<<
>>

11.1.1. Поняття, мета, завдання та механізм правового виховання

Проблема вдосконалення існуючого нині процесу правового виховання населення та його окремих категорій є досить актуальною, що потребує наукового опрацювання його загальнотеоретичних засад.

Рівень правового виховання, формування правової свідомості та правової культури – один із важливих критеріїв і передумов побудови демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства в Україні.

До дослідження проблем виховання та правового виховання населення в різні періоди часу зверталось багато науковців.

У сучасній науковій літературі поняття «виховання» визначається так:

1. У широкому соціально-політичному значенні - як сукупність всіх оточуючих людину впливів.

2. У широкому педагогічному розумінні застосовується для окреслення всіх навчально-виховних засобів, які викоритсовуються різними типами навчально-виховних установ.

3. У вузькому педагогічному розумінні виховання – як спеціально організована робота вихователів по формуванню визначених якостей особистості, її поглядів, переконань, умінь шляхом спеціально організованих диспутів, бесід, уроків, екскурсій тощо [484].

Таким чином, виховання можна визначити як процес систематичного, організованого і цілеспрямованого впливу на свідомість людини, її духовний та фізичний розвиток, з метою формування повноцінної особистості як невід’ємної частини суспільства, зумовлений дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних чинників.

Слід зазначити, що проблема визначення сутності, змісту, особливостей правового виховання є комплексною, адже виходить за рамки правової науки і для її плідної розробки необхідні зусилля не тільки юристів, а й педагогів[485], психологів, соціологів та інших науковців. У суспільно-політичній літературі поняття «виховання» здебільшого вживається в соціологічному розумінні й ототожнюється з процесом формування соціалізації особистості, який спрямований на вироблення власних життєвих установок шляхом активного пізнання людиною навколишнього світу, набуття соціального досвіду, засвоєння навичок правомірної поведінки тощо[486].

При цьому правовиховний вплив не можна розглядати окремо від інших напрямів виховання, таке тлумачення призводить до недооцінки ролі права в суспільстві, його виховної та регулятивної функцій, значно знижує правову відповідальність, адже виховання – це єдиний процес, взаємопов’язаний, взаємодоповнюючий.

1. Неможливо уявити правове виховання без морального, адже вони тісно переплітаються. Це пояснюється тим, що і право, і мораль спрямовані на формування необхідної поведінки людей відповідно до визначених норм та принципів поведінки. Моральне виховання – це цілеспрямований процес формування у людини знань, моральних потреб, ідейно-моральних переконань, моральних якостей і почуттів, стійких і звичних норм поведінки, які відповідають моральному ідеалу [487].

2. Правове виховання органічно пов’язане з ідейно-політичним вихованням. Право є одним із засобів здійснення державної політики. Воно надає політичним вимогам загальнообов’язкового характеру, забезпечує стійкість та визначеність суспільних відносин. Держава за допомогою права повинна впливати на людей з метою формування в їх свідомості переконання (ідей) побудови демократичної, соціальної, правової держави.

3. Правове виховання тісно пов’язане з трудовим вихованням, метою якого в сучасних умовах є формування шанобливого ставлення до праці у будь-якій сфері (фізичній, інтелектуальній). Право стимулює ідейну і психологічну готовність до трудової діяльності, потяг до високоякісної праці та професіоналізму, виховання в особи дисципліни в трудовій сфері, свідомого ставлення до праці, вмінь та навичок. Сюди ж необхідно віднести виховання культури праці, поваги до людей, які працюють, формування переконання, що лише праця людей, яка забезпечує виробництво матеріальних і духовних цінностей, всього необхідного для життя особи, а також вміння керувати цими процесами забезпечить достатній рівень життя людей, їх матеріальний і духовний добробут.

4. Не можна розглядати правове виховання без естетичного. Його спрямування: засвоєння певної системи знань, понять, уявлень з метою забезпечення естетичного ставлення до дійсності, розуміння і об’єктивної оцінки прекрасного у природі, мистецтві, у праці і спілкуванні між людьми.

