Порівняння фікції з юридичною презумпцією

Порівняймо тепер фікцію з юридичною презумпцією. Ці явища, крім того, що розроблені ще римськими юристами, а отже мають давню історію,

характеризуються значною подібністю.

Презумпції та фікції закріплюють особливі нестандартні положення в праві.

явищ набуває відносного, умовного характеру.

Виконують схожі функції в процесі правового регулювання. Їх іс­нування обумовлене необхідністю подолати прогалини в законодавстві, усунути невизначеність у суспільних відносинах.

Всупереч наявним відмінностям, презумпції та фікції є, поза всяким сумнівом, явищами одного порядку, однієї юридичної природи.

Саме тому досить помітні відмінності фікцій від презумпції. Межу між ними можна провести і за соціальною, і за юридичною ознакою.

⁹⁹ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] / М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 265.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

З погляду соціального критерію, основною відмінністю юридич­них фікцій від презумпцій заведено називати ступінь їх ймовірності. Справді, презумпція - припущення ймовірно істинне, а фікція - свідомо не справжнє. Водночас у літературі зазначається умовний характер цієї відмінності, пов'язаної з тим, що фікції можуть нести в собі певну частку ймовірності, а деякі презумпції виявляються малоймовірними та навіть фіктивними.

125

Справді, у деяких ситуаціях, наприклад, коли людина скоює злочин в присутності багатьох свідків, презумпція невинуватості сприймається буденною свідомістю як абсолютна фікція. З іншого боку, безумовно, є певна частка ймовірності в припущенні, що вважається юридичною фікцією, згідно з якою сторона, яка не надає на вимогу суду докази, дійсно, отже, визнає в ній невигідні для себе відомості.

Друга відмінність може бути проведена за юридичною умовою. Вона хоч і логічно випливає з попередньої, але видається більш значущою саме з уваги на своє юридичне значення. Фікція завжди являє собою імперативне, незаперечне судження. Якщо презумпція містить юридичне припущення, тобто обов'язок припустити, що певні факти були, поки не буде доведено інше, то фікція не допускає заперечення обов'язку визнати факти вста­новленими.

Остання ознака наводить на думку про потребу зіставити юридичні фікції з юридичними аксіомами. З одного боку, відмінності між цими явищами настільки очевидні, що порівняння може здатися недоречним. Справді, аксіома за своєю природою істинна, а фікція побудована на завідо- мо неправдивій інформації, тобто аналізовані категорії не тільки не схожі, а протилежні одна одній.

З іншого боку, якщо взяти до уваги не соціальну, а юридичну сторону цих феноменів, то обидва постануть як імперативні правові веління, в іс­тинності яких, з юридичного погляду, не може бути сумніву. Незаперечний характер, отже, ріднить юридичні фікції з аксіомами.

Це положення наочно ілюструється таким прикладом. Серед кримі­нально-правових фікцій цілком обґрунтовано можна назвати таку: «не- доведена вина, з точки зору юридичного значення, рівнозначна доведеній невинуватості». Справді, недостатня кількість доказів далеко не завжди свідчить про непричетність особи до скоєного злочину, а може бути, на­приклад, наслідком неякісного розслідування. З юридичного погляду, така особа повинна бути визнана невинуватою, що, безумовно, є юридичною

Лекція 7. ЮРИДИЧНІ ФІКЦІЇ

126 фікцією. Якщо ж звернутися до поняття юридичних аксіом, то серед традиційно наведених прикладів зустрінемо те саме правило: «недоведена вина тотожна доведеній невинуватості». З погляду своєї моральної цінності, загальновизнаної у світовій юридичній практиці, це положення є справді аксіоматичне. Тож одне і те саме правове становище в певних ракурсах можна розглядати як аксіому і як фікцію.

3.