§ 2. Поняття і загальна характеристика системи законодавства. Особливості її співвідношення із системою права

Законодавство — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів певної держави, а також міжнародних до­говорів, ратифікованих її законодавчим органом.

Законодавство є основною формою вираження права.

1. Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Проте між ними існує ряд значних від­мінностей:

2. Система права характеризує внутрішню сутнісну сторону об’єктивного юридичного права, а система законодавства — зовнішню.

3. Система права є сукупністю правових норм, а система законо­давства — сукупністю нормативно-правових актів.

4. В системі права норми права розподілені за галузями, підгалу- зями та інститутами права. Як правило, група правових норм складає конкретну галузь законодавства. Можливим є варіант, коли галузь права є, а галузі законодавства — немає. У цьому випадку галузі права не кодифіковані, а нормативний матері­ал розосереджений по кількох правових актах, що потребують уніфікації. У системі ж законодавства нормативно-правові акти об’єднані за галузями та інститутами законодавства. Га­лузі законодавства створюються як з урахуванням галузевого принципу, так і без урахування останнього: галузь законодав­ства може містити норми різних галузей права або формувати­ся на підґрунті окремого інституту чи підгалузі права. Можли­вим є варіант, коли галузь законодавства існує за відсутності відповідної галузі права.

5. Система права складається з галузей права, які мають власний предмет і метод правового регулювання. Система законодав­ства включає галузі законодавства, які мають лише предмет правового регулювання, хоча він, зазвичай, має неоднорідний характер.

6. Система права має лише галузеву, горизонтальну структуру, а система законодавства може мати і горизонтальну, і верти­кальну побудову.

7. Первинним елементом системи права є норма права зі своєю структурою: гіпотеза, диспозиція, санкція, а первинним еле­ментом системи законодавства є стаття закону, яка містить нормативне розпорядження, котре, як правило, не містить у собі всі три структурні елементи логічної правової норми. Нормативне розпорядження нерідко складається лише з гіпо­тези і санкції, а диспозиція може міститися або в іншій статті закону, або в іншому правовому акті. Закони, що включають норми різних галузей права, забезпечуються санкціями, які викладено в інших нормативно-правових актах.

8. Система права формується об’єктивно, відповідно до реаль­но існуючих суспільних відносин, а система законодавства створюється в результаті діяльності уповноважених суб’єктів у сфері правотворчості, тож містить у собі суб’єктивний еле­мент.

9. Структурні елементи системи права не мають зовнішніх рекві­зитів, тоді як складові системи законодавства, зазвичай, воло­діють ними.

Як уже зазначалося, у системі законодавства нормативно-правові акти об’єднані за галузями та інститутами законодавства.

Галузь законодавства — це група нормативно-правових актів, об’єднаних спільною належністю до однієї сфери правового регулю­вання суспільних відносин, що характеризуються єдністю змісту та форми і мають системні зв’язки між собою.

Інститут законодавства — це система нормативних розпоря­джень в межах конкретної галузі законодавства, які регулюють певну групу якісно однорідних суспільних відносин.

Важливим елементом структури законодавства є також комплек­сні законодавчі інститути, що об’єднують нормативні розпоряджен­ня стосовно кількох галузей законодавства.

Слід чітко розрізняти галузі права і галузі законодавства. У не­давньому минулому ці поняття нерідко ототожнювалися. Тому й галузей права існувало стільки, скільки було видано законодавцем нормативно-правових розпоряджень. Однак галузі законодавства ажніяк не віддзеркалюють відповідні галузі права. У деяких випадках вони збігаються з галузями права (цивільне, кримінальне), в інших — із підгалузями (водне, податкове тощо).

Число галузей законодавства перевищує число галузей права.

Причини розбіжності деяких галузей права і галузей законодав­ства такі:

1) об’єктивна неможливість викласти зміст кожної окремої галу­зі права в одному нормативно-правовому акті;

2) залежність системи законодавства від цілеспрямованої діяль­ності суб’єктів, пов’язаної з його систематизацією, від інтере­сів суспільства і держави, а також потреб юридичної практики і рівня розвитку правової системи;

3) інтенсивний процес вдосконалення законодавства, виклика­ний його плановим, але не завжди послідовним переорієнту­ванням на загальновизнані демократичні цінності;

4) орієнтування системи законодавства не лише на галузь права, а й на відповідну сферу державної діяльності.

Тим не менш, розбіжність галузей права і галузей законодавства не виключає наявності позитивної тенденції до приведення їх у від­повідність одна з одною.

Система законодавства має власну структуру. Структура сис­теми законодавства — це внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, що знаходить свій прояв в їх узгодженні і диференціації на галузі та інститути законодавства.

Розрізняють галузеву (горизонтальну), субординаційну (верти­кальну) та державно-організаційну структури системи законодавства.

Галузева структура системи законодавства передбачає поділ нормативно-правових актів за предметом правового регулювання на окремі галузі права. Отже, елементами галузевої структури законо­давства є галузі права.

Проте розбіжність низки галузей права і галузей законодавства обумовлює системну класифікацію галузевої структури законодав­ства, а отже, і поділ самого законодавства на галузеве, спеціальне (внутрішньогалузеве) та комплексне (міжгалузеве).

Галузеве законодавство містить норми однієї галузі права, пред­метом регулювання якої є певна сфера суспільних відносин, яка вима­гає юридично однорідних прийомів правового впливу. В галузевому законодавстві галузь законодавства, як правило, збігається з відпо­відною галуззю права (кримінальне, адміністративне законодавство).

Спеціальне законодавство містить норми підгалузі або інституту права, предметом регулювання яких є група чи сукупність груп сус­пільних відносин, що вимагає юридично однорідних прийомів право­вого впливу. За цих умов підгалузь чи інститут права складають за­конодавство, яке є частиною певної галузі законодавства (наприклад, водне, лісове, фауністичне, гірниче, повітроохоронне законодавство як внутрішньогалузеві елементи екологічного законодавства).

Комплексне законодавство містить норми кількох галузей права, які регулюють різні види суспільних відносин, що складають віднос­но самостійну сферу суспільного життя, яка потребує юридично різ­нойменних способів правового впливу, що формують цілісний метод правового регулювання. В комплексному законодавстві галузь зако­нодавства складається із норм різних галузей права (підприємниць­ке, муніципальне законодавство).

Субординаційна структура системи законодавства передбачає поділ нормативно-правових актів на окремі групи за їх юридичною чинністю. Елементами субординаційної структури законодавства є:

— Конституція;

— конституційні закони;

— звичайні закони;

— укази глави держави;

— постанови парламенту;

— постанови уряду;

— накази міністерств, державних комітетів та інших централь­них органів виконавчої влади;

— постанови та інші рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

— нормативні накази, інструкції державних підприємств, уста­нов, організацій.

Таким чином, вертикальна структура законодавства визначає юридичну силу нормативно-правових актів і пов’язується з місцем конкретного суб’єкта правотворчості у системі правотворчих органів у цілому.

Державно-організаційна структура системи законодавства пе­редбачає поділ нормативно-правових актів за територіальним прин­ципом. Елементами державно-організаційної структури законодав­ства є загальнофедеральне законодавство та законодавство суб’єктів федерації.