Поняття та ознаки юридичної презумпції

Кожна презумпція має дві сторони: соціальну та юридичну. Соціальна

сторона характеризує спосіб формування презумпції, її внутрішній зміст.

За своїм походженням і природою правова презумпція - це завжди припу­щення, засноване на ймовірності.

в її нормативному закріпленні у вигляді обов'язку визнати презюмований факт встановленим, а також у юридичній можливості спростувати цей факт. Розбіжності між двома підходами пояснюються, ймовірно, тим,

що насправді правова презумпція містить два припущення: логічне, яке лежить в її основі, якому вона зобов'язана своїм походженням, і юридич­не - основне.

Найважливіше те, що на правозастосовувача накладається обов'язок визнати певні факти встановленими не остаточно, а доти, доки не буде доведено протилежне, тобто обов'язок припустити, що факти встановлені.

З погляду значення в правовому регулюванні, безумовну перевагу

потрібно віддавати юридичній, формальній стороні презумпції.

Що стосується межі між юридичними (правовими) презумпціями та фікціями, яка, з погляду юридичного підходу, стає досить умовною,

то цю проблему також можна вирішити. Соціальна природа двох розгля­нутих правових явищ досить близька. Тому розмежування презумпцій та фікцій доцільно проводити не за соціальною, а за юридичною ознакою. Варто погодитися з тими авторами, які так звані «неспростовні презумпції»

відносять до правових фікцій.

Отже, презумпція, на відміну від фікції, являє собою не тільки логічне, але й юридичне припущення. Правозастосовувач зобов'язаний визнати презюмований факт встановленим тільки в тому випадку (і доти), доки

не буде доведено протилежне.

М. Давидова виділяє такі ознаки юридичних презумпцій⁹⁴:

1. Презумпція - це ймовірне припущення. За своєю природою вона

побудована на зв'язку явищ у формі статичної закономірності та є індуктив­ним умовиводом, який наближає до істини, але не гарантує її досягнення.

Ступінь ймовірності припущення може бути при цьому різним.

2. Презумпція - правове становище, яке в обов'язковому порядку має бути закріплене в тексті нормативно-правового акта. Правильним видається твердження тих авторів, які в ролі правової презумпції роз­глядають тільки положення, закріплені в законі у вигляді самостійного

нормативно-правового припису.

⁹⁴ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] / М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 241.

Лекція 6. ЮРИДИЧНІ ПРЕЗУМПЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ЗНАЧЕННЯ

110

3. Презумпція вказує на наявність або відсутність обставин, що мають юридичне значення і спричинюють юридичні наслідки, тобто закріплює певні юридичні факти.

4. Презумпція регулює суспільні відносини, бо передбачає необхідність визнання відповідних обставин встановленими без спеціальних доказів.

5. Презумпція є юридичним припущенням, тобто діє остільки, оскільки не доведено (не встановлено) інше.

3.