Система органів прокуратури в Україні та її перспективи

Особливе місце в державному апараті України посідають органи прокуратури, які є найбільш централізованою ланкою держ­апарату. На чолі прокуратури перебуває Генеральний Прокурор України, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України.

никали резонансні конфлікти навколо звільнення та поновлення окремих осіб. Відкритість переліку підстав такого звільнення на­томість породжує питання щодо незалежності прокуратури.

Прокурорський нагляд за додержанням законності був го­ловною функцією прокуратури в умовах монопартійного режиму. Конституція Союзу РСР 1977 р. встановлювала: “Вищий нагляд за точним і одноманітним дотриманням законів усіма міністер­ствами, державними комітетами і відомствами,... посадовими осо­бами, а також громадянами покладається на Генерального проку­рора СРСР і підпорядкованих йому прокурорів” (ст. 164). Іден­тичним за змістом було формулювання ст. 162 Конституції Україн­ської РСР від 20 квітня 1978 р.

Прокурорський нагляд є квазісудовою формою державного контролю за законністю, оскільки прокурор самостійно, або за зверненням приймає рішення про законність чи незаконність рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, і застосовує визначені законом форми реагування прокуратури: про­тест, припис, подання, постанову.

Конституція України 1996 р. передбачила існування загаль­ного нагляду прокуратури за законністю лише “до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів контролю за додержанням законів” (п. 9 розд. XV). При цьому не встановлю­валися часові обмеження для прийняття таких законів. Законом України № 2222-IV від 8 грудня 2004 р. було внесено зміни до Конституції України, зокрема ст. 121 доповнено п.

Організація прокуратури на місцях. В усіх регіонах Ук­раїни на чолі прокуратур перебуває прокурор, призначений Гене­ральним Прокурором України. Йому підпорядковані районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них проку­рори. У кожному регіоні здебільшого функціонує кілька спеціалі­зованих прокуратур: прокуратура з нагляду за додержанням за­конів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, транспортна прокуратура, міжрайонна природоохоронна прокура­тура. Окремою підсистемою є військові прокуратури, до яких на­лежать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, між­районні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокуро­ри, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування. Прокурори не можуть входи­ти до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утво­рюваних радами або їх виконавчими органами. Прокурор Авто­номної Республіки Крим має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і головою Уряду Автономної Республіки Крим. Прокурори областей, м. Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управ­ління, підприємств, установ і організацій.

Подальший розвиток прокуратури визначається передусім пошуком її ролі в системі державних органів у цілому. Ідеться про поступову інтеграцію цих органів або до системи виконавчої вла­ди, або (за прикладом більшості європейських демократій) до органів судової влади. Нинішня ж роль прокуратури значною мірою визначається традиціями як радянської, так ще й дорадянської доби. Відповідно, потребує вивчення та використання практика організації прокуратури в демократичних державах.

У демократично організованих країнах статус прокуратури звичайно не визначається нормами конституції. Здебільшого про­куратура розглядається лише як частина судової системи. На прак­тиці це виявляється в тому, що прокуратура організаційно і струк­турно перебуває при судах і вищою прокурорською посадою в багатьох країнах є прокурор при Верховному суді (або вищому касаційному суді). У континентальних європейських країнах про­курори, як і судді, підпорядковані вимогам законодавства про ма­гістратуру.

Існує значна національна специфіка в організації прокура­тури, яка виявляється в особливостях підпорядкування органів прокуратури, існування загальнодержавної структури, визначен­ня функцій, юридичного закріплення.

У Великобританії відповідні функції виконує, зокрема, ге­неральний атторней, що є главою адвокатури і одночасно юрис­консультом корони та уряду. Генеральний атторней має право роз­починати кримінальне переслідування, давати вказівки з приводу розслідування злочинів. Генеральний атторней може підтримува­ти звинувачення в суді, але на практиці він доручає цю функцію найбільш досвіченим юристам-баррістерам або директору публіч­ного звинувачення, який призначається міністром внутрішніх справ. Генеральний солісітер є фактичним заступником генераль­ного атторнея і може виконувати практично всі функції останньо­го. Директор публічного звинувачення може підтримувати звину­вачення також за вказівкою міністра або власною ініціативою. Він може прийняти на себе звинувачення в суді по будь-якій справі, розпочатій приватним звинувачувачем.

Під впливом британської юридичної практики система аттор- неїв існує в інших країнах загального права. Проте вона суттєво модернізувалася і пристосувалася. У Канаді звинувачення в суді магістратів можуть підтримувати приватні особи. Однак генеральні атторнеї провінції або федерації мають право у будь-який момент призупинити розгляд звинувачення, висунутого приватною осо­бою. Звинувачення в судах більш високої інстанції підтримується представником генерального атторнея провінції. Генеральний атторней Канади очолює міністерство юстиції. Його представни­ки можуть підтримувати звинувачення в будь-яких судах.

У США прокуратура (атторнейська служба) має цілком оформ­лений і відокремлений вигляд. Основним обов’язком прокурату­ри є порушення кримінальних справ і підтримка звинувачення в суді. Відмова прокуратури від відкриття кримінальної справи або підтримки звинувачення по вже відкритій справі (правило nolle prosegrn) означає неможливість подальшого кримінального пере­слідування громадянина. Відповідно до федерального устрою дер­жави, атторнейська служба поділяється на федеральну прокурату­ру, прокуратуру штатів і місцеву прокуратуру, які між собою не пов’язані. Для взаємодії прокуратури федеральної і штатів ство­рено Національну асоціацію генеральних атторнеїв, яка поклика­на забезпечити обмін досвідом та інформацією. У штатах здебіль­шого відсутня навіть така форма координації зусиль прокуратури штату і місцевих прокуратур.

У країнах романо-германської системи права прокуратура звичайно є досить централізованою і в організаційному відношенні точно дублює існуючу судову систему.

Прокуратура у Франції будується відповідно до структури судових органів (а до 1958 р. і формально входила до складу судо­вої поліції). Вся централізована система французької прокурату­ри підпорядкована міністерству юстиції. На французьку прокура­туру покладені функції початку кримінального переслідування, нагляд за органами розслідування і керівництво ними, підтримка звинувачення в суді під час розгляду кримінальних справ, конт­роль за законністю судових актів під час розгляду в суді цивільних спорів.

В Італії відповідно до ст. 73 Закону “Про судоустрій” проку­ратура “покликана здійснювати нагляд за дотриманням законів, ефективним і правильним відправленням правосуддя, охороною прав держави...”. Генеральний прокурор функціонує при Каса­ційному суді. Генеральні прокурори є також при апеляційних су­дах. У ст. 69 Закону “Про судоустрій” передбачено контроль Міністерства юстиції за діяльністю прокуратури, яка хоч і корис­тується загальними гарантіями незалежності магістратури, про­довжує лишатися ланкою, що пов'язує Міністерство юстиції із судовою системою.

Тенденція до оформлення більшої самостійності прокура­тури в системі органів державної влади в окремих країнах вияви­лася у закріпленні її статусу в основному законі держави. В Іспа­нії за конституцією: “Прокуратура без шкоди для функцій, що здійснюються іншими органами, має своїм завданням сприяння відправленню правосуддя з метою захисту законності, прав гро­мадян і суспільних інтересів, що охороняються законом, у силу своїх обов’язків або за зверненням зацікавлених осіб, а також на­гляд за незалежністю судів і дотриманням громадського інтересу” (ст. 124. 1). Конституцією закріплено принцип відокремленості та ієрархічного підпорядкування органів прокуратури, статус яких визначається окремим законом. Генеральний прокурор призна­чається Королем за поданням уряду з урахуванням думки Гене­ральної Ради судової влади (ст.

У цілому слід підкреслити значну специфіку організації і функцій прокуратури в окремих країнах. Як правило, в усіх без винятку країнах прокуратура обстоює інтереси публічної влади, підтримує звинувачення в судах, у багатьох - бере активну участь в організації кримінального переслідування і проведенні поперед­нього слідства. Проте переобрання на себе прокуратурою квазісу- дових функцій звичайно не допускається. Покладення на органи прокуратури функції нагляду за дотриманням законності означає лише наявність у них повноваження опротестувати той чи інший акт у судовій інстанції. Певною мірою квазісудові функції у сфері адміністративної юстиції виконує атторнейська служба в США і деяких інших країнах (де адміністративні суди як такі відсутні), але винятково у випадках відсутності відповідних рішень органів законодавчої або судової вдади. В окремих країнах з метою дотри­мання законності прокуратура уповноважена здійснювати спе­ціальні заходи для захисту інтересів звинуваченого.

Спостерігається тенденція організаційного відокремлення прокуратури і певного підвищення її ролі. Проте ця тенденція не має всеохоплюючого характеру.

4.4.