранги та інші спеціальні звання.

Конституція не містить визначення терміна «ранг державного службовця» і не відносить ранг державного службовця до спеціальних звань.

У Законі «Про державну службу»» 1993 року також не визначалося, що ранг державного службовця є спеціальним званням. Відсутність такого визна­чення могло ставити під сумнів, зокрема, повноваження Президента України щодо присвоєння ним 1, 2 і 3 рангу державним службовцям, що належали до першої категорії посад, оскільки відповідно до пункту 24 частини першої статті 106 Конституції Президент України присвоює вищі спеціальні звання.

За загальним правилом, для цивільної державної служби спеціальне звання свідчить про певне службове становище службовця в державному органі та присвоюється з урахуванням посади, яку він обіймає, його профе­сійної компетентності, професійної підготовки та строку служби.

Коментована стаття тісно пов’язана з частиною другою статті 6 Закону, в якій визначено категорії посад державної служби.

Для мілітаризованої державної служби спеціальними званнями є звання осіб рядового і начальницького складу Служби цивільного захисту, Націо­нальної поліції, НАБУ, ДБР та деяких інших державних органів згідно із спеціальними законами.

5.2. Частина друга коментованої статті встановлює дев’ять рангів держав­них службовців (Законом «Про державну службу» 1993 року було передба­чено 12 рангів).

Порядок присвоєння рангів державних службовців установлений комен­тованим Законом та постановою КМУ від 20 квітня 2016 р. № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями»^[198].

Згаданою постановою визначено механізм присвоєння державним служ­бовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження. Так, згідно із затвердженим постановою Порядком, особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідно­шення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипло­матичними рангами та іншими спеціальними званнями.

У разі призначення посадової особи органу місцевого самоврядування на посаду державного службовця, на якій може бути присвоєно нижчий ранг, особі присвоюється такий ранг державного службовця, який вона мала відповідно до Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Співвідношення між рангами державних службовців та рангами поса­дових осіб місцевого самоврядування визначається з урахуванням категорії посад державної служби та посад в органах місцевого самоврядування.

Порядком визначено, що підставою для прийняття суб’єктом призна­чення рішення про присвоєння чергового рангу державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», є подання, підготовлене службою управління персоналом державного органу, в якому працює дер­жавний службовець, що вноситься:

Державним секретарем КМУ — щодо своїх заступників;

першим заступником або заступником Державного секретаря КМУ — щодо Державного секретаря КМУ;

міністром — щодо державного секретаря міністерства;

керівником центрального органу виконавчої влади, який не є членом КМУ, — щодо своїх заступників;

першим заступником або заступником керівника центрального органу виконавчої влади, який не є членом КМУ, — щодо керівника центрального органу виконавчої влади, який не є членом КМУ;

Головою КСУ — щодо керівника Секретаріату КСУ;

керівником Секретаріату КСУ — щодо своїх заступників;

Головою ВСУ — щодо керівника апарату ВСУ та його заступників;

Головою вищого спеціалізованого суду — щодо керівника апарату вищого спеціалізованого суду та його заступників;

заступниками голів місцевих державних адміністрацій — щодо голів міс­цевих державних адміністрацій;

керівником іншого державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, — щодо керівника державної служби в такому органі.

Підставою для прийняття рішення про присвоєння державним службов­цям, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В», чергового рангу є подання служби управління персоналом суб’єктові призначення, погоджене з безпосереднім керівником. Підставою для прийняття рішення про присвоєння достроково чергового рангу державного службовця є обґрун­товане подання, внесене безпосереднім керівником суб’єктові призначення.

У поданні щодо присвоєння рангу державного службовця обов’язково зазначаються:

дата присвоєння попереднього рангу, номер і дата відповідного рішення — у разі присвоєння державному службовцю чергового рангу в межах відповідної категорії посад державної служби;

завдання, виконані державним службовцем, що мають важливе зна­чення для розвитку держави або регіону чи особливі досягнення — у разі присвоєння державному службовцю достроково чергового рангу в межах відповідної категорії за особливі досягнення або за виконання особливо від­повідальних завдань.

До подання додаються такі документи:

біографічна довідка;

копія першої сторінки трудової книжки та сторінок із записами про при­значення на посаду та присвоєння попереднього рангу.

Державному службовцю, який призначається на посаду більш високої категорії і має ранг у межах такої категорії, може бути залишено попе­редній або присвоєно черговий ранг в межах відповідної категорії посад. При цьому черговий ранг може бути присвоєно лише у разі, коли попередній ранг присвоєний державному службовцю більше ніж рік тому з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.

У разі залишення попереднього рангу черговий ранг присвоюється дер­жавним службовцям з урахуванням часу присвоєння попереднього рангу.

Державному службовцю, який був звільнений з державної служби та повернувся на державну службу, черговий ранг присвоюється через три роки від дня призначення на посаду державної служби.

Період перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу.

Державному службовцю, увільненому від виконання обов’язків на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації або на особ­ливий період, період проходження такої військової служби зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу.

У разі присвоєння державному службовцю, який не проходив оціню­вання результатів службової діяльності у відповідному державному органі, чергового рангу враховується інформація про оцінювання результатів його службової діяльності за попереднім місцем роботи, яка надається на запит служби управління персоналом.

Державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону «Про державну службу» 1993 року, присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді.

У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний держав­ному службовцю згідно із Законом «Про державну службу»» 1993 року, за ним зберігається раніше присвоєний ранг.

У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до Закону «Про державну службу»» 1993 року нижчий, ніж перед­бачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Згаданою вище постановою КМУ затверджено співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого само­врядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями, що встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

5.3. Частина третя коментованої статті визначає залежність рангів дер­жавних службовців від категорій посад державної служби, закріплених у частині другій статті 6 Закону:

державним службовцям, які займають посади державної служби катего­рії «А», — присвоюється 1, 2, 3 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби катего­рії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг;

державним службовцям, які займають посади державної служби катего­рії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.

5.4. Частина четверта коментованої статті визначає, що ранги держав­ним службовцям присвоює суб’єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

Ця частина тісно пов’язана з частиною другою статті 31 Закону, згідно з якою призначення на посаду державної служби категорії «А» здійснюється:

суб’єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією, цим та іншими законами;

на посади державної служби категорій «Б» і «В» — керівником державної служби.

Водночас необхідно зауважити, що норма частини четвертої коменто­ваної статті, згідно з якою ранги державним службовцям присвоюються суб’єктом призначення, не повною мірою узгоджується з пунктом 24 частини першої статті 106 Конституції, згідно з яким вищі спеціальні звання присвоює Президент України.

Конституційна норма означає, що у визначеному відповідним законом переліку спеціальних звань мають бути визначені вищі спеціальні звання. Для військової та іншої мілітаризованої служби — так звані генеральські звання.

Для коментованого Закону це мали б бути 1, 2 і 3 ранги, що відпові­дають категорії «А» (вищий корпус державної служби). Такі ранги доцільно законодавчо визначити як вищі спеціальні звання, а отже їх присвоєння в подальшому повинне здійснюватися Президентом України, що відповідатиме Конституції.

5.5. Частина п’ята коментованої статті визначає момент присвоєння рангу державному службовцю — одночасно з призначенням на посаду державної служби.

Винятком є встановлення випробування (стаття 35 Закону) при призна­ченні особи на посаду державної служби. Так, при призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов’язковим.

У разі встановлення випробування присвоєння рангів державних служ­бовців здійснюється після закінчення строку випробування — до шести міся­ців (частина третя статті 35 Закону).

Державному службовцю, який вперше призначається на посаду дер­жавної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад. Наприклад, особі, що вперше призначається на посаду державної служби категорії «В», може бути присвоєно лише 9 ранг.

5.6. Частина шоста коментованої статті визначає послідовність присвоєння державному службовцю чергового рангу, тобто наступного вищого рангу.

Присвоєння державному службовцю чергового рангу здійснюється у межах відповідної категорії посад державної служби через кожні три роки служби з урахуванням оцінювання його службової діяльності.

Підставою для прийняття рішення про присвоєння державному служ­бовцю чергового рангу є подання суб’єктові призначення, яке готується службою управління персоналом.

Державному службовцю, який призначається на посаду більш високої категорії і має ранг у межах такої категорії, може бути залишено попередній або присвоєно черговий ранг у межах відповідної категорії посад. При цьому черговий ранг присвоюється лише у разі, коли попередній ранг був присвоє­ний державному службовцю більше ніж рік тому з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. У разі залишення попереднього рангу черговий ранг присвоюється державним службовцям з урахуванням часу присвоєння попереднього рангу.

Можливість присвоєння чергового рангу залежить від результатів оціню­вання службової діяльності державного службовця (стаття 44 Закону).

Під час присвоєння чергового рангу державному службовцю, який не проходив оцінювання результатів службової діяльності у відповідному дер­жавному органі, враховується інформація про оцінювання результатів його службової діяльності за попереднім місцем роботи, яка надається на запит служби управління персоналом.

Також визначено, що не присвоюється черговий ранг державному служ­бовцю протягом строку застосування до нього дисциплінарного стягнення та протягом шести місяців від дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності. Такі періоди не зараховуються до трирічного строку, передбаченого для присвоєння черго­вого рангу.

5.7. Частина сьома коментованої статті визначає можливість дострокового присвоєння державному службовцю чергового рангу, тобто без дотримання трирічного періоду між попереднім і наступним рангами. Таке присвоєння може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попе­реднього рангу за особливі досягнення або за виконання особливо відпові­дальних завдань.

Законом не передбачаються критерії визначення «особливих досягнень» або «виконання особливо відповідальних завдань», що на практиці може призвести до неоднозначного застосування норми Закону або зловживань.

Законом передбачено, що підставою для прийняття рішення про при­своєння достроково чергового рангу державного службовця є обґрунтоване подання суб’єктові призначення, яке вноситься безпосереднім керівником.

5.8. Частиною восьмою коментованої статті передбачено присвоєння чергового рангу державному службовцю поза межами відповідної категорії посад — за сумлінну службу у зв’язку з його виходом на пенсію.

Очевидно, що зазначена норма розглядається як форма визнання заслуг державного службовця.

У той же час, Законом не визначається, сумлінною має бути служба державного службовця за весь період його перебування на державній службі чи це стосується часу його служби в державному органі, з якого він звіль­няється у зв’язку з виходом на пенсію.

З урахуванням того, що термін «сумлінна служба» є оціночною катего­рією і його зміст не розкривається в тексті Закону, доцільно законодавчо визначити певні критерії «сумлінного ставлення до виконання обов’язків державної служби», що виключить можливість для зловживань під час при­йняття рішень про присвоєння чергового рангу державному службовцю поза межами відповідної категорії посад — за сумлінну службу у зв’язку з його виходом на пенсію.

Слід також мати на увазі, що черговий ранг поза межами відповідної категорії посад може бути присвоєно лише тому державному службовцю, який має найвищий ранг у межах відповідної категорії посад на момент звіль­нення з державної служби у зв’язку з виходом на пенсію.

5.9. Частина дев’ята коментованої статті унормовує питання збереження присвоєного рангу державної служби — у разі переходу державного служ­бовця на посаду нижчої категорії або його звільнення з державної служби.

Тобто у разі звільнення чи переходу державного службовця на посаду нижчої категорії за ним залишається присвоєний ранг державної служби, і такі обставини не є підставою для пониження або позбавлення його раніше присвоєного рангу.

5.10. Згідно з частиною десятою коментованої статті позбавити держав­ного службовця рангу можна лише за рішенням суду.

Законом не визначені підстави, на яких державний службовець може бути позбавлений рангу. І це є певна прогалина в правовому регулюванні.

Водночас статтею 54 ККУ передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

5.11. Частиною одинадцятою коментованої статті передбачено, що запис про присвоєння, зміну та позбавлення рангу державного службовця робиться в особовій справі (стаття 37 Закону) та трудовій книжці державного служ­бовця (стаття 48 КЗпПУ).