Види адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України

У попередньому підрозділі дисертаційного дослідження нами була з’ясована сутність та значення адміністративних процедур в діяльності правоохоронних органів. Однак, процес реформування адміністративної галузі права в Україні, оптимізація правових аспектів публічного управління актуалізують питання більш комплексного вивчення адміністративно - процедурних відносин в діяльності органів прокуратури [153, с.60].

Саме тому, в контексті представленого наукового дослідження окрему увагу нами буде приділено дослідженню класифікації адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України.

Семантично «класифікація» - це система підпорядкованих понять (класів, об’єктів) будь - якої галузі знань або діяльності людини, яка часто має вигляд різних за формою схем (таблиць) і використовується як засіб для встановлення зв’язків між цими поняттями чи класами об’єктів, а також для точного орієнтування в різноманітності понять або відповідних об’єктів [34, с. 269; 146]. Як слушно зазначає С.В. Познишев: «класифікація, як прийом вивчення, має двояке значення для наукового дослідження: із зовнішнього боку, це - прийом, що вносить у дослідження систему і порядок; із внутрішнього боку, це - прийом, що визначає повноту і правильність висновків дослідження» [196, с. 5].

О.Г. Кальман вважає, що класифікація - це систематизований розподіл явищ і об' єктів на певні групи, класи і розряди залежно від їх однорідності чи різнорідності. Як правило, у основі класифікації лежить якісна ознака [99, с.105]. Автор дійшов висновку, що класифікація, як правило, передує типології - віднесенню об'єктів до визначених типів, які відображають їх найбільш суттєві ознаки. Проблеми типологізації виникають у всіх науках, які мають справу з різнорідною за складом множиною об'єктів (як правило, дискретною) і вирішують завдання упорядкованого опису й пояснення цих множин [99, с.105].

Переходячи безпосередньо до розгляду основного питання зазначимо, що в науковій літературі існує велика кількість підходів щодо визначення видів адміністративних процедур в діяльності органів державної влади. Традиційний підхід до класифікації адміністративних процедур у вітчизняній науці засновується на їх поділі: юрисдикційні та неюрисдикційні [253, с. 266; 55, с. 55]. Так, юрисдикційні процедури пов’язані з вирішенням юридичних справ, здійсненням правового захисту порушених або оспорюваних інтересів, винесенням юридично - владних рішень щодо застосування відповідної правової санкції, відновлення порушеного права [7, с. 489-492; 153]. Видами юрисдикційних процедур є: процедури у справах про адміністративні правопорушення; процедури в адміністративних судах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень; дисциплінарні процедури; процедури за скаргами громадян тощо [253 с. 267; 153].

В.Д. Сорокін досліджуючи адміністративні процедури в діяльності органів виконавчої влади зазначає, що такі процедури доцільно поділяти на два основні види [248, с.316]:

1) Регулятивно - управлінські, за допомогою яких органом виконавчої влади (його посадовою особою) реалізуються встановлені дня нього повноваження. До таких процедур на думку автора відносяться: процедура прийняття актів управління; процедура розгляду заяв і звернень громадян; процедури ухвалення, розгляду і вирішення скарг громадян; дозвільні адміністративні процедури; реєстраційні адміністративні процедури; процедури управління державним і муніципальним майном чи майновими правами; інші процедури, пов'язані з видачею документів, що мають юридичне значення;

2) Правоохоронні (юрисдикційні) процедури. Їх за допомогою забезпечується підпорядкування фізичних і юридичних осіб загальнообов'язковим правилам поведінки і діяльності. До правоохоронних процедур В.Д. Сорокін відносить: процедури застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; процедури порушення справи про адміністративне правопорушення; процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення; процедура перегляду постанов і рішень у справах про адміністративні правопорушення; процедури виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення [248, с.316].

Н.В. Галіцина пропонує доволі розгорнуту систему критеріїв щодо класифікації адміністративних процедур, яка в цілому побудована на узагальненому аналізі адміністративно - правової наукової літератури [56, с. 34 - 49]:

1) за функціональним призначенням (залежно від виду (спрямованості) діяльності публічної адміністрації): «зовнішньо апаратні» адміністративні процедури; «зовнішньо спрямовані» адміністративні процедури;

2) за наявністю чи відсутністю спору у відносинах між адміністративним органом та приватною особою: юрисдикційні; неюрисдикційні;

3) за суб’єктами ініціативи: «заявні» процедури; «втручальні» процедури;

4) за ступенем обмеження прав приватних осіб: дозвільні; повідомні;

5) за порядком здійснення адміністративної процедури: звичайні; спрощені процедури (формальні та неформальні);

6) в залежності від предмета діяльності публічної адміністрації (від мети, яка досягається застосуванням адміністративної процедури): правонаділяючі, реєстраційні, ліцензійно - дозвільні, контрольно - наглядові, екзаменаційно - конкурсні, державно - заохочувальні, експертно - засвідчувальні [56, с. 34 - 49].

Ю. Тихомирова та Е. Талапіна, здійснюючи розподіл адміністративних процедур відповідно до видів завдань, які вирішуються в межах компетенції суб'єктів права, виділяють низку конкретних адміністративних процедур [257, с. 6 - 7]: організаційні процедури (розподіл обов'язків, регламент взаємин); прийняття рішень (правових актів, усних рішень тощо); використання інформації (документообіг, інформаційне обслуговування); вирішення функціональних завдань (економічних, фінансових та ін.); делегування повноважень; здійснення юридичних дій (ліцензування та ін.); проведення координації; здійснення контролю; діяльність у межах цільових програм; розгляд звернень громадян; розгляд пропозицій громадських об'єднань; вирішення розбіжностей та суперечок; дії в екстремальних ситуаціях; порядок реорганізації та ліквідації організацій; міжнародні та змішані процедури [257, с. 6 - 7].

На думку М.В. Сілайчева, адміністративні процедури можуть бути розподілені на функціональні та організаційні [239, с. 51 - 53]. Під функціональними процедурами автор розуміє адміністративні процедури за участю непідлеглих приватних осіб, під час яких найбільше повно реалізується управлінська функція держави при проведенні реєстрації, видачі ліцензій та інших дозволів, проведенні різних контрольних заходів. Організаційні процедури, з точки зору автора, здійснюються в межах публічної адміністрації і містять у собі: 1) внутрішньо - організаційні процедури (підготовка актів управління, діловодство); 2) процедури по взаємовідносинах із підлеглими організаціями; 3) процедури по взаємовідносинах із іншими органами влади (т. з. зовнішні). Дана група процедур отримала назву «організаційні», тому що їхнє основне призначення - організація управління, можливість здійснення процедур із першої групи [239, с. 51 - 53].

Г.В. Фоміч у дисертаційному дослідженні «Адміністративні процедури у публічній службі України» зазначав, що в залежності від спрямованості адміністративної процедури та за характером наслідків для публічних службовців адміністративні процедури у публічній службі класифікуються: внутрішньо - організаційні адміністративні процедури, які поділяються організаційні адміністративні процедури та юрисдикційні адміністративні процедури [274, с.119]. Організаційні адміністративні процедури відповідно до точки зору автора поділяються на:

1) процедури вступу на публічну службу, які включають процедури - конкурсу, зарахування на посаду, призначення на посаду, виборів на посаду, обрання на посаду;

2) процедури оцінювання діяльності публічних службовців - процедури щорічної оцінки й атестаційної процедури;

3) процедури щодо просування по публічній службі - процедури стажування, процедури кадрового резерву, процедури присвоєння рангу, чину, звання;

4) заохочувальні адміністративні процедури;

Юрисдикційні адміністративні процедури:

1) процедури службового розслідування щодо публічних службовців;

2) процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності загального характеру;

3) процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціального характеру [274, с.120].

Розглядаючи адміністративні процедури, що функціонують у сфері публічного управління, російський дослідник С. Хазанов поділяє їх на три загальні групи:

1) процедури внутрішньої організації публічної адміністрації (такі процедури визначають структуру органу, роботу з кадрами, форми і методи діяльності);

2) процедури взаємодії між суб'єктами публічної адміністрації та процедури, що власне й становлять інтерес у нашому дослідженні;

3) процедури взаємодії публічної адміністрації з фізичними і юридичними особами [277, с. 58].

О.І. Миколенко, як базову класифікацію, вважає розподіл адміністративних процедур за її змістом на [158, с. 262]:

1) нормотворчі. До таких адміністративних процедур учений відносить процедури: а) з прийняття нормативних актів Кабінету Міністрів України;

б) з видання нормативних актів центральними органами державної виконавчої влади; в) з видання рішень місцевих державних адміністрацій;

г) провадження з видання нормативних актів органами місцевого самоврядування.

2) правозастосовчі. Вказані адміністративні процедури, на думку автора неоднорідні за своїм змістом. Саме тому вчений наголошує, що виникає необхідність у додатковому критерії їхнього поділу. Залежно від того, пов’язані чи ні адміністративні процедури із застосуванням заходів адміністративного примусу у зв’язку з вчиненим порушенням чи розглядом публічного спору, їх можна поділити на адміністративно - організаційні процедури та адміністративно - юрисдикційні процедури.

Відповідно до адміністративно - організаційних процедур О.І. Миколенко відносить [158, с. 262 - 263]: а) реєстраційні процедури; б) дозвільні процедури;

в) атестаційні процедури; г) контрольно - наглядові процедури;

д) заохочувальні процедури.