Естетичне виховання передбачає формування і утвердження естетичних поглядів і переконань, смаків, художнього кругозору, вмінь і навичок творчої художньо-естетичної діяльності, тобто формування і розвиток естетичної культури особистості [488].

5. Правове професійне виховання визначається як цілеспрямована, планова і організаційна діяльність державних органів і суспільних організацій, в ході якої з урахуванням об’єктивних умов суспільного життя у спеціалістів формується система професійних правових знань і уявлень, емоцій, почуттів і установок, що забезпечують їх свідомо-активну правомірну поведінку в процесі професійної діяльності та інших сферах[489].

Отже, професійно-правове виховання формує у громадянина комплекс таких правових і професійних знань, умінь, навичок, звичок, уявлень та переконань, які забезпечують його становлення як особистості та фахівця відповідного рівня.

Взаємодія правового виховання з іншими напрямами виховання: трудовим, моральним, професійним тощо, передбачає всебічний розвиток особистості.

Більш глибокі дослідження поняття правового виховання дають можливість розглядати його як складне багатоаспектне явище.

Правове виховання - це цілеспрямована, організована, послідовна, систематична та системна діяльність з боку держави, її органів, установ та організацій, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування у особи належного рівня правової свідомості та правової культури, законослухняності, правомірної поведінки, а також прагнення до соціально-правової активності.

З іншого боку, правове виховання сьогодні – це не контроль за свідомістю особи, не формування соціально-апологетичного пристосування, а педагогічна та соціально-правова допомога людині в розвитку її творчої індивідуальності, почуття людської гідності, розуміння ролі права, як засобу забезпечення її законних інтересів.

Основною метою правового виховання є: формування високого рівня правової культури, який передбачає, з одного боку, знання, повагу та свідоме виконання особою положень, норм, принципів Конституції України, норм права і чинного законодавства, а з іншого – вміння правильно застосовувати знання вищезгаданих правових приписів у повсякденному житті та практичній діяльності.

В теорії і методиці правового виховання було запропоновано «виділення трьохрівневої ієрархії мети в діяльності, що спрямована на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності, зокрема: системи правових знань (найближча мета); правового переконання (проміжна мета); мотивів і звичок, правомірної, соціально-активної поведінки (кінцева мета)»[490].

М. Козюбра, В. Оксамитний, П. Рабінович у правовому вихованні розрізняють основну (головну) і додаткову; кінцеву і проміжну, загальну і часткову (спеціальну, специфічну); віддалену, ближню, безпосередню та іншу мету. Але, на їх думку, правовому вихованню притаманні єдність мети, в рамках якої кожна із них має свої особливості і специфічні риси, що по-різному здійснюються [491].

Цікавим є твердження В.Головченка, Г. Неліп, М. Неліпа, які вважають, що мету правового виховання можна класифікувати за різними напрямами, а саме за: обсягом - на: загальну, конкретну, стратегічну; терміном, часом її здійснення - на: ближчу, довготривалу, перспективну; змістом - на: освітню, профілактичну, агітаційну[492].

Отже, мета правового виховання – це його основна складова частина, яка об’єднує елементи, що беруть участь у правовиховному процесі в єдину нероздільну систему і полягає в бажанні досягти необхідного результату правовиховної діяльності. Тому метою правового виховання є: формування необхідного рівня правової свідомості, правової та професійної культури і підготовки; виховання законослухняності, правомірної поведінки, а також соціально-правової активності; прищеплення особі любові та поваги до Батьківщини, бажання та готовність розбудовувати українську державу; становлення всебічно і гармонійно розвиненої особистості; профілактика причин, наслідків і явищ правового нігілізму серед населення.

З іншого боку, мету правового виховання слід диференціювати за такими напрямами:

- освітній – набуття необхідного рівня правових знань про положення, норми і принципи Конституції України, законодавство держави та галузі права, правові норми та приписи, норми, що містяться в статутах, наказах, настановах, інших нормативних документах, які регламентують їх діяльність;

- виховний – полягає у прищепленні, з одного боку, поважного ставлення до положень, норм та принципів Конституції України, законодавства держави, норм права та інших соціальних норм, правових приписів, статутів, наказів, настанов, нормативних документів, а з іншого - свідомого, добросовісного, беззаперечного їх виконання;

- практичний – відображає вміння застосовувати вищезгадані правові знання у практичній діяльності, тобто чітко орієнтуватися в законодавстві, вміти знаходити та використовувати необхідні правові норми та приписи, надані їм законом права та виконувати покладені на них обов’язки, реалізовувати в межах наданих повноважень завдання та функції держави.

Отже, правове виховання має на меті формування належного рівня правової свідомості та правової культури, законослухняності, правомірної поведінки, а також соціально-правової активності, а в остаточному підсумку – формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Відповідно завданнями правового виховання є отримання правових знань, які є основою правових поглядів, уявлень, переконань, визначають спрямованість та установки поведінки[493]. Таким чином, правові знання, надають можливість особі сформувати правильні правові переконання, правове мислення, правові установки, які не суперечать закону і допомагають обрати відповідний варіант поведінки.

Одним із завдань, яке потребує першочергового вирішення є формування правових почуттів, які б, впливаючи на свідомість та поведінку суб’єктів, допомагали обрати правильний варіант поведінки в ситуації, що потребує правового врегулювання.

До них слід віднести: вибір мети, що не суперечить нормам права; досягнення її законним шляхом з використанням прогресивних сучасних засобів; запобігання порушенню норм права, профілактика причин і наслідків їх виникнення; свідоме негативне ставлення до порушників цих норм; відповідальність за прийняті рішення тощо.

Правові почуття виконують роль: по-перше, психологічних чинників, що сприяють правильному подоланню внутрішніх суперечностей духовного світу особистості; по-друге, психологічному ставленню особистості до правових явищ і їх наслідків; по-третє, мотивів правомірної поведінки; по-четверте, емоційних форм саморегуляції, самооцінки вчинків і дій особистості; по-п’яте, емоційних компонентів ціннісної поведінки[494].

Таким чином, процес формування правових почуттів повинен відбуватися, з одного боку, на основі набутих правових знань, а з іншого – шляхом отримання, сприйняття, удосконалення тієї чи іншої інформації, матеріалу, прикладів, що мають правовий характер.

Наступним завданням правового виховання є сприяння закріпленню у свідомості особистості правових установок, правових переконань, правових навичок, правових умінь.

Правова установка – це схильність особи до сприйняття змісту норм права, її поведінки, оцінки, готовності до дії, вчинку, який має юридичне значення, або як вірогідність того або іншого варіанту поведінки в сфері правового регулювання; своєрідний результат правової вихованості, сконцентрований у вигляді конкретної програми поведінки в певних умовах, що формуються із всіх належних суб’єкту правових (і протиправних) знань, оцінок, думок, настроїв, звичок, навиків, відносин до кого-небудь і чого-небудь, які переходять у зацікавленість і прагнення [495].

Правові переконання – це елемент правової свідомості особи, який вказує на її ставлення до права, закону та тих цінностей, що взяті ними під охорону.

Правові навички характеризуються мірою засвоєння на базі одержаних раніше правових знань процесів правової дійсності. Відповідно правові навички – це наявність у свідомості населення елементів поведінки, які вказують їм як діяти в тій чи іншій правовій ситуації. Правові звички є наслідком багаторазового повторення і закріплення у психіці особи або внутрішньою її потребою щодо вибору поведінки.

Правові вміння – означають наявність у особи певної правової інформації, властивостей, навичок, звичок, що надають їм можливість активності в життєвих ситуаціях.

Поряд з цим необхідно зазначити, що наявність у свідомості та поведінці особи правових звичок, навичок, вмінь, переконань, правового мислення, правових установок є свого роду поштовхом до активної правової діяльності, а отже, зовнішньою об’єктивацією соціально-правового розвитку населення.

Зміст правового виховання – це система правових знань, ідей, норм поведінки, вимог до особистості, колективу, відповідно до яких здійснюється виховний вплив з боку педагогів та вихователів, інших учасників правовиховного процесу на свідомість та поведінку вихованців. Реалізація мети, завдань та змісту правового виховання покладається на механізм, який є засобом управління правовиховним процесом та визначає межі дій, місце та значення кожного його компонента.

Механізм правового виховання – порядок переведення правових ідей і установок, що містяться в суспільній правосвідомості, в свідомість виховуємих (особистості, суспільної групи)[496], має на меті формування суспільних ідеалів, цінностей, принципів, підтримання суспільної дисципліни, законності та правопорядку, зміцнення соціальної поведінки, підвищення рівня правової свідомості та правової культури.

До основних елементів, які складають механізм правового виховання необхідно віднести:

- суб’єкти – головна ланка, яка визначає та спрямовує загальний напрям правовиховної роботи, здійснює контроль та вносить корективи у розвиток правовиховного процессу (державні органи, організації, установи, керівники, вихователі, інші учасники правовиховного процесу, в тому числі й самі вихованці);

- об’єкти – з одного боку, суспільна правова свідомість, з іншого – свідомість, воля та поведінка осіб, яку необхідно сформувати надавши сукупність правових і професійних знань, навичок і вмінь;

- зміст, мету, завдання, принципи та функції правового виховання;

- правову базу (система норм права, сукупність правовиховних заходів, інформація правового змісту);

- педагогічні технології, що являють собою системний метод створення, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань, з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодію, який має на меті оптимізацію освіти[497];

- засоби, форми і методи правового виховання;

- організацію та ефективність правовиховного процесу.

На думку О.Ф. Скакун, механізм правового виховання в духовному внутрішньому зрізі (правовиховний процес особистості) може бути виділено в таких стадіях:

- накопичення правових знань, правової інформації;

- перетворення накопиченої інформації на правові переконання, звички правомірної поведінки;

- готовність діяти, керуючись цими переконаннями, тобто чинити правомірно, відповідно до закону[498].

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 11.1.1. Поняття, мета, завдання та механізм правового виховання:

  1. Розділ XIV. ПОНЯТТЯ, МЕТА, СИСТЕМА І ВИДИ ПОКАРАНЬ
  2. 9.2. Механізм правового регулювання
  3. 9.2.1. Поняття, особливості та структура механізму правового регулювання.
  4. 9.2.2. Стадії механізму правового регулювання
  5. 11.1.1. Поняття, мета, завдання та механізм правового виховання
  6. Розділ 13МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ13.1. Поняття правового регулюванняПраво є елементом системи соціального нормативного регулювання. Право виступає важливим засобом регулювання взаємин індивідів, соціальних груп, всього суспільства в цілому, і воно само виступає як соціальна цінність. Основним призначенням права є упорядкування і організація взаємин громадян, їхньої поведінки і, враховуючи їх індивідуальні потреби, спрямування
  7. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
  8. 13.5. Механізм правового регулювання та його структура
  9. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
  10. 1. Поняття механізму правового регулювання та його відмінність від правового впливу.
  11. 3. Механізм правового регулювання та його стадії і елементи.
  12. Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністр-ативн-правовий статус
  13. 1. Поняття, функції та складові економіко-правового механізму природокористування та охорони довкілля
  14. Інформаційно-довідкове забезпечення кримінальних проваджень. Поняття, система, завдання
  15. § 1. Поняття, предмет і завдання криміналістики
  16. § 4. Механізм правового регулювання і характеристика основних стадій перебігу праворегулювання
  17. Поняття та зміст механізму адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні
  18. Поняття та завдання оперативно-розшукової діяльності
  19. Принципи, мета, завдання і функції державного управління промисловою власністю
  20. Поняття та види адміністративно-правових засобів протидії дискримінації осіб з інвалідністю
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -