§ 1. Поняття реалізації норм права

Реалізація норм права — це втілення встановлених право­вих норм у діяльність суб’єктів права через виконання юридичних обов’язків, використання суб’єктивних прав, дотримання заборон та застосування норм права.

Реалізувати норми права, що містяться в законах та інших право­вих актах, означає, насамперед, втілити їх у життя, тобто запровадити новітні форми цих норм у систему права і забезпечити регулювання цими нормами суспільних відносин та поведінки їх учасників, а отже, втілити в життя волю законодавця та інших суб’єктів правотворчості, спрямовану на встановлення законності та утвердження правопоряд­ку в суспільстві. За відсутності такої реалізації право втрачатиме своє соціальне значення та призначення.

Поняття реалізації права охоплює низку методів і форм впливу на поведінку суб’єктів права.

До методів реалізації правових норм належать:

1) реалізація загальних положень — метод реалізації норм пра­ва, що полягає у втіленні в життя загальних положень, які міс­тяться в преамбулах нормативно-правових актів, статтях, що фіксують завдання і принципи правового регулювання у від­повідній сфері суспільних відносин;

2) реалізація правових норм поза межами правовідносин — метод реалізації норм права, що полягає у втіленні в життя правових норм, які встановлюють правовий статус і компе­тенцію суб’єктів права, тобто використання ними наданих їм суб’єктивних прав та виконання покладених на них юри- дичних обов’язків за відсутності конкретних зв’язків між суб’єктами права. Розрізняють дві форми цього методу реалі­зації:

а) активну, що передбачає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб’єкти права щодо всіх ін­ших суб’єктів. Цим правам відповідають обов’язки решти суб’єктів не чинити перешкод у їх здійсненні;

б) пасивну, що передбачає реалізацію правових норм, що міс­тять заборони, через утримання суб’єктів від дій, за вчи­нення яких встановлюється юридична відповідальність. Вона полягає у додержанні обов’язків, дотриманні норм- заборон, узгодженні своєї поведінки із змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність;

3) реалізація правових норм в межах конкретного виду право­відносин — метод реалізації норм права, що полягає у втілен­ні в життя низки правових норм, які встановлюють конкретні зв’язки та регулюють фактичні аспекти правовідносин між їх суб’єктами.

Форми реалізації правових норм класифікують за різними кри­теріями. Зокрема, за суб’єктами розрізняють індивідуальну та колек­тивну форми реалізації норм права. Однак, основну увагу слід приді­лити їх поділу за складністю і характером дій суб’єкта (за участю чи без участі держави). За цим критерієм розрізняють:

— просту (безпосередню) форму реалізації норм права, що здій­снюється без участі держави;

— складну (опосередковану) форму реалізації норм права, що здійснюється за участі держави.

Безпосередня реалізація норм права здійснюється у формі вико­ристання, виконання і дотримання правових норм.

Використання — це форма реалізації повноважних правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці суб’єктів права, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (реалізація зако­нодавства про право на вищу освіту).

Виконання — це форма реалізації зобов’язальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці суб’єктів права, що здійсню­ється ними незалежно від їхнього власного бажання (реалізація за­конодавства про державні податки).

Дотримання — це форма реалізації заборонних юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб’єктів права, утриманні від за­боронених діянь (непорушення водіями транспортних засобів обме­жень щодо швидкості руху на автомагістралях).

Опосередкована реалізація норм права здійснюється у формі пра- возастосування.