Класифікація юридичних презумпцій

Структурно презумпція складається з трьох частин: 1) умовні дії правила, або гіпотеза;

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

2) правило, або диспозиція;

115

3) контрпрезумпція, яка передбачає можливість спростування (якщо

А, то Б, поки не доведено інше (не Б))⁹⁶.

Класифікацію правових презумпцій здійснюють за різними підставами:

I. За способом нормативного закріплення юридичні презумпції по­діляють на:

- прямі, тобто сформульовані у вигляді окремого нормативно-пра­вового припису;

- непрямі, тобто словесно не закріплені в статті нормативно-правового

акта, але виведені зі змісту норм права під час їх тлумачення.

У першому випадку виявлення презумпції не становить труднощів,

тому що виклад її в нормативному тексті супроводжується використанням

формулювань «вважається», «передбачається», «поки не доведено інше»,

«якщо не буде доведено інше». Виявити непряму презумпцію набагато

складніше, тож деякі автори взагалі не розглядають цей різновид як пра­вову презумпцію⁹⁷.

Говорячи про непряму презумпцію, маємо на увазі ситуацію, при

якій законодавець закріплює в нормативно-правовому акті не саму пре­зумпцію, а правило, що випливає з неї. Приміром, в ролі непрямої право­вої презумпції часто розглядається презумпція можливості повторного

вчинення злочину особою, яка після засудження буде займатися тією ж діяльністю.

Це припущення слугує підставою для закріплення такого заходу кри­мінального покарання, як позбавлення права займатися певною діяльністю.

Аналогічна презумпція діє в адміністративному праві. Вона може бути сформульована як презумпція можливості повторного вчинення правопорушення особою, яка після накладення покарання продовжуватиме

здійснювати надане їй спеціальне право.

Обидві названі презумпції характеризуються яскраво вираженим соціальним аспектом і значним ступенем вірогідності та обґрунтованості.

На практиці правозастосовувач сам оцінює всі обставини справи і формує власне переконання, що узгоджується з розглянутою презумпці­єю або спростовує її. Усе сказане свідчить про те, що непряма презумпція за своєю природою має не правовий, а фактичний характер.

Крім того, визнання можливості непрямого закріплення правової презумпції веде до розмивання її поняття, втрати її індивідуальності,

⁹⁶ Кашанина Т. В. Юридическая техника: учеб. / Т. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - М.: Норма-Инфра-М, 2011. - С. 198-199.

⁹⁷ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] / М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 253.

Лекція 6. ЮРИДИЧНІ ПРЕЗУМПЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЗНАЧЕННЯ

116 презумпція втрачає визначеність форми, складається враження, що їх кількість у законодавстві величезна.

II. Юридичні презумпції поділяються за можливістю спростування:

- спростовні, тобто такі, які обов'язково передбачають винятки;

- незаперечні, яких не можна спростувати ні за яких обставин.

У науковій літературі з приводу цієї класифікації висловлюються діаметрально протилежні думки. Так, В. Бабаєв не тільки визнає факт іс­нування неспростовних презумпцій, але й вказує, що саме вони відіграють найбільш значну роль як прийом юридичної техніки. При цьому сам автор констатує, що цей різновид презумпції досить близький за своєю природою до правових фікцій. Саме на цю обставину звертають увагу ті вчені, які принципово заперечують можливість існування неспростовних презумпцій.

Категорії, іменовані в науці незаперечними презумпціями, насправді є:

а) юридичними фікціями - в тому випадку, коли відповідне положення прямо закріплене в тексті закону. Так, В. Бабаєв наводить приклад норми, що діє у французькому спадковому праві, згідно з якою в разі одночасної загибелі подружжя дружина визнається померлою пізніше. Аналогічна норма у вітчизняному законодавстві встановлює зовсім інше правило: громадяни, які померли в один і той же день, вважаються померлими од­ночасно і не успадковують один після одного (п.

б) фактичними презумпціями, що лежать в основі норми права - у тому випадку, коли припущення виводиться зі змісту правила поведінки.

Наприклад, презумпція нерозуміння суспільної небезпеки своїх дій малолітньою особою традиційно розглядається в літературі як незаперечна правова презумпція, що випливає з норм, які закріплюють вік настання юридичної відповідальності.

Водночас, «коли норма вже створена, припущення, що послужило мотивом до її створення, якщо воно і було, не має значення ні для суду, ні для тих осіб, яких норма стосується і для яких вона тягне певні наслід­ки: для них значення має не припущення, що послужило підставою для створення норми, а сама норма».

III. За способом встановлення та методом правового регулювання, юридичні презумпції поділяються:

- імперативні;

- диспозитивні.

Обидва різновиди презумпції є незаперечні, проте перша може бути спростована лише наявністю фактичних обставин, які скасовують вста­новлене презумпцією правило. Наприклад, «особа, яка завдала шкоди,

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини» або «за шкоду, заподіяну малолітньою особою, відповідають її батьки (усиновлювачі) або опікуни, якщо не доведуть, що шкода виникла не з її вини». У разі неможливості довести відповідні факти презюмоване правило діє в імперативному порядку.

117

Диспозитивна презумпція заздалегідь допускає можливість наявності іншого закону, нормативно-правового акта, що передбачає інше правило, ніж те, яке встановлює презумпція. Крім того, її диспозитивний характер може полягати в наданні сторонам права самим у договірному порядку врегулювати відповідне ставлення. Тільки за відсутності всіх цих варіантів регулювання застосовується правило, встановлене презумпцією: «договір передбачається оплатним, якщо із закону, інших правових актів, змісту чи суті договору не випливає інше», «при розділі спільного майна подружжя та визначення часток в цьому майні, частки подружжя визнаються рівними, якщо інше не передбачено договором між подружжям», «угода, яка відповідає вимо­гам закону або інших правових актів, незначна, якщо закон не встановлює, що така угода оспорювана або не передбачає інших наслідків порушення».

Як правило, диспозитивні презумпції не визначають суб'єкта, який несе тягар їх спростування; наявність закону, іншого нормативно-правового акта, а також зміст договору відомі суду і підлягають обліку, якщо навіть зацікавлена сторона не заявляє про це.

На противагу цьому, імперативна презумпція містить вказівку на суб'єкта, який повинен її спростувати: «При здійсненні одним з подруж­жя угоди з користування спільним майном подружжя передбачається, що він діє за згодою другого з подружжя. Така угода може бути визнана судом недійсною з мотивів відсутності згоди другого з подружжя тільки на його вимогу і тільки у випадках, якщо доведено, що інша сторона в угоді знала про незгоду другого з подружжя на здійснення даної угоди».

IV. Залежно від галузевої приналежності виділяють:

- матеріально-правові презумпції, які закріплюються нормами мате­ріального права і служать підставою вирішення справи по суті;

- процесуально-правові презумпції, значення яких обмежується ре­гулюванням порядку застосування норм матеріального права.

Прикладами презумпції першого виду є презумпція батьківства в сімейному праві, презумпція авторства, презумпція вини заподіювача шкоди в цивільному праві, презумпція невинуватості у кримінальному та адміністративному праві.

До процесуальних презумпцій відносяться презумпція істинності судового рішення, презумпція відмови від позовних вимог особи, яка двічі не з'явилася на судове засідання тощо.

Лекція 6. ЮРИДИЧНІ ПРЕЗУМПЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЗНАЧЕННЯ

118

Відзначимо, що межа між розглянутими видами презумпції досить

умовна. Тому, якщо одні автори обґрунтовують позицію, згідно з якою всі презумпції можна розділити на дві названі категорії, то інші доводять, що

найчастіше одна і та сама презумпція має і матеріально-правове, і проце­суальне значення.

Аналогічно деякі вчені пов'язують поняття презумпції насамперед з процесуальним правом, інші ж віддають перевагу матеріально-правовим презумпціям, вказуючи, що їх значення набагато ширше, тоді як процесу­альні презумпції мають вторинний, допоміжний характер.

Імовірно, позиція кожного автора багато в чому обумовлена специфі­кою тієї галузі права, у межах якої здійснюється дослідження, а також тим фактом, що питання про співвідношення матеріального та процесуального

права саме собою є вкрай дискусійним.

V. Класифікація юридичних презумпцій залежно від масштабу дії:

- загальноправові;

- міжгалузеві;

- галузеві презумпції.

Першу групу утворюють презумпції, що діють у всіх галузях права:

презумпція істинності та доцільності норм права, презумпція правосуб'єк- тності осіб, що вступають у правовідносини; презумпція добропорядності громадянина; презумпція знання закону. Загальновизнаним можна вважати

і загальноправовий характер презумпції невинуватості.

Друга група охоплює, наприклад, презумпції, характерні для всіх процесуальних галузей: презумпцію істинності судового рішення, обґрун­тованості вироку, презумпцію дійсності державного акта.

Прикладами галузевих презумпції є: презумпція батьківства, пре­зумпція рівності частки майна подружжя - у сімейному праві; презумпція смерті особи, безвісно відсутнього протягом певного часу; презумпція вини - у цивільному праві; презумпція вірогідності доказів, визнаних

двома сторонами - у цивільному процесі тощо.

Іноді як галузеві розглядають презумпції загальноправового або міжга­лузевого характеру, але мають особливе значення в цій галузі. Наприклад,

у цивільному праві виділяють презумпції добросовісності та розумності. Для адміністративної діяльності міліції найважливішими вважають пре­зумпцію знання закону, презумпцію законності правового акта, презумпцію

невинуватості, що мають явний загальноправовий характер. Існує також думка, що значення будь-якої презумпції не обмежується рамками однієї

галузі. Загальногалузева презумпція, зважаючи на тісний взаємозв'язок

з галузями права, стає міжгалузевою.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

5.