§ 4. Презумпції

У юридичній науці існує поняття «презумпції». Вона, не будучи юридичним фактом, також може породжувати правовідносини.

Отже, презумпція (від лат. praesumptio — припущення) — це за­кріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення.

Розрізняють спростовні та неспростовні презумпції. Неспрос­товні презумпції не потребують доведення, оскільки не підлягають сумніву. Спростовні, відповідно, можуть бути спростовані в резуль­таті встановлення іншого щодо цих фактів.

За субординацією в правовому регулюванні розрізняють матеріаль­но-правові та процесуально-правові презумпції.

Матеріально-правові презумпції — це презумпції, що містять правоположення про наявність або відсутність певного юридич­ного факту при існуванні інших фактів, які можуть стосуватися іншого суб’єкта даних правовідносин або неозначеного кола осіб. Матеріально-правові презумпції слугують передумовою для існуван­ня процесуальної презумпції, вступають у дію лише за доведеності умов їх застосування, завжди можуть бути спростовані через наве­дення доказу про відсутність фактів, за наявності яких вони застосо­вуються.

Процесуально-правові презумпції — це презумпції, що виключа­ють необхідність наведення доказів для винесення рішення або вказу­ють на суб’єкта, на якого покладається обов’язок доведення в процесі розгляду юридичної справи, чим встановлюється порядок застосу­вання норм процесуального права. Процесуально-правові презумпції мають передумовою матеріально-правову презумпцію, завжди ви­пливають із правової норми, чітко розподіляють обов’язок доведен­ня між суб’єктами, не можуть бути спростовані, якщо матеріально- правова презумпція є незаперечною.

Кожна галузь права має низку презумпцій. Наприклад, у цивіль­ному законодавстві закріплюється презумпція вини, оскільки вина визнається обов’язковою умовою для застосування заходів цивільно- правової відповідальності за порушення договірних зобов’язань або у разі заподіяння шкоди. У кримінальному законодавстві закріплюєть­ся презумпція невинуватості особи — правовий принцип, відповідно до якого щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припус­кається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Щоб не виникало потреби у розширювальному тлумаченні пре­зумпцій, вони зазвичай закріплюються у законах і чітко формулю­ються.

Запитання для самоконтролю

1. Якими основними ознаками характеризуються правовідносини у суспільстві? Які елементи включаються до їх структури?

2. Проаналізуйте зміст правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб і скажіть, в чому полягає їх відмінність.

3. Як співвідносяться між собою суб’єктивне юридичне право і суб’єктивний юридичний обов’язок? Що їх об’єднує?

4. Що таке юридичні факти? Чим відрізняються юридичні дії від юри­дичних подій?

5. Що таке презумпції? Яке їх призначення у законодавстві?