О.В. Левченко пропонує свій варіант щодо класифікаційних критеріїв адміністративної процедури [143, с.63]:

- за порядком здійснення: звичайні та спрощені адміністративні процедури, де звичайна процедура передбачає діяльність у чітко визначених законом формах, дотримання яких є необхідною умовою законності прийнятого акту суб’єктом публічної адміністрації, спрощена - передбачає можливість коригування (як правило мінімізація) процедурних вимог до реалізації певних стадій. У разі застосування спрощеної (неформальної) процедури мають місце певні особливості, що обумовлюють специфіку застосування такої процедури;

- залежно від суб’єкта ініціювання: заявні та втручальні. Заявна процедура - це процедура, що починається за зверненнями фізичних та юридичних осіб до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Особливість цієї процедури полягає в тому, що ініціатором виступає приватна особа (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та громадські об’єднання без статусу юридичної особи тощо). Під втручальними процедурами розуміють діяльність, що здійснюється за ініціативою суб’єкта публічної адміністрації за наявності потреби у захисті державних та суспільних інтересів, забезпечення прав і свобод громадян, припинення адміністративних правопорушень тощо;

- залежно від предмета: щодо надання адміністративних послуг; щодо застосування заходів адміністративного примусу; контрольно - наглядові; атестаційні; нормотворчі (прийняття нормативно - правових актів); укладання адміністративно - правового договору тощо [143, с.63].

Таким чином, на основі аналізу численних наукових позицій та чинного законодавства України можемо запропонувати власну класифікацію адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України. Отже, такі процедури, на нашу думку, слід поділити на дві великі групи:

1. Адміністративні процедури проходження державної служби в органах прокуратури. Під проходженням служби слід розуміти сукупність юридичних фактів, які тягнуть виникнення, зміну або припинення державно - службових відносин прокурорського працівника [133]. Зазначимо, що організаційні процедури проходження державної служби в органах прокуратури в основному пов’язані з організацією діяльності зазначеного органу державної влади. На нашу думку, можна виділити наступні види процедур проходження державної служби в органах прокуратури:

- регулятивні процедури, тобто такі що регулюють процес проходження служби в органах прокуратури;

- охоронні процедури, які пов'язані із неправомірними діями працівників органів прокуратури (притягнення до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності тощо) [107, с.241];

- процедури, що потребують прийняття відповідного адміністративно - правового акту (наприклад, прийняття на службу, просування по службі, притягнення до відповідальності тощо);

- процедури, що не потребують прийняття адміністративного нормативно - правового акту;

- адміністративні процедури, що ініціюються суб'єктом, який наділений владними повноваженнями (переміщення і просування по службі; зниження та позбавлення спеціальних звань; притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) [107, с.242];

- адміністративні процедури, що ініціюються суб'єктом, який не наділений владними повноваженнями (прийняття на службу в органи прокуратури; забезпечення особистої безпеки працівників прокуратури тощо) [107, с.242];

- безініціативні адміністративні процедури, особливість яких полягає у тому, що їх початок залежить не від волі того чи іншого суб'єкта, а від нормативно визначених юридичних фактів (термінів проведення атестування, вислуги років, вислуги у спеціальному званні тощо) [107, с.243].

- обов’язкові адміністративні процедури;

- необов’язкові процедури, тобто такі, що є факультативними (додатковими). Як приклад, можемо навести процедуру просування по службі, адже особа може займати одну й ту ж саму посаду протягом всієї своєї кар’єри.

Таким чином, адміністративні процедури проходження державної служби - це такі процедури, що безпосередньо пов’язані із організацією внутрішньої діяльності зазначеного органу державної влади, зокрема її кадровою політикою. Більшість із зазначених процедур будуть детальніше розглянуті нами у наступних підрозділах представленого наукового дослідження.

2. Адміністративні процедури прийняття та реалізації управлінських рішень. Управління в органах прокуратури покликано протидіяти процесам дезорганізації. Адміністративні процедури прийняття та реалізації управлінських рішень передбачають підготовку та видання уповноваженими суб’єктами відповідних нормативно - правових актів. Перелік видів даних процедур є досить широким, однак основними на нашу думку є:

1) управлінські процедури кадрового характеру, зокрема: прийняття на посаду до органів прокуратури. Зазначена процедура буде детально розглянута нами далі; робота з особами, зарахованими до кадрового резерву. Резерв створюється для наступної цілеспрямованої роботи з добору кадрів, пов’язаної з вивченням і оцінкою претендентів на майбутню посаду, що звільнилася [3]; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад [134, с.13]. Більш детально зазначеному процедуру буде розглянуто нами у наступних підрозділах представленого дисертаційного дослідження; професійну підготовку прокурорсько - слідчих працівників [134]. Дозволяє підвищити кваліфікаційний рівень, та покращити ефективність діяльності як окремо взятого працівника, так і всього органу прокуратури взагалі.

2) управлінські процедури внутрішньо - організаційного характеру:

- процедури, що спрямовані на організацію внутрішньої структури органів прокуратури; оцінювання діяльності працівників органів прокуратури. Останнє здійснюється як під час атестації, так і за результатами службової діяльності за рік, і яке необхідно розглядати як засіб визначення рівня професійної підготовки, відповідності обійманим посадам, перспектив просування працівника по службі та шляхів підвищення кваліфікації і зміцнення службової дисципліни [270, с. 129]. Більш детально окремі процедури оцінювання працівників органів прокуратури будуть розглянуті нами далі у ході даного дисертаційного дослідження;

- процедури проведення службової перевірки (розслідування). Дані процедури покликані забезпечити повноту, всебічність і об’єктивність встановлення обставин подій, правильне застосування нормативних актів, що передбачають дисциплінарну та іншу відповідальність, недопустити упередженого ставлення та порушень прав працівника, стосовно якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності [215];

- застосування заохочень до працівників органів прокуратури. Заохочення оголошується наказом, про що вноситься запис до трудової книжки. Наказ оголошується особі, якій винесено заохочення (матеріальне, моральне тощо), всім працівникам даного органу прокуратури і додається до особової справи [270]. Відтак, застосування заохочень - є важливим засобом щодо стимулювання працівників органів прокуратури до ефективного та якісного виконання своїх службових обов’язків;

- застосування дисциплінарних стягнень. Дисциплінарне стягнення також є стимулюючим фактором для працівника, що спонукає його до якісного та ефективного виконання своїх обов’язків. Однак, «спонукальним фактором» у даному випадку виступає є страх працівника отримати дисциплінарне стягнення за неналежне виконання своїх посадових обов’язків;

3) управлінські процедури зовнішньо - організаційного характеру: процедури визначення структури органів прокуратури; процедури, що спрямовані матеріально - технічне забезпечення діяльності органів прокуратури; процедури фінансового забезпечення органів прокуратури; процедури, що спрямовані на суб’єктів, що не працюють в органах прокуратури, однак в силу певних обставин є учасником управлінської процедури (розгляд звернень громадян в органах прокуратури, порушення в установленому законом порядку провадження про адміністративне правопорушення) [132, с.71];

4) управлінські процедури, що залежать від напрямків здійснення діяльності органами прокуратури:

- правотворчі;

- правозастосовчі;

- контрольно - наглядові;

- установчі.

Отже, управлінські процедури в діяльності органів прокуратури необхідно розглядати як:

1) спосіб забезпечення прав, свобод і інтересів працівників органів прокуратури у внутрішньо - організаційних відносинах, та прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у зовнішньо - адміністративних відносинах;

2) спосіб впорядкування управлінських відносин;

3) гарантію прийняття законного та обґрунтованого управлінського рішення;

4) засіб запобігання зловживанням службовим становищем [132, с.71].

Таким чином, як підсумок зазначеному в даному підрозділі

дисертаційного дослідження, можемо стверджувати, що в юридичній літературі до сих пір не сформовано єдиної класифікації адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України. Враховуючи наведені вище наукові позиції, нами було запропоновано розподілити зазначені процедури на дві загальні групи:

- адміністративні процедури проходження служби;

- адміністративні процедури прийняття та реалізації управлінських рішень. Кожна із цих груп у своєму складі має ще по декілька різновидів процедур. Наведена нами класифікація не є вичерпною, втім вважаємо, що саме означені різновиди адміністративних процедур найбільш повно відображають особливості діяльності органів прокуратури та роль цих процедур у ній.

<< | >>
Источник: АНДРІЄВСЬКА ЮЛІЯ ІГОРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Види адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України:

  1. РОЗДІЛ VI. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
  2. § 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
  3. 1. «Адміністративна процедура» у змісті адміністративного процесу
  4. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ПИТАНЬ РЕКЛАМИ В УКРАЇНІ
  5. Поняття та сутність адміністративно-правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами
  6. Європейський та світовий досвід адміністративно-правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами
  7. РОЗДІЛ 2 МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ПИТАНЬ РЕКЛАМИ
  8. 2.2. Адміністративно-правові гаранти діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами
  9. РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ПИТАНЬ РЕКЛАМИ
  10. Напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування з питань реклами
  11. АНДРІЄВСЬКА ЮЛІЯ ІГОРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017, 2017
  12. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
  13. Поняття та значення адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України
  14. Види адміністративних процедур в діяльності органів прокуратури України
  15. РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ
  16. Удосконалення адміністративних процедур припинення служби в органах прокуратури
  17. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
  18. 3.1. Юрисдикційні адміністративні процедури в діяльності органів прокуратури та можливості їх покращення
  19. 3.3. Правоохоронні адміністративні процедури в діяльності органів прокуратури
  20. Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -