Ранги державних службовців

Ранг - це спеціальне звання, яке дає право його власникові - державному службовцю - займати певні посади державної служби. Ранг є певним зв’язком між державним службовцем і державою протягом всієї його професійної діяльності.

Відповідно до чинного Закону присвоюються такі ранги: 1) державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», - 1, 2, 3 ранг; 2) державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг; 3) державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.

Підставою для прийняття рішення про присвоєння достроково чергового рангу державного службовця є обґрунтоване подання, внесене безпосереднім керівником суб’єктові призначення. У разі коли суб’єкт призначення є безпосереднім керівником державного службовця, рішення про присвоєння достроково чергового рангу державного службовця приймається таким керівником за обґрунтованим поданням служби управління персоналом державного органу, в якому працює відповідний державний службовець. У поданні щодо присвоєння рангу державного службовця обов’язково зазначаються: а) дата присвоєння попереднього рангу, номер і дата відповідного рішення - у разі присвоєння державному службовцю чергового рангу в межах відповідної категорії посад державної служби; б) завдання, виконані державним службовцем, що мають важливе значення для розвитку держави або регіону чи особливі досягнення - у разі присвоєння державному службовцю достроково чергового рангу в межах відповідної категорії за особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань.

Суб’єктом внесення підстави для прийняття рішення про присвоєння чергового рангу є стосовно:

1) державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»: Державним секретарем КМУ - щодо своїх заступників; першим заступником або заступником Державного секретаря КМУ - щодо Державного секретаря КМУ; міністром - щодо державного секретаря міністерства; керівником ЦОВВ, який не є членом КМУ, - щодо своїх заступників; першим заступником або заступником керівника ЦОВВ, який не є членом КМУ, - щодо керівника центрального органу виконавчої влади, який не є членом КМУ; Головою КСУ - щодо керівника Секретаріату КСУ; керівником Секретаріату КСУ - щодо своїх заступників; Головою ВСУ - щодо керівника апарату ВСУ та його заступників; Головою вищого спеціалізованого суду - щодо керівника апарату вищого спеціалізованого суду та його заступників; Головою ВРП - щодо керівника секретаріату ВРП та його заступників; керівником секретаріату ВККС - щодо своїх заступників; заступниками керівника секретаріату ВККС - щодо керівника секретаріату ВККС; Головою ДСА - щодо заступників; заступником Г олови ДСА - щодо Г олови ДСА; керівником іншого державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, - щодо керівника державної служби в такому органі;

2) державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» - служба управління персоналом, погоджене з

безпосереднім керівником, якщо такий керівник не є суб’єктом призначення.

Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Особа, що призначена на посаду державної служби з випробуванням і має ранг, присвоєний за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування провадиться відповідно до такого рангу.

Чинним Законом передбачено дві основні вимоги щодо присвоєння чергового рангу державному службовцю у межах відповідної категорії посад: 1) через кожні три роки службової діяльності; 2) з урахуванням результатів оцінювання службової діяльності. Під час присвоєння державному службовцю, який не проходив оцінювання результатів службової діяльності у відповідному державному органі, чергового рангу враховується інформація про оцінювання результатів його службової діяльності за попереднім місцем роботи, яка надається на запит служби управління персоналом.

Державному службовцю, який був звільнений з державної служби та повернувся на державну службу, черговий ранг присвоюється через три роки з дня призначення на посаду державної служби. Період перебування державного службовця у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку не зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу. У такому разі стаж роботи для присвоєння чергового рангу обчислюється з урахуванням сумарно періоду роботи до зазначених відпусток та періоду роботи після виходу з них. Натомість, державному службовцю, увільненому від виконання обов’язків на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації або на 314

особливий період, період проходження такої військової служби зараховується до стажу роботи для присвоєння чергового рангу.

Державному службовцю, який призначається на посаду більш високої категорії і має ранг у межах такої категорії, може бути залишено попередній або присвоєно черговий ранг в межах відповідної категорії посад. При цьому черговий ранг може бути присвоєно лише у разі, коли попередній ранг був присвоєний державному службовцю більше ніж рік тому з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності.

Черговий ранг не присвоюється державному службовцю протягом строку застосування дисциплінарного стягнення.

Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за рішенням суду. При цьому у чинному Законі не передбачаються підстави для такого позбавлення рангу. Видається, що у цьому разі слід звернутися до ст. 54 КК, яка передбачає, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка мас військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

I теоретичний, і нормативний, і практичний інтерес являє собою зарубіжний досвід регулювання й присвоєння рангів (звань) та визначення можливостей використання його в умовах України. Насамперед слід зазначити, що ранги (звання) в європейських країнах суттєво відрізняються між собою (назвами, правовим регулюванням, порядком присвоєння, правовими наслідками), що унеможливлює їхню систематизацію та визначення закономірностей. Найчастіше, в європейських країнах використовується така система звань, як ранги: Болгарія, Німеччина, Греція; у Литві, Франції - класи. Найпростіша система звань передбачена у Литві, п. 2 ст. 7 Закону «Про публічну службу» якої передбачає, що посади публічних службовців поділяються на двадцять рангів (тобто ранги у Литві мають відношення до посад публічних службовців, а не до державних службовців, як це має місце в Україні), а публічним службовцям у Литві присвоюються кваліфікаційні класи, яких є три: третій, другий, перший. При цьому, третій кваліфікаційний клас присвоюється публічному службовцю при прийомі на посаду (у вигляді оцінювання)^[268].

Більш складною є система звань у Болгарії, Закон «Про державного службовця» ^[269] якої у ст.

професійну кваліфікацію державного службовця як сукупність знань, умінь, необхідних для якісної діяльності на посаді. Ранги державних службовців поділяються на дві групи: «молодший ранг» і «старший ранг», кожен з яких має по п’ять ступенів. Мінімальний ранг для кожної посади визначається в Єдиному класифікаторі посад в адміністрації, при цьому, для керівних посад найменшим рангом є третій молодший ранг. Слід зазначити, що важливе значення для вирішення питання щодо рангу має професійний досвід, зокрема:

а) якщо особа вперше вступає на державну службу і при цьому не має досвіду, то орган призначення присвоює їй п’ятий - молодший ранг; б) якщо особа вперше вступає на державну службу і відповідає вимогам щодо років професійного досвіду у проведенні відповідної діяльності, то їй присвоюється ранг, що відповідає мінімальному рангу, передбаченому для відповідної посади. Цікавим є те, що підвищення у ранзі здійснюється щонайменше через три і щонайбільше через п’ять років на основі атестування через оцінку успішності діяльності державного службовця на його посаді. Водночас, державному службовцю може бути присвоєно наступний вищий ранг раніше трирічного строку за умови, що при атестації він отримав найвищу оцінку. Таким чином для здійснення службової кар’єри державного службовця в Болгарії важливими є дві умови: а) вислуга років; б) успішне проходження атестування.

Кодекс цивільних службовців Греції чітко визначає залежність рангів дер­жавних службовців від категорій посад: a) категорія спеціальних посад (SP), яким відповідають перший і другий ранги; b) категорія посад, що вимагають університетської освіти (US), яким відповідають ранги (ранг «генерального директора», ранг «директора», ранги «А», «В», «С», «D»). Ранг «D» є

започатковуючим, ранг «генерального директора» - завершальним; с) категорія посад, що вимагають технічної освіти (TS), (ранг «директора», ранги «А», «В», «С», «D»). Ранг «D» є започатковуючим, ранг «директора» - завершальним; d) категорія посад, що вимагають середньої освіти (SE), (ранги «А», «В», «С», «D»).

Для присвоєння чергового рангу державному службовцю в Греції встановлено чіткі вимоги щодо строків служби у певному ранзі, зокрема для категорії US (вимагає університетської освіти): з рангу «D» до рангу «С» - три роки служби у ранзі «D»; з рангу «С» до рангу «В» - чотири роки у ранзі «С»; з рангу «В» до рангу «А» - шість років служби у ранзі «В», з рангу «А» до рангу «директора» - шість років служби у ранзі «А» і виконання обов’язків керівника структурного підрозділу протягом не менше двох трирічних строків; з рангу «директора» до рангу «генерального директора» - чотири роки служби у ранзі «директора»^[271]. Таким чином, основною умовою просування за званнями у Греції є вислуга років, хоча законодавство передбачає й додаткову умову - наявність матеріальних кваліфікацій, яких підтверджено відомостями, що містяться у їхній особистій справі.

Для процедури просування за званнями у Греції характерним є те, що на початку кожного року кожна компетентна служба складає реєстри всіх дер - жавних службовців за категоріями, рангами, галузями і спеціалізаціями із зазначенням стажу роботи у кожному ранзі. На основі цих реєстрів спеціально уповноважені службові ради складають списки на підвищення. Службовці, чиї імена було включено до списків на підвищення в рангах, отримують підвищення не пізніше, ніж через місяць після дати затвердження списків.

Досить складною й неоднорідною є система службових звань у Франції. Відповідно до законодавства Франції^[272] чин - це звання, яке дає право особі, яка його носить, займати одну з посад, що йому відповідає. При цьому будь-яке призначення або будь-яке просування в чині, яке не здійснюється з єдиною метою забезпечити вакантною посадою або дозволити особі, яка його отримала, виконання відповідних службових обов’язків, є недійсним. Для різних категорій посад службовців існує окрема, відмінна від інших, підсистема звань, наприклад: корпусу службовців категорії «В» присвоюються три чини (класи): середній, вищий та виключний. У свою чергу, в межах кожного класу виокрем - люються підкласи: середній клас містить 13 підкласів, вищий - 8 підкласів, виключний - 7 підкласів. Цікавим є те, що у просуванні за званнями

французьке законодавство передбачає не лише мінімальну, але й середню тривалість перебування службовця у відповідному підкласі, що дає йому змогу, у разі успішного виконання своїх завдань, на обґрунтоване підвищення підкласу.

9.6.