§ 1. Поняття і загальна характеристика законності

Законність — це комплексне соціально-правове явище, що ха­рактеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Законність, будучи багатоаспектним поняттям, є принципом формування правової держави, методом управління сус­пільства, режимом точного виконання закону.

Законність є принципом діяльності державних органів, громад­ських організацій, комерційних установ, посадових і службових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки є противагою свавілля і беззаконня. Разом з тим, з боку діяльності органів державної влади законність виступає як пев­ний метод державного управління суспільством, оскільки здійсню­ється виключно правовими засобами. Законність також є режимом реально діючого права, станом відповідності суспільних відносин за­конам і підзаконним актам, які, в свою чергу, покликані відобража­ти принципи свободи і соціальної справедливості, закладені у праві. Слід зауважити, що режим законності — це також неодмінний еле­мент демократії, адже за відсутності самої законності демократія лег­ко трансформується в охлократичний лад, точніше безладдя — владу юрби. За відсутності законності як режиму суспільно-політичного життя суспільство може бути укинуте в безодню анархії та хаосу, за чиїх умов пануванню закону в соціумі місця вже не залишатиметься. Без законності немає демократії, без демократії неможливо забезпе­чити законність. Законність і демократія — фактори побудови право­вої держави, а тому їхня присутність в соціальній структурі суспіль­ства є запорукою існування самого суспільства.

Зважаючи на все зазначене, важко цілком однозначно визначити, чим є сьогодні законність. Це питання залишається актуальним і досі. Однак з тим фактом, що без принципу законності як нормативного під­ґрунтя для діяльності органів державної влади, без законності як мето­ду державного управління суспільством неможливим є формування режиму законності, сперечатися так само важко. Тож законність — це правовий режим точного виконання чинних законів усіма суб’єктами права у сфері правотворчості та правореалізації, в інших сферах життє­діяльності людей, режим, за якого забезпечуються права і виконуються обов’язки людиною, державою та громадянським суспільством.

Основними засадами законності є:

— зверхність закону в системі правових актів;

— загальність законності;

— єдність розуміння і застосування законів на всій території їх дії;

— недопустимість протиставлення законності і доцільності;

— реальний характер законності;

— незаперечність закону в соціальній практиці;

— невідворотність відповідальності за правопорушення;

— обумовленість законності режимом демократії.

Законність ґрунтується на ряді вимог, які відображають її спря­мованість, обумовлену змістом норм права. На відміну від принципів, які виражають зміст законності, вони діють у всіх її вимірах, стосу­ються всіх сфер діяльності широкого кола суб’єктів суспільних відно­син і пов’язані з окремими сферами діяльності певного кола суб’єктів. Вимоги законності є юридичними умовами втілення в життя прин­ципів права.

Основні свої вимоги законність встановлює у сферах правотвор- чості та правореалізації.

Вимоги законності у сфері правотворчості такі:

— забезпечення відповідності змісту закону потребам суспільної дійсності;

— забезпечення верховенства закону щодо інших правових актів з обов’язковим додержанням принципу субординації у систе­мі нормативно-правових актів;

— забезпечення своєчасного прийняття закону і його скасування з обов’язковим додержанням відповідної процедури;

— забезпечення стабільності нормативно-правових актів;

— видання нормативно-правових актів лише у передбаченій за­коном формі.

Вимоги законності у сфері правореалізації такі:

— наявність спеціальних юридичних механізмів, які забезпечу­ють реалізацію норм права;

— гарантоване ефективне застосування норм права;

— достовірне тлумачення правових норм